WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Побудова транспортної мережі на основі цифрового обладнання SL 16 - Курсова робота

Побудова транспортної мережі на основі цифрового обладнання SL 16 - Курсова робота

Контейнери можна розглядати в якості перших елементів в номенклатурі елементів SDH ієрархії. До контейнера (як і до любого пакету підданому відправці за деяким маршрутом) добавляється маршрутний заголовок. В результаті він перетворюється у віртуальний контейнер VC рівня n. В номенклатурі елементів SDH ієрархії існують такі віртуальні контейнери:

VC -1, VC 2 – віртуальні контейнери нижніх рівнів;

VC 3, VC 4 – віртуальні контейнери верхніх рівнів.

Структура контейнерів достатньо проста і визначається за формулою:

РОН + PL, де РОН – маршрутний заголовок (в термінології зв'язківців – трактовий заголовок), PL – корисне навантаження.

Віртуальні контейнери VC – 1,2,3 рівнів 1,2,3, також як і контейнери С – 1,2,3

розбиваються на віртуальні контейнери підрівнів nm, а саме:

VC – 1 розбиваються на VC – 11, VC – 12;

VC – 2 розбиваються на VC – 21, VC – 22;

VC – 3 розбиваються на VC – 31, VC – 32;

Поля PL і РОН формату віртуального контейнера як логічного елемента мають вигляд:

  • PL – поле різних розмірів (в залежності від типу віртуального контейнера), формат якого має двовимірну структуру по типу фрейму виду 9хm (9 стрічок і m стовпців). Це поле формується або з контейнерів відповідного рівня (наприклад, для віртуальних контейнерів VC – 1,2 воно формується із контейнерів С – 1,2 відповідно), або із інших відповідних елементів структури мультиплексування SDH.

  • РОН – поле, розміром не більше 9 байт, формат якого має двовимірну структуру виду 1n (наприклад, формат 19 для VC -4, або VC -32 і формат 16 байт для VC – 31). Це поле складається із різних за призначенням байтів.

TU-n – трибні блоки рівня n (n=1,2,3) (в термінології зв'язківців субблоки) – елементи структури мультиплексування SDH, формат яких простий і визначається формулою: PTR +VC, де PTR – показник трибного блока (TU-n PTR), який відноситься до відповідного віртуального контейнера, наприклад, TU 1 = (TU 1 PTR) + VC 1. Трибні блоки рівня n, як віртуальні контейнери діляться на трибні блоки підрівнів nm, тобто TU – nm, а саме:

  • TU 1 розбивається на TU 11 TU 12;

  • TU 2 розбивається на TU 21 TU 22;

  • TU 3 розбивається на TU 31 TU 32.

TUG-n – група трибних блоків рівня n (початково використовувався тільки рівень 2, а потім використовується рівень 3), яка формується в результаті мультиплексування декількох трибних блоків.

– TUG 2 – група трибних блоків рівня 2 – елемент структури мультиплексування SDH, який формується шляхом мультиплексування трубних блоків TU – 1,2 з своїми коефіцієнтами мультиплексування; TUG 2 також, як і TU – 1,2 розбивається на два підрівні – TUG 21 і TUG 22.

В результаті використання всіх можливих варіантів, яких вимагає наявність підрівнів, наведена загальна схема розгортається в детальну симетричну відносно контейнера С 4 схему мультиплексування, запропоновану в першому варіанті стандарту G.709. Тут xN означають коефіцієнти мультиплексування.

Мультиплексовання STM 1 в STM-N може здійснюватися як каскадно: 4х1→4, 4х4→16, 4х16→64, 4х64→256, так і безпосередньо по схемі N:1→ N, де N =4, 16, 64,256. При цьому для схеми безпосереднього мультиплексування використовується чергування байтів.

