WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Побудова транспортної мережі на основі цифрового обладнання SL 16 - Курсова робота

Побудова транспортної мережі на основі цифрового обладнання SL 16 - Курсова робота

Одна з найголовніших задач при проектуванні радіорелейної лінії зв'язку – вибрати висоти антен так, щоб втрата прямої видимості між ними було надзвичайно рідкісною подією.

Для цього необхідно мати точну інформацію як про профіль траси так і про відхилення радіопроменя унаслідок зміни метеорологічних умов на трасі. Необхідно гарантувати достатній просвіт для найгіршого випадку (найнижчого променя) на трасі. Цього може бути досягнуто відповідним вибором висот антен, які, проте не можуть бути більш ніж фактично необхідні як з економічних причин, так і унаслідок (на трасах із значними віддзеркаленнями від земної поверхні) помітного збільшення ризику міжсимвольної інтерференції і спотворення сигналу.

Технічні параметри системи SRT1

Для побудови радіорелейної траси було використано обладнання SRT1 фірми Siemens, яке задовольняє необхідну швидкість передачі інформації. Це обладнання дозволяє організувати 8 радістволів з загальною швидкістю передачі 1STM1, і може працювати як в конфігурації гарячий резерв з захистом (1+1). В якості антени використовується параболічна антена діаметром 1.8 м. з коефіцієнтом підсилення 42.5 дБ. Параметри радісистеми SRT1: , .

Профіль інтервалу відображає вертикальний розріз місцевості між сусідніми радіорелейними станціями зі всіма висотними відмітками. Для зручності при побудові профілів використовують параболічний масштаб, у якому всі висоти відкладаються не по радіусах, як потрібно робити в дійсності, а по осі ординат, а відстані – не по дузі кола, а по осі абсцис. Тоді лінія, яка зображує на профілі рівень моря, або умовний нульовий рівень, від якого враховуються усі висоти, матиме вигляд параболи.

, (7.1)

де а – геометричний радіус Землі (а = 6370 км),

k – відносна координата заданої точки:

, (7.2)

де Ri – відстань до поточної точки,

R0 – довжина прольоту.

Рис. 26. Профіль прольоту м. Львів – м. Стрий

Максимальна дальність радіорелейного зв'язку визначається не тільки фізичною прямою видимістю, але і радіовидимістю (для високих частот критично, щоб 1 а зона Френеля не торкалася поверхні), що залежить від частотного діапазону використовуваних РРС.

Тому основним критерієм для розрахунку висоти підвісу антен на прольоті є умова відсутності екранування перешкодами мінімальної зони Френеля при субрефракції радіохвиль. Відомо, що основна частина енергії передавача поширюється у бік прийомної антени усередині мінімальної зони Френеля, що представляє еліпсоїд обертання з фокусами в крапках передавальної і приймальні антен. Оцінимо розміри першої зони Френеля уздовж траси. На відстані d1 від передавача і d2 від приймача:

, (7.3)

де довжина хвилі.

Даний вираз показує, що F залежить як від робочої частоти, так і від відстаней до передавача і до приймача. Максимум F знаходиться у середині інтервалу:

При виборі висот антен необхідно вибрати просвіт H таким щоб перша зона Френеля не торкалась поверхні.

Просвіт, що існує близько 80% часу повинний бути обраний з умови:

, (7.4)

де – середнє значення градієнта діелектричної проникності тропосфери;

– стандартне відхилення.

Можна записати наближені значення цих параметрів на території прольоту:

, .

Звідси просвіт становить:

Тоді, значення просвіту:

Висоти підвісу антен визначаються з профілю траси. Для цього відкладаємо по вертикалі від критичної крапки розрахований просвіт, і знаходимо висоти та

Енергетичний розрахунок виконується для кожного прольоту РРЛ. Середній рівень потужності сигналу на вході приймача, виражений в дБм, визначається на основі першого рівняння передачі:

, (7.5)

де – рівень потужності передавача;

– коефіцієнти підсилення відповідно передавальної та приймальної антен;

– коефіцієнти корисної дії (ККД) антенно-фідерного тракту відповідно на передачі та прийомі;

– послаблення поля у вільному просторі;

– середні множник послаблення поля вільного простору, який залежить від виду рефракції радіохвиль, (для відкритої траси приблизно рівний 1 або 0 дБ, тому не враховується). Величина виражені в децибелах відносно 1 мВт.

