WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Акумуляторна батарея, її будова і призначення - Реферат

Акумуляторна батарея, її будова і призначення - Реферат

зберігання батарей. На технічний стан акумуляторних батарей особливо впливають забруднення електроліту, робота й зберігання при підвищеній температурі електроліту та низькому його рівні, порушення режимів заряджання, заливання електроліту підвищеної густини (це найчастіше буває, якщо замість дистильованої води для доведення рівня в акумулятори додають електроліт). Усе це може призвести до небезпечних не-справностей.
Основні несправності: o підвищене саморозряджання; o коротке замикання різнойменних пластин; o сульфатація пластин; o корозія решіток позитивних пластин. Крім того, під час експлуатації батарей відбуваються: o окиснення полюсних штирів і наконечників; o розтріскування мастики й поява тріщин у баці, кришках, що спричиняє підтікання електроліту.
Саморозряджання акумуляторної батареї під час її експлуатації та зберігання виникає через утворення в активній масі пластин місцевих струмів, що пояснюється появою електрорушійної сили між оксидами активної маси та решіткою пластин. Крім того, в разі тривалого зберігання електроліт в акумуляторі відстоюється, й густина його нижніх шарів стає більшою, ніж верхніх. Це призводить до появи різниці потенціалів та виникнення зрівнювальних струмів на поверхні пластин.
Нормальне саморозряджання справної батареї становить 1...2 % за добу. Причинами підвищеного саморозряджання можуть бути:
- забруднення поверхні батареї;
- застосування для доливання звичайної (не дистильованої) води, що містить луги та солі;
- потрапляння всередину акумуляторів частинок металу та інших речовин, які сприяють утворенню гальванічних пар.
Для усунення несправності слід протерти поверхню батареї або замінити електроліт, промивши внутрішню поверхню бака.
До ознак короткого замикання всередині акумулятора належать "кипіння" електроліту та різке зниження напруги, що найчастіше спричиняється осипанням активної маси й руйнуванням сепараторів. В обох випадках треба розібрати акумуляторну батарею й замінити несправні елементи.
Сульфатація пластин - це утворення на них великих кристалів сірчанокислого свинцю у вигляді білого нальоту. При цьому збільшується опір акумуляторів. Великі кристали сульфату свинцю закривають пори активної маси, перешкоджаючи прониканню електроліту та формуванню активної маси під час заряджання. Внаслідок цього активна поверхня пластин зменшується, а отже, знижується ємність батареї. Ознака сульфатації пластин: під час заряджання батареї швидко збільшуються напруга та температура електроліту й відбувається бурхливе газовиділення ("кипіння"), а густина електроліту підвищується неістотно. При наступному розряджанні й особливо вмиканні стартера батарея швидко розряджається через малу єм-ність.
Основні причини сульфатації:
- розряджання батареї нижче 1,7 В на один акумулятор;
- оголення пластин унаслідок зниження рівня електроліту;
- тривале зберігання батареї без підзаряджання (особливо -розрядженої);
- велика густина електроліту;
- тривале користування стартером під час пуску двигуна.
Невелику сульфатацію пластин можна усунути проведенням одного або кількох циклів "заряджання-розряджання". Для цього акумуляторну батарею треба повністю зарядити й довести густину електроліту в ній до нормальної (1,285 г/см3), доливаючи електроліт густиною 1,4 г/см3 або дистильовану воду. Потім слід розрядити батарею через лампу струмом силою 4...5 А до напруги 1,7 В на один акумулятор і визначити розрядну ємність. Після цього потрібно звести ємність до температури +30 °С, користуючись формулою