Наприклад, якщо шістнадцять STM 1 каналів (0, 1, 2,... 13, 14, 15 або в шіснадцятковій системі числення 0, 1, 2,..., D, E, F) на вході мультиплексора – генерують шістнадцять байт-послідовностей: b0 b0 b0..., b1 b1 b1..., b2 b2 b2..., ..., bD bD bD..., bE bE bE..., bF bF bF..., то в результаті мультиплексування на виході – формується байт-послідовність: b0 b1 b2...bD bE bF b0 b1 b2.... Фактично так просто вдається мультиплексувати тільки тоді, коли всі – мають однакову структуру корисного навантаження, якщо ні, то потрібно щоб виконувалися деякі правила безконфліктного взаємозв'язку. В стандарті G.708 вимагається щоб, всі STM 1 належали до одної з трьох категорій:

1 – AU 3 (різного типу), які несуть С 3 як корисне навантаження;

1 – AU-n (різного типу), які несуть той же тип TUG 2 як корисне навантаження;

3 – Різні типи TUG 2 як корисне навантаження.

В тому ж стандарті останній версії (1993) у зв'язку з відмінностями в схемах ETSI і SONET/SDH правила беконфліктного взаємозв'язку STM-N послідовностей стають ще більш строгими, а саме:

– при мультиплексуванні послідовностей, які містять AUG, які базуються на різних AU-n (AU 4 або AU 3), перевага надається схемам, що використовують AU 4. Ті ж схеми, що використовують AU 3 повинні бути демультиплексовані до рівня TUG 2 або VC 3 (в залежності від корисного навантаження) і повторно мультиплексвані по схемі: TUG 3 → VC 4→ AU 4;

– при мультиплексуванні послідовностей, які містять VC 11, які використовують різні TU-n (TU 11 або TU 12), перевага надається схемам, що використовують TU 11.

Якщо при формуванні модуля STM-N використовується каскадне мультиплексування, то воно здійснюється чергуванням груп байтів, причому число байтів в групі рівне кратності мультиплексування попереднього каскада. Наприклад, якщо формування STM 16 здійснюється по двокаскадній схемі 4xSTM 1 → STM 4, 4xSTM 4 → STM 16, то перший каскад використовує мультиплексування по байтам, а другий – по групам, складених з чотирьох байтів. Якщо припустити, що на вхід кожного з чотирьох STM 4 поступають послідовності {bij } – (де нижні індекси і =0,1,2,3 – номери входів, а верхні індекси j = 1,2,3,4 – номери мультиплексорів STM 4), то процес формування здійснюється наступним чином:

Зрозуміло, що якщо формування STM 64 проходить по трьох каскадній схемі 4xSTM 1 → STM 4, 4xSTM 4 → STM 16, 4xSTM 16 → STM 64, то перший каскад використовує мультиплексування по байтам, другий по групам, складених з чотирьох байтів, а третій по групам з 16 байтів.

Спрощена структура синхронного транспортного модуля STM 1 зображена на Рис. 4.

Рис. 4. Структура синхронного транспортного модуля STM 1

Тривалість циклу передачі STM 1 складає 125 мкс, тобто він повторюється з частотою 8 кГц. Кожна рамка відповідає швидкості передачі 64 Кбіт/с. Значить, якщо витрачати на передачу кожної рамки 125 мкс, то за секунду буде передано 9 * 270 * 64 Кбіт/с = 155520 Кбіт/с, тобто 155 Мбіт/с.

Для утворення вищих цифрових потоків в SDH системах формується наступна цифрова ієрархія: 4 модулі STM 1 об'єднуються шляхом побайтового мультиплексування в модуль STM 4, потім 4 модулі STM 4 об'єднуються в модуль STM 16 і так далі. Існує також можливість прямого мультиплексування STM 1 в STM-N.

Розглянемо принцип мультиплексування STM на прикладі формування модуля STM 16: спочатку кожні 4 модулі STM 1 за допомогою мультиплексорів з чотирма входами об'єднуються в модуль STM 4, потім 4 модулі STM 4 мультиплексуються таким же 4 вхідним мультиплексором в модуль STM 16. Проте існують мультиплексори на 16 входів, дозволяючі з STM 1 відразу одержати STM 16.

