WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Cучасне моделювання одягу з народним оздобленням - Дипломна робота

Cучасне моделювання одягу з народним оздобленням - Дипломна робота

3.2 Загальні відомості про тканини.

Тканини

Для пошиття одягу існує різноманітний асортимент тканин, які треба підбирати відповідно до призначення одягу. Для постільної, дитячої і чоловічої білизни використовують полотно, а для предметів верхнього одягу – різні види тканин.

Кожна тканина може бути одинарної або подвійної ширини. Для постільної білизни з полотна одинарної ширини, тобто 80 – 90 см, шиють наволочки; з полотна подвійної ширини, тобто 150 см, − простирала; з полотна шириною 200 см – підодіяльники, а шириною 240 – 260 см – простирала для двоспального ліжка. Полотно для постільної білизни буває різного кольору і різної якості. Поряд із звичайним полотном, тоншим або товщим, використовують дамаск або поплін.

Дитячу білизну шиють також з тонких або товстих тканин. З тонких тканин одинарної ширини використовують поплін, шифон, шифон-батист, різні види тонкої або товстої фланелі, а також піке-фланель.

Чоловічі сорочки шиють з попліну шириною 80 см, який може бути білим, кольоровим або в смужку, чоловічі труси шиють також із попліну таких самих розцвіток, як і сорочки, або із рогожки і зефіру. Літні чоловічі сорочки шиють з панами шириною 80 см, яка також буває різних кольорів.

Жіночу білизну шиють здебільшого з тонких тканин: натурального і штучного шовку, найлону, перлону, сатину і шовковистої, блискучої із зовнішнього боку, фланелі з якої шиють жіночі піжами і плаття-халати. Жіночі блузки шиють з різноманітного попліну, натурального і штучного шовку, ситцю, найлону, шовкового трикотажу, гладко пофарбованого і вибивного сатину. Всі ці тканини випускають одинарної ширини з різними візерунками, картаті, у смужку тощо.

Літні плаття і спідниці шиють з тих самих тканин, що й блузки, тільки спідниці не рекомендується шити з найлону, тим більше гладкопофарбованого. Нарядні вихідні плаття шиють головним чином з шовкових тканин, а для вечірніх платтів використовують парчу і велюр. Молоді здебільшого підходять світліші і яскравіші тони, в той час як літнім – однокольорові і темніші.

Костюми шиють з різноманітних тканин: гладко пофарбованої, у смужку і картатої шерсті, сукна подвійної ширини, діолену, шерстяної панами, шерстяного трикотажу і джерсі. До цих тканин потрібна відповідна підкладка. Жіночі і дитячі пальта шиють також із сукна подвійної ширини, драпу-велюру, твиду, або бостону.

Кожний хто вміє кроїти, повинен знати, як підібрати підхожий колір і як вибрати фасон. Не бажано, наприклад, кроїти спідницю з квіточками, а до неї блузку – із тканини в смужку або картату, і навпаки. Саме так не завжди поєднуються яскраві тони, наприклад, червоний з жовтим або із зеленим.

Все це, звичайно, залежить від смаку і вимог моди, але із смаком одягнені жінки постараються і моду пристосувати до естетики.

Підготовка тканини до розкроювання.

Під час підготовки для розкроювання багатьох із згаданих вище тканин треба бути дуже обережним.

Полотна для білизни можна розкроювати без зволоження тому що, якщо його зволожити, воно може перекоситися. При розкроюванні таких тканин треба давати припуск 1 – 2 см у довжину і в ширину.

Штучний шовк добре перед розкроюванням „потримати на парі", тому що він сідає в довжину і в ширину, а під час прасування трохи втрачає і свій блиск.

Натуральний шовк зволожувати і прасувати не треба, бо він не сідає і не втрачає блиску.

Тканини з найлону, перлону або крепу зволожувати і прасувати також не треба, але якщо їх треба попрасувати, то температура праски повинна бути дуже низькою.

Поплін, ситець і сатин перед розкроюванням обов'язково треба зволожити або „потримати на парі", а потім добре випрасувати з вивороту.

Шерстяні тканини також треба „потримати на парі" або у вологій полотнинці (відпарювання), в якій тканині слід лежати 4 – 5 годин, а після цього її треба попрасувати по довжині.

Тканини з велюру до розкроювання зволожувати не слід, а прасувати їх треба при дуже низькій температурі праски. Рекомендується перед прасуванням на тканину накладати тонкі аркуші паперу.

Розкроювання тканини.

Перед тим як розпочати кроїти, треба визначити основний напрям ниток тканини. Це робиться для того, щоб всі деталі біли викроєні в тих напрямах, в яких ідуть нитки тканини.

