WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Феномен людини як гомоцентричний компонент волюнтаризму в природі - Реферат

Феномен людини як гомоцентричний компонент волюнтаризму в природі - Реферат

Повчальним щодо цього є посилання на класичний приклад з грецької міфології — трагедію Едіпа (Софокл "Едіп — цар" V ст. до н.е.), батькові якого, цареві Фів Лайю, було віщування, що в нього буде син, який уб'є його і одружиться зі своєю матір'ю Іокастою. За наказом царя, новонароджене немовля було потай покинуте в диких горах на поталу звірям. Але Едіп вижив і ріс як син у родині бездітного Коринфського царя Поліба і його дружини Меропи, які дали йому ім'я Едіп. У свою чергу, Едіпові дельфійський оракул відкрив зміст колишнього віщування його батькові не назвавши його ім'я. Сприйнявши це як пересторогу щодо своїх названих батьків, Едіп вирішив залишити їх і ніколи не повертатися. Далі сталося так, що саме на шляху до Фів Едіп зустрівся з царем Лаєм — виникла сварка і віщування збулося. Сутність "ефекту Едіпа" (так його називають сьогодні) полягає в тім, що прогнози можуть "самозбуватися" або "саморуйнуватися" залежно від відповідних реакцій на них. Едіп міг зруйнувати прогноз, зробивши безальтернативний крок — одружившись з дівчиною, яка за віком аж ніяк не могла би бути його матір'ю.

Утім, читач може сказати, що хоч це й дуже цікаво, але яке воно має відношення до прогнозування поліпшення чи занепаду економіки і екології?

Розглянемо реальну ситуацію, котра мала місце в СРСР. З 1955 по 1975 р. виробництво валової продукції в народному господарстві Радянського Союзу невпинно зростало. У цей період за короткотермінового планування народного господарства (до 5 років) більш-менш виправданим було планування на підставі темпів щорічного зростання виробництва в попередні роки. Зміни у засобах виробництва і технології могли бути враховані з допомогою певних коефіцієнтів. Завдання міжгалузевого балансу зводилося до оптимального розподілу наявних ресурсів між галузями — споживачами. Але для прогнозування на триваліші періоди цього було недостатньо, а відтак імовірність помилок ставала надто високою. Програма КПРС (1960), наприклад, беручи за базу найвищі темпи приросту продукції за попередні 5 років, передбачала збільшення валової продукції за 7 років удвічі, що забезпечило б економіці СРСР за багатьма найважливішими видами промислової продукції вагому перевагу над економікою США вже на початку 70-х рр. (рис. 6). Цю програму галасливо вихваляли всі радянські газети. Проте нині нам добре відомі сумні (економічні та екологічні) її наслідки.

Рис. 6. Контрольні цифри співвідношення розвитку народного господарства СРСР (1959—1965) порівняно з прогнозом розвитку економіки США. План розвитку СРСР на ХХІІ п'ятирічку (1985—1990) і на перспективу до 2000-го року також не був реалізований. Сьогодні функцію центру світового господарства виконують країни "великої сімки", частка ВВП яких у світовому виробництві становить близько 50%

Намагання владних структур СРСР зберегти збанкрутілу мілітарно-індустріальну економіку за рахунок необмеженої експлуатації багатих природних ресурсів країни призвели до швидкого зменшення їхньої кількості і трагічних екологічних наслідків, що й зумовило руйнування суспільно-економічної системи держави.

Відтак і нова програма 1986 р. на дванадцяту п'ятирічку і на період до 2000 р. не могла бути реалізованою. У зв'язку з цим іще в середині 80-х рр. видатний учений акад. В. А. Легасов зазначав, що ми є свідками й учасниками банкрутства так званого індустріального етапу промислової революції, початок якої датується винайденням парової машини.

Та чи є перехід від екстенсивної індустріальної економіки до нової, досконалішої, завершальним на шляху вирішення глобальних екологічних проблем суспільства? Треба сподіватися, що так. Але з розпадом СРСР не зникла небезпека ядерної війни. Кількість країн "атомного клубу" зростає. І досі у світі витрачаються фантастичні кошти на підтримку військово-промислових комплексів різних країн (рис. 7).

Рис. 7. Ілюстрація збитків суспільства.

1) Плакат з англійського журналу "New internationalist" свідчить, що військові витрати світового суспільства за два тижні майже такі, як і на харчі, воду, житло, освіту і медицину за рік. 2) Статистика федеральних і штатних витрат США (1985 р.)