Формування модуля STM 1. У мережі SDH застосовні принципи контейнерних перевезень. Необхідні для транспортування сигнали вставляють в стандартні контейнери (Container). Всі операції з контейнерами проводяться незалежно від їх вмісту, чим досягається прозорістьмережі SDH, тобто можливість транспортувати будь-які дані, зокрема потоки PDH.

Найближчим по швидкості до першого рівня ієрархії SDH (155.520 Мбіт/с) є цифровий потік E4 плезіохронної цифрової ієрархії PDH з швидкістю, рівною 139.264 Мбіт/с. Простіше всього помістити його в модуль STM 1. Для цього поступаючий цифровий сигнал спочатку "упаковують" в контейнери, тобто розміщують в певних позиціях контейнерів. Ці контейнери називаються C 4.

Контейнер C 4 містить 9 рядків по 260 однобайтових стовпців. Додаванням ще одного стовпця – маршрутного заголовка – (Path Over Head – POH) цей контейнер перетвориться у віртуальний контейнер VC 4.

Нарешті, щоб помістити VC 4 в модуль STM 1, його забезпечують покажчиком (PTR), утворюючи тим самим адміністративний блок AU 4 (Administrative Unit), а останній поміщають безпосередньо в модуль STM 1 разом з секційним заголовком SOH.

Рис. 5. Розміщення контейнерів в модулі STM 1

Синхронний транспортний модуль STM 1 можна схожим чином завантажити і іншими плезіохронними потоками (E1, E2, E3).

Як приклад розглянемо процес формування синхронного транспортного модуля STM 1 з навантаження потоку Е1 (Рис. 6.).

Розглянемо детальніше формування модуля STM 1 на прикладі вхідного потоку 2048 кбіт/с (див. Рис. 6).

Трибний потік Е1 2048 кбіт/с з тактовою частотою 8 кГц (як і у фрейму STM 1) входить у контейнер С 12. У потоці Е1 32 байта. До цієї послідовності можливе додавання вирівнюючих біт і інших фіксуючих, керуючих і упаковуючих біт (показаний блоком "біти"). У підсумку ємність С 12 може бути більше або дорівнює 34 байтам, (приймемо 34 байт).

  1. До контейнера С 12 додається маршрутний заголовок РОН довжиною 1 байт, (буде 35 байт).

  2. До контейнера VС 12 додається покажчик трибного блоку РТR довжиною 1 байт, (разом 36 байт)

  3. За допомогою байт мультиплексування послідовність трибних блоків ТU 12 групується в субблоки по трьох групи 36x3 = 108 байт. Отже, ТUG 2 має довжину 108 байт. Це зручніше представити у виді матриці 9x12 байт.

  4. Послідовність ТUG 2 повторно байт-мультиплексується для формування групи ТUG 3 108x7=774, тобто матриця 9x84 байт.

  5. Послідовність ТUG 3 мультиплексують 3:1. Одержують 774x3 = 2322.

  6. Формується VС 4 шляхом додавання маршрутного заголовка РОН довжиною 9 байт. Фрейм стає довжиною 2322 + 9= 2331 байт.

  7. Додається заголовок РTR довжиною 9 байт для одержання адміністративного блоку АU 4.

  8. Шляхом формального мультиплексування 1:1 АU 4 і мультиплексування 3:1 АU 3 поєднуються в групу адміністративних блоків АUG.

  9. До групи АUG додається секційний заголовок SОН (з 2 х частин RSОН 3x9 байт, МSОН 5x9 байт) у результаті чого виявляється сформованим стандартний транспортний модуль SТМ 1 у виді кадру довжиною 2430 байт або у виді матричного фрейму 9x270 байт, то при частоті передачі 8 кГц складе швидкість 155.52 Мбіт/с.

Loading...

 
 

Цікаве