де Qa - ємність батареї, зведена до температури + ЗО °С; Q - розрядна ємність, добута множенням сили розрядного струму на час розряджання батареї в годинах; / - середня температура електроліту (півсума температур, виміряних на початку та наприкінці розряджання) в акумуляторах під час розряджання, °С; 0,01 - температурний коефіцієнт ємності.
Якщо обчислена дійсна ємність становитиме не менше ніж 80 % номінальної, то батарею треба знову зарядити й установити на автомобіль; якщо ємність буде нижчою, то весь цикл слід повторити. Так само рекомендується діяти й після зберігання батареї понад 6 міс. і перед тривалим зберіганням.
Окиснення полюсних штирів призводить до збільшення опору в зовнішньому колі й навіть до припинення струму. Для усунення несправності треба зняти зі штирів наконечники проводів (затискачі), зачистити штирі та затискачі й закріпити останні на штирях. Після цього штирі та затискачі потрібно змастити тонким шаром технічного вазеліну.
Підтікання електроліту крізь тріщини в баці виявляють оглядом. Для усунення несправності батарею здають у ремонт. У разі вимушеної тимчасової експлуатації батареї з цією несправністю необхідно періодично додавати в несправне відділення бака електроліт, а не дистильовану воду.
ПГ(~) Термін служби та справність акумуляторної батареї І багато в чому залежать від своєчасного й правильного догляду за нею. Батарея має бути чистою, оскільки забруднення її поверхні призводить до підвищеного саморозряджання. Під час технічного обслуговування треба протерти поверхню батареї 10 %-ним розчином нашатирного спирту або кальцинованої соди, після чого витерти чистою сухою ганчіркою.
Під час заряджання внаслідок хімічної реакції виділяються гази, які значно підвищують тиск усередині акумуляторів. Тому вентиляційні отвори в пробках потрібно постійно прочищати тонким дротом.
o Оскільки під час роботи батареї утворюється гримучий газ (суміш водню з киснем), то щоб запобігти вибуху, не можна оглядати батарею з відкритим вогнем.
Періодично треба зачищати штирі та затискачі проводів. Через 2...2,5 тис. км пробігу, а в спеку через кожні п'ять-шість днів потрібно перевіряти рівень електроліту крізь заливні отвори акумуляторів скляною трубкою з внутрішнім діаметром 3...5 мм. Стовпчик електроліту в трубці показує висоту його рівня над запобіжним щитком, яка має становити 10...15 мм (рис. 3.22, а). Рівень електроліту можна перевірити також чистою ебонітовою або дерев'яною паличкою; не можна для цього застосовувати металевий стержень. У разі зниження рівня слід долити дистильовану воду, а не електроліт, оскільки під час роботи батареї вода в електроліті розкладається й випаровується, а кислота залишається.
Слід періодично перевіряти густину електроліту (рис. 3.22, б), щоб визначити ступінь зарядженості акумуляторної батареї (табл. 3.3). Для цього требанаконечник кислотоміра опустити у заливний отвір акумулятора, засмоктати електроліт за допомогою гумової груші й за поділками ареометра, вміщеного всередину скляної колби, визначити густину електроліту.
Для тривалого зберігання батареї взимку її треба зняти з автомобіля, повністю зарядити й зберігати в сухому місці за температури не вище від 0 й не нижче від -30 °С, враховуючи, що чим нижча температура електроліту, тим менше саморозрядження батареї (температура замерзання електроліту густиною 1,1 г/см3 дорівнює -7 °С, густиною 1,22 г/см3 становить -37 °С, а густиною 1,31 г/см3 дорівнює - 66 °С).
Через кожні три місяці батарею треба підзаряджати для відновлення ємності, втраченої на саморозряджання.
У разі зберігання батареї безпосередньо на автомобілі треба від'єднати проводи від полюсних штирів.
Список використаної літератури
1. Боровських Ю.І., Буральов Ю.В., Морозов К.А. Будова автомобілів. - К., 1991.
2. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова й експлуатація автомобілів: Підручник. - К.: Либідь, 2002.
3. Шестопалов К.С., Чиняев В.Г. Устройство и эксплуатация автомобиля. - М., 1984.
Loading...

 
 

Цікаве