Не треба одну й ту саму викройку використовувати для кількох різних фігур; кожній людині треба підготувати свою викройку відповідно до її розмірів. Викройку треба робити для всіх деталей виробу: в такому разі при розкроюванні тканину буде використано повністю.

В процесі шиття треба стежити за тим, щоб всі деталі викройки виробу були складені правильно, тобто: талія – з талією, стегна – зі стегнами, довжина – з довжиною. Не можна, наприклад, одну деталь робити із зборками, а іншу - натягнути. В цьому разі плаття або спідниця будуть пошиті неправильно.

При розкроюванні тканин одинарної ширини часто доводиться вставляти клини або ж зшивати краї. При цьому треба стежити за тим, щоб довжина була складена з довжиною (зріз із зрізом), а ширина – з шириною (пружок з пружком).

Сукно і всі подібні до нього матеріали складають лицьовим боком всередину. Викройку обводять паличкою крейди з вивороту, причому крейдяною лінією позначають подвійний шов. Це робиться для того, щоб всі деталі виробу були складені правильно. Картаті матеріали або в смужку треба наметувати з лицьового боку, щоб клітки або смужки збігались.

3.3 Послідовність виготовлення виробу.

Перед тим, як приступити до пошиття сукні, учні повинні вибрати фасон виробу. Вибір може залежати від того, які є традиції в тому районі, де проживають учні.

Вчитель спочатку повинен навчати учнів зробити побутову викрійку ліфа з рукавом.

Перед тим як розкроювати вчитель повинен ознайомити учнів з правилами техніки безпеки при роботі з голкою, шпилькою, ножицями і т.д.

Після ознайомлення з правилами техніки безпеки учні повинні навчитися правильно викроювати деталі сукні. Спочатку треба знайти повздовжню нитку на тканині за допомогою якої слід розкладати деталі викрійки. Викрійки розміщуємо як найраціональніше. Після того, як розмістили деталі викрійки, треба їх прикріпити до тканини шпильками. Контури викрійки обводять крейдою. Не слід забувати про припуски на шви. Бо якщо припуски на шви замалі то виріб по краях може розторочитися. Після того як відмічені припуски на шви – можна розкроювати. Після розкроювання учні повинні вибрати елементи вишивки , якими будуть оздоблювати виріб.

Тут вчителеві слід зазначити, про різноманітність фасонів плать і можливі гармонійні варіанти оздоблення.

Легке плаття – найрізноманітніший вид жіночого одягу. Це власне плаття і його різновидності – плаття - костюми, халати, плаття - халати, сарафани, власне блузки і їх різновидності – блузки – джемпери.

Плаття складається з двох частин: верхньої – переду або пілочок і спинки і нижньої – спідниці, яку з'єднують по лінії талії (відрізне плаття). Крім того, розрізняють суцільнокроєні плаття (сорочкової форми). Плаття бувають із застібкою ( по спинці або переду) і без неї; з рукавами і без них; з комірами і без них. Коміри, як і рукава, бувають вшивні або суцільновикроєні разом із пілочкою і спинкою.

За формою, характером покрою і художнім оформленням жіночі плаття можна об'єднати в такі групи: плаття ділового характеру, для випускного балу, весільні, нарядні шовкові, шерстяні, вечірні, плаття – костюми, блузки, спідниці, халати і плаття дитячого асортименту.

Важливим елементом одягу є його оздоблення. При оздобленні одягу враховували вік і стать людини. Найошатнішим був одяг молодих жінок, який вони мали право носити тільки до народження першої дитини. З народженням кожної наступної дитини кількість узорів і кольорів зменшувалася, скромнішим ставав головний убір та використовувані матеріали. яскравішим і більш барвистим був дівочий та парубоцький одяг, а найскромнішим – одяг літніх людей.

Сучасні варіанти розміщення орнаментів на тому чи іншому виробі залежить від його призначення, розмірів і форми, смаку і відчуття міри майстрині, її знання традицій та фантазії. Компонуючи орнамент, завжди слід виділяти його центральну частину.

У всіх видах творчості, крім форми та узору майбутнього виробу, важливу роль відіграє колорит – гармонійне поєднання кольорів та їх відтінків. Кожному народу з його багато віковими традиціями властиві кольорові поєднання, які відрізняються багатством відтінків, об'єднаних в основні тони.

Здебільшого колорит виробів є візитною карткою країни, області, району і навіть окремого села.

Щоб усі кольори поєднувалися між собою та з тлом виробу, потрібно дотримувались основних законів кольорознавства.

Усе розмаїття яскравих сполучень і кольорових відтінків, які ми бачимо в природі, можна поділити на дві групи: кольорові, або хроматичні, та безбарвні, або ахроматичні.

Loading...

 
 

Цікаве