Послаблення вільного поля у вільному просторі визначається за формулою:

. (7.6)

З формули (7.6) можна отримати:

ККД антенно-фідерного тракту у зв'язку з конструктивними особливостями (прийомо-передавачі об'єднані з антеною у моноблок) становлять приблизно 0.9 або –0.5 дБм.

Потужність сигналу на вході приймача з формули (7.5) рівна:

Потужність прийнятого сигналу , а чутливість приймача , тобто запас послаблення становить 18 дБ., що дає можливість надійного зв'язку за несприятливих погодних умов, які погіршують радіозв'язок, таких, як: опади, температура, тиск, вологість.

Рис. 27. Діаграма рівнів для інтервалу РРЛ прямої видимості

Діаграма рівнів, що зображена на Рис. 27 була побудована на основі розрахованих параметрів та параметрів апаратури. Наведемо основні з них:

  • Частота........................................................7.5 ГГц

  • Довжина R0.................................................60 км

  • Потужність передавача.................................27.5 дБп

  • Коефіцієнт підсилення однієї антени................42.5 дБп

  • Втрати в хвилеводах..................................5 дБп на 100 м

  • Втрати в розділюючи пристроях.......................5.9 дБп

На основі цих даних можна розрахувати:

10lgPпер........................................................27.5 дБп

-10lg (λ/4πR0)^2...................................................... – 144 дБп

10lg (G1*G2)......................................................85.6 дБп

ag................................................................5 дБп на 100 м

a рп...................................................................5.9 дБп

10lg(Рпр)............................................................ – 54 дБп

Для зменшення впливу РРС одна на другу профіль траси виконано зигзагоподібним.

Висновок

В даній курсовій роботі було розроблено план побудови транспортної мережі на основі синхронного цифрового обладнання. Також було дано загальну характеристику синхронного цифрового обладнання (СЦІ), основні методи перетворення та інформаційна структура в СЦІ, короткий опис апаратури мереж та основні аспекти архітектури СЦІ, а також ключові моменти, які використовуються в управлінні мережею СЦІ.

Було представлено проект SDH мережі Ужгород – Львів – Київ – Харків – Луганськ на основі послідовного лінійного ланцюга. Для цього було проведено ряд розрахунків для вибору оптимального обладнання та вибору оптичного кабелю. Вибір був зупинений на обладнанні фірми "SIEMENS" SLT16 v. 1, що дозволить по даній магістралі передавати потік 2.5 Гбіт/с по одному оптичному волокні. При необхідності збільшення пропускної здатності мережі можна буде встановити додаткове обладнання SL16 (і задіяти вільні волокна в ОК) або використати технологію WDM. В якості оптичного кабелю застосуємо кабель марки ОКЛК 01–6–8–10/125–0.36/0.22–3.5/18–1.0 – (нг) який працює на довжині хвилі 1310 нм. Цей кабель призначений для прокладки в трубах, шахтах і тунелях, блоках і колекторах кабельної каналізації, в ґрунтах всіх категорій, на мостах, через болота і водні переходи.

Було розраховано довжину регенераційної ділянки за затуханням і за дисперсією. На основі цих даних розраховано необхідну кількість регенераторів на заданому відрізку маршруту між відповідними містами, схематичне представлення яких можна бачити вище.

Також було розраховано радіорелейну систему у напрямку Львів-Ужгород на основі обладнання SRT1. Було графічно представлено профіль прольоту Львів-Стрий, за допомогою якого визначено ряд параметрів, які були необхідними для подальшого розрахунку. На основі цих параметрів, було графічно представлено діаграму рівнів для інтервалу РРЛ прямої видимості, на якій відзначено отримані параметри.

Список літератури

  1. "Синхронне цифрове сети SDH." Слепов Н.Н. – 4 е изд. – М.: Эко-Трендз, 1999.

  2. Цифровые сети связи. Основы планирования и построения. Шмалько А.В.

  3. Оптические системы передачи: Ж.И. Корнейчук, Т.В. Макаров, И.П. Панфилов. – Київ: "Техніка", 1994 р

  4. Системы связи и радиорелейные линии: Под ред. Н.И. Калашникова. – М.: Связь, 1977 р.

Loading...

 
 

Цікаве