Саме мілітаризація суспільства, що триває, породжує проблеми екології і небезпеку ядерної війни. Згідно із сучасними науковими прогнозами за масового застосування ядерної зброї основним чинником, що спричинив би трагічний кінець людства, стали б не "уражаючі фактори" ядерної бомби, а саме екологічні наслідки глобального порушення природної рівноваги термодинамічних процесів у біосфері Землі. Учені прогнозують такий можливий хід екологічної катастрофи, реальна загроза якої ще існує:

— унаслідок запилення і задимлення атмосфери аерозолями її прозорість зменшиться на порядок, що поступово призведе до так званої ядерної ночі;

— зменшення кількості сонячної енергії, яка досягає поверхні землі, призведе до зниження температури повітря, загибелі багатьох рослин і тварин, особливо в тропічних районах землі, де вони менше пристосовані до різких коливань температур;

— поглинання сонячної енергії стійкими аерозолями верхніх шарів тропосфери призведе до підвищення температури повітря з висотою, що зруйнує температурну природну інверсію, і, як наслідок, порушить конденсацію в тропосфері водяної пари, а отже, випадання опадів;

— нерівномірне охолодження суходолу й океану (останній буде охолоджуватись значно повільніше) спричинить різке посилення циркуляції повітря у системі океан — атмосфера — континент, наслідком чого будуть урагани, бурі, додаткове запилення тропосфери і встановлення стійкого стану "ядерної зими". Світ уже не буде придатним для життя людини. Це може статись, якщо людство не змінить своєї психології амбіційно-агресивного ставлення як до природи, так і до своїх сусідів. Про загрозу "ядерної ночі" нам завжди нагадуватиме Чорнобиль (рис. 8).

Рис. 8. Еколого-економічна пересторога сучасній цивілізації

Як висновок з такого дуже побіжного аналізу сучасного стану життєдіяльності суспільства випливає єдино можливий прогноз: відновлення і збереження природного життєпридатного середовища буде глобальною соціально-політичною і філософсько-інтелектуальною проблемою ХХІ ст.

Який інтелектуально-моральний потенціал людства ще не використано для розв'язання цієї проблеми? Це, по-перше, мобілізація природничих наук в їхньому холістичному спрямуванні і, по-друге, гуманітаризація освіти і науково-технічного прогресу суспільства. Іще понад 30 років тому вчений-палеонтолог і талановитий письменник-фантаст І. А. Єфремов (автор колись дуже популярного соціально-філософського роману "Туманність Андромеди") зауважив: "Фізика, наприклад, ...перетворюється на консервативну й абстрактну дисципліну. Її наслідують і деякі інші галузі знань. Тим часом релігія в плані всього людства відійшла на другий план, а на ній раніше трималась суспільна мораль. Наука, що замінила релігію, особливо у соціалістичних країнах, приділяла мало уваги науково обгрунтованій системі моралі і суспільної поведінки людини, віддаючи всі сили гонитві за відкриттями взагалі. Але пізнання "взагалі" є антигуманістичним і аморальним. Саме в цьому все виразніше проявляються розходження між насущними потребами людини і напрямком розвитку науки і техніки"*.

Щодо соціально-моральної мотивації сучасної людини дуже цікавим є оригінальний висновок нашого співвітчизника, акад. М. М. Амосова стосовно творчої спроможності інтелекту: "...унікальна властивість людського мозку: створити ідею і так її натренувати, що вона зможе частково замінити біологічні потреби, що згасають під час старіння"**. І хоч цей висновок стосується суто фізіологічних проблем людського організму, та чи не може він бути застосовним і до сучасної цивілізації, старіння якої, можливо, вже почалося.

Усе це підтверджує думку про нагальну потребу революції у філософії: гомоцентрична концепція сучасної цивілізації має поступитися місцем біосферній чи, навіть, геліоцентричній, а людина врешті-решт — зрозуміти, що вона не господар, а компонент Природи.

Література

  1. Колотило Д. М. К 61 Екологія і економіка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999.

* Зеркало недели. — 1997. — 4 жовт. (№ 163).

* * Цит. за: Атомная энергетика — что дальше? — М.: Знание, 1989.

** Н. Амосов. Эксперимент. — К.: Байда, 1995.

Loading...

 
 

Цікаве