WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Створення віртуальної мережі з віддаленим завантаженням вузлів - Курсова робота

Створення віртуальної мережі з віддаленим завантаженням вузлів - Курсова робота

4.2 Налаштування адаптера eth0

Побудуємо наступну мережеву конфігурацію: сервер через адаптер eth1 буде пов'язаний із зовнішніми мережами (у тому числі з Internet, якщо комп'ютер підключений до Internet), а через адаптер eth0 - з внутрішньою мережею, що складається з віртуальних комп'ютерів. Коректну налаштування eth1 забезпечить VMware, а інтерфейс eth0 необхідно сконфігурувати вручну.

Для цього відредагуємо файл / etc / network / interfaces, додавши в нього наступні рядки:

auto eth0

iface eth0 inet static

address 192.168.223.2

netmask 255.255.255.0

Замість адреси 192.168.223.2 необхідно вказати адресу, наступний за адресою адаптера VMnet1. Після перезавантаження віртуального комп'ютера інтерфейс повинен заробити.

4.3 Налаштування DHCP

Сервіс DHCP відповідає за видачу клієнтові його IP адреси, імені, інших параметрів мережі, а також імені файлу з ядром операційної системи. Його настроювання здійснюється з допомогою конфігураційного файлу / etc / dhcpd.conf. Ми використовуємо такий файл:

option domain-name "private.net";

option domain-name-servers server.private.net;

subnet 192.168.223.0 netmask 255.255.255.0 {

group {

filename "net_boot_kernel";

host node01 {

hardware ethernet 00:0C:29:E6:36:BC;

fixed-address 192.168.223.3;

option host-name "node01";

}

}

}

Після subnet вказана IP адреса адаптера VMnet1, з заміненої на 0 останньою цифрою. У рядку filename сказано, що ім'я файлу з ядром для мережевої завантаження - net_boot_kernel. У рядку hardware ethernet необхідно вказати раніше записаний MAC адресу клієнта, у рядку fixed-adress вказується IP, який буде виданий клієнту. Нам необхідно, щоб DHCP сервер обробляє запити тільки з інтерфейсу eth0 (з внутрішньої мережі), тому відредагуємо файл / etc / default / dhcp, присвоївши змінної INTERFACES значення eth0. Невеликі зміни потрібні для DHCP клієнта. У файл / etc / dhclient.conf додамо наступні два рядки:

supersede domain-name "private.net";

prepend domain-name-servers 127.0.0.1;

Перший рядок вказує домен пошуку, а друга - додає додатковий (до того, який буде отриманий від DHCP сервера) DNS сервер. Ці зміни необхідні для формування правильного файлу resolv.conf. Тепер, при завантаженні клієнта, на екрані повинні відобразитися IP адреси клієнта і сервера, отримані від сервера (службу DHCP попередньо необхідно перезапустити). Більш докладну інформацію з налаштування DHCP можна знайти в [3].

4.4 Налаштування FTP і TFTP

Перекачування ядра з сервера на клієнт здійснюється по протоколу TFTP. Для його коректної роботи у файлі / etc / inetd.conf повинна бути присутнім рядок: tftp dgram udp wait nobody /usr/sbin/tcpd /usr/sbin/in.tftpd /exports

Останнім параметром зазначений каталог, у якому буде проводитись пошук ядра операційної системи. Всі директорії та файли повинні бути доступні на читання всім. Якщо при спробі завантажити клієнта, ви отримуєте повідомлення TFTP error 1 (File not found), значить TFTP налаштований правильно. Для налаштування ftp відредагуємо файл / etc / ftpusers, видаливши з нього рядок root, що дозволить підключатися до сервера за ftp під ім'ям root з ОС Windows.

4.5 Настройка DNS

Доменом нашій віртуальній мережі буде називатися private.net. Сервер буде мати ім'я server.private.net, а клієнти імена nodeXX.private.net, де XX - порядковий номер клієнта.

Основним конфігураційних файлів DNS сервера є / etc / bind / named.conf. В розділ options цього фала додамо рядок:

listen-on { 192.168.223.2; 127.0.0.1; };

Перший IP адреса - адреса інтерфейсу eth0. Тепер DNS сервер буде обробляти запити тільки з цих адрес. У кінець файлу додамо рядки:

zone "223.168.192.in-addr.arpa" {

type master;

file "/etc/bind/server.rev";

};

zone "private.net" {

type master;

file "/etc/bind/server.hosts";

};

Далі необхідно створити файли / etc / bind / server.rev і / etc / bind / server.hosts. Нижче наведено їх листинги.

Файл server.rev:

@ IN SOA server.private.net. root.server.private.net. (

2004120420 ; Serial

8H ; Refresh

4H ; Retry

4W ; Expire

1D ) ; Negative Cache TTL

IN NS server.private.net.

2 IN PTR server.private.net.

3 IN PTR node01.private.net.

Файл server.hosts:

@ IN SOA server.private.net. root.server.private.net. (

2004120420 ; Serial

8H ; Refresh

4H ; Retry

4W ; Expire

1D ) ; Negative Cache TTL

IN NS server.private.net.

localhost IN A 127.0.0.1

server IN A 192.168.223.2

node01 IN A 192.168.223.3

На цьому налаштування DNS-сервера закінчена. За додатковою інформацією звертайтеся до [4].

4.6 Створення ядра

Компіляція ядра

Стандартне ядро не підходить для завантаження по мережі, тому необхідно його перекомпілювати. Перед компіляцією ядра необхідно з'ясувати конфігурацію устаткування віртуального сервера. Для цього в Debian можна скористатися командою lspci. Запишемо моделі IDE, SCSI і Ethernet контролерів. У VMware 4.0 це Intel Corp.82371AB PIIX4 IDE, BusLogic BT-946C [MultiMaster 10] і AMD 79c970 [PCnet LANCE] відповідно. Перейдемо в каталог / usr / src і виконаємо команду tar - bzip2-x-f kernel-source-2.4.18.tar.bz2 Тепер зайдемо в каталог / usr/src/kernel-source-2.4.18 і виконаємо команду make mrproper config.

Зараз необхідно вибрати конфігурацію ядра, відповідаючи на питання. Все, що може знадобитися до того, як стануть доступні мережеві ресурси (мережеві карти, підтримка чіпсетів, протоколу TCP, NFS і т.д.) необхідно включити в ядро. Додатково, необхідно включити наступні налаштування:

  • CONFIG_BLK_DEV_LOOP

  • CONFIG_BLK_DEV_NBD

  • CONFIG_BLK_DEV_RAM (тільки при підключенні кореневої файлової системи з RAM диска)

  • CONFIG_BLK_DEV_RAM_SIZE = 30720 (тільки при підключенні кореневої файлової системи з RAM диска)

  • CONFIG_BLK_DEV_INITRD (тільки при підключенні кореневої файлової системи з RAM диска)

  • CONFIG_PACKET

  • CONFIG_FILTER

  • CONFIG_IP_PNP

  • CONFIG_IP_PNP_DHCP

  • CONFIG_NFS_FS

  • CONFIG_NFS_V3

  • CONFIG_ROOT_NFS (тільки при підключенні кореневої файлової системи через NFS)

Після завершення налаштувань скомпіліруем ядро командою make bzImage

Передбачається, що версії встановленого і компіляції ядра збігаються. Якщо ж це не так, і при компіляції ядра деякі з опцій були скомпільовані як модулі, необхідно командою make modules призвести перекомпіляцій модулів. Докладніше про компіляції ядра можна дізнатися в [5].

Loading...

 
 

Цікаве