WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Читання і деталювання складальних креслень - Реферат

Читання і деталювання складальних креслень - Реферат


Реферат на тему:
ЧИТАННЯ І ДЕТАЛЮВАННЯ СКЛАДАЛЬНИХ КРЕСЛЕНЬ
Послідовність читання складальних креслень
Деталюванням називають процес виконання робочих креслень окремих деталей виробу за складальним кресленням. Деталювання є заключною роботою учнів з технічного креслення, в якій виявляється їх вміння читати креслення і застосовувати на практиці набуті знання та графічні навички. Можна намітити таку послідовність читання складальних креслень:
1. Прочитують основний напис і з нього дізнаються про назву виробу, його масу, масштаб зображення тощо; назва виробу деякою мірою розкриває його призначення. За конструкторськими документами, які прикладено до складального креслення, вивчають принцип роботи виробу, його технічну характеристику, вимоги до його виготовлення тощо.
2. Ознайомлюються зі специфікацією, розглядаючи її разом з крес-ленням виробу. Так дізнаються, з яких деталей складається виріб, яка їх кількість, назва, матеріал. З'ясовують, які саме стандартні деталі входять до виробу (кріпильні деталі, шарикопідшипники, маслянки тощо).
3. Вивчають складальне креслення в цілому, тобто уявляють, які на кресленні виконано вигляди (основні, місцеві, додаткові), розрізи (прості, складні, місцеві), перерізи, виносні елементи і яке призначення кожного з них. З'ясовують положення січних площин, за допомогою яких виконано розрізи та перерізи і напрям поглядів, за якими побудовано місцеві і додаткові вигляди.
4. Визначають розміри (габаритні, монтажні, встановлювальні та ін.), які нанесено на кресленні.
5. Вивчивши проекції виробу в цілому, послідовно виділяють і вивчають форму кожної деталі. Спочатку деталь знаходять на тій проекції, на якій нанесено номер її позиції, потім знаходять її проекції на всіх інших зображеннях. При цьому звертають увагу на напрям і густість штриховки деталі в розрізах, а також на контур, який обмежує цю штриховку. Вивчаючи деталь, слід одночасно розглядати її на різних зображеннях і уявляти собі форму невидимої її частини, бо на складальному кресленні одна деталь перекриває іншу,
6. З'ясувавши форму і призначення кожної деталі зокрема, переходять до вивчення способів поєднання деталей між собою. Слід установити характер взаємодії складових частин виробу в процесі його роботи, тобто які частини рухомі, які нерухомі, спосіб передачі руху, тип з'єднання, що забезпечує нерухомість, посадки спряжених поверхонь тощо.
7. Уявити за кресленням послідовність розбирання і складання виробу, тобто в уяві послідовно відокремити одну деталь за одною, як це роблять при демонтажних роботах, або, навпаки, уявити собі, як з окремих деталей скласти цей виріб.
Послідовність деталювання складальних креслень
Деталювання - це не просто копіювання зображення із складального креслення, а певна творча робота. На робочому кресленні треба не тільки зобразити деталь, а й навести всі дані, потрібні для її виготовлення і контролю: розміри, допуски, позначення шорсткості поверхні, марку матеріалу, термічну обробку тощо.
Процес деталювання складається з підготовчої стадії і стадії без-посереднього виконання робочого креслення. Розглянемо докладніше ці стадії:
1. Перед початком роботи позначають у специфікації всі оригінальні деталі, бо стандартизовані, нормалізовані і покупні деталі з деталювання виключають.
2. Знаходять деталь на всіх зображеннях складального креслення, вивчають її зовнішню і внутрішню форми, визначають її габаритні розміри.
3. За ГОСТ 2.305-68 вибирають головне зображення деталі. Цим зображенням може бути вигляд, розріз або поєднання вигляду з розрізом (для симетричних деталей). Положення головного зображення деталі на робочому кресленні може й не відповідати її положенню на головному вигляді складального креслення. Вибираючи головне зображення деталі, слід додержувати вимог, наведених у § 20.2.
4. Намічають потрібну кількість зображень (виглядів, розрізів, перерізів, виносних елементів), виходячи з вимог стандарту 2.305-68. Кількість і характер зображень конкретної деталі на робочому кресленні може відповідати або не відповідати кількості зображень на складальному кресленні.
5. За ГОСТ 2.302-68 вибирають масштаб зображення. Не обов'яз-ково додержувати одного масштабу для різних деталей виробу. Як правило, дрібні або складні за формою деталі виконують у збільшеному масштабі.
6. Вибирають формат (ГОСТ 2.301-68), потрібний для виконання робочого креслення деталі. Іноді використовують не лише основні, а й додаткові формати.
7. Намічають розміщення (компоновку) зображень кожної деталі на вибраному форматі,
8. Тонкими лініями будують зображення деталі - вигляди, розрізи," перерізи, додержуючи всіх вимог ГОСТ 2.305-68. 9. Проставляють розмірні і виносні лінії.
10. Використовуючи спеціально побудований графік масштабів, безпосереднім вимірюванням на складальному кресленні визначають справжні розміри всіх елементів деталі і проставляють ці розміри на робочому кресленні. Особливу увагу слід звернути на те, щоб-розміри суміжних, спряжених деталей не мали розбіжності. Розміри деяких конструктивних елементів деталі (шпонкових пазів, фасок, проточок центрових гнізд тощо) треба перевірити за відповідними стандартами на ці елементи.
11. Наносять позначення шорсткості поверхні, виходячи з призна-чення деталі, технології її виготовлення й обробки.
12. Обводять креслення і заштриховують розрізи та перерізи.
13. Перевіряють креслення і, якщо потрібно, вносять відповідні зміни, креслять рамку, заповнюють основний напис, пишуть технічні вимоги тощо.
Деякі вимоги до деталювання складальних креслень
1. Виготовляючи складальні креслення для підручників і посібників друкарським способом, масштаб їх беруть звичайно зменшеним і довільним. Він не відповідає значенню, поданому в основному написі. Тому, щоб правильно зняти розміри елементів деталі на складальному кресленні і перенести їх на робоче, користуються спеціальним графіком пропорційного масштабу. Розглянемо побудову цього графіка (рис. 390) і користування ним на прикладі ступінчастого валика.
На міліметровому папері від точки А по горизонталі відкладаємо натуральну довжину валика, тобто 120 мм, і із знайденої точки В по вертикалі відкладаємо виміряну довжину валика на зображенні. Сполучивши точки А і С, дістаємо графік для побудови в масштабі 1:1. Користуємося цим графіком так: на рисунку беремо циркулем розмір, наприклад й, і знаходимо на графіку між лініями АВ і АС по вертикалі відрізок й, який відповідає величині розхилу ніжок циркуля. Знайдений на горизонтальній шкалі розмір 65 мм і є справжньою величиною діаметра. Цей графік масштабу використовують для визначення розмірів усіх деталей, що входять до цього складального креслення.
2. Деякі технологічні операції, наприклад розклепування, роз-вальцьовування, обтискування, запресовування, просвердлювання і скріплювання деталей гвинтами, штифтами тощо, виконують підчас складання виробу. На складальному кресленні в технічних вимогах такі операції звичайно
Loading...

 
 

Цікаве