WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Природні біотичні та урбанізовані екосистеми в біосфері - Реферат

Природні біотичні та урбанізовані екосистеми в біосфері - Реферат

Середовище місця проживання — це та частина природи, яка оточує живий організм і з якою він безпосередньо взаємодіє. Складні частини та властивості середовища різноманітні й мінливі.

На нашій планеті живі організми освоїли чотири основні середовища проживання, які значно різняться одне від одного. Водне середовище було першим, в якому виникло і поширилося життя. Згодом живі організми опанували наземно-повітряне середовище, створили й заселили грунти. Четвертим специфічним середовищем життя стали самі живі організми, кожний з яких є цілим світом для паразитів або симбіонітів, що живуть у ньому.

Пристосування організмів до середовища (адаптація) — одна з основних властивостей організмів, що забезпечує їх існування, можливість виживати й розмножуватися. Адаптації проявляються на різних рівнях: від біохімії клітин і поведінки окремих організмів до будови і функціонування цілих угруповань. Адаптації виникають і змінюються в ході еволюції видів. Середовище також здатне формувати такі типи адаптації, надаючи в такий спосіб еволюційно віддаленим видам схожих ознак (так зване явище конвергенції). Наприклад, багато видів рослин, що заселяють пустелі, мають специфічні (функціонально подібні) механізми регулювання гідротермічного режиму свого організму.

Автотрофні організми (продуценти) — у процесі фотосинтезу та хемосинтезу трансформують світлову енергію в потенціальну енергію хімічних зв'язків, що зосереджується в органічних сполуках (вуглеводах, білках, жирах). Вони дають початок трофічним ланцюгам, тобто підпорядкованим рядам організмів: у такому ряді одні організми є поживою для інших, а їх, у свою чергу, поїдають треті (гетеротрофні).

Консументи, які живляться складними органічними речовинами, поділяються на три групи:

а) консументи першого порядку, що існують за рахунок продуцентів. Це рослиноїдні тварини, які поїдають тканини продуцентів; рослинні і тваринні паразити зелених рослин;

б) консументи другого порядку (первинні хижаки) — переважно різні комахоїдні тварини;

в) консументи третього порядку (вторинні хижаки) — м'ясоїдні.

Біоредуценти — організми, що живляться трупами, екскрементами та рослинними опадами і, розкладаючи їх, тим самим здійснюють поступову мінералізацію органічного матеріалу й переводять його у неорганічний. До них належить велика кількість сапрофітів: бактерії, гриби та тварини найрізноманітніших груп.

Первинна продукція — загальна кількість органічних речовин, утворених в екосистемі внаслідок асиміляції. Чиста первинна продукція дорівнює загальній, за винятком речовин, витрачених на дихання, і є запасом енергії, доступної для гетеротрофів (на дихання споживається близько 10% загальної продукції рослин).

Природа намагається збільшити валову продукцію, людина — чисту.

Продукція — це та кількість органічної речовини, що її нагромадила популяція або екосистема за одиницю часу. Частина продукції, яка утворилася понад кількість, потрібну для підтримання життєдіяльності всіх форм життя в екосистемі, називається чистою продукцією.

Фактори формування навколишнього середовища

Факторами називають явища і процеси, які є причинами, рушійними силами даного явища. Виділяють фактори зовнішні і внутрішні, між ними існують нерозривні зв'язки.

За походженням фактори формування навколишнього середовища бувають природними й антропогенними. Їх можна згрупувати в енергетичні, речовинні і структурні.

Енергетичні фактори. До енергетичних природних факторів належать: надходження, перетворення, перенесення, акумуляція енергії.

Екологічні фактори — будь-які елементи або умови зовнішнього середовища, які діють на організми або угруповання, на що останні реагують пристосувальними реакціями.

Екологічні фактори мають різну природу і специфіку дії, поділяються на абіотичні, біотичні й антропічні.

Абіотичні включають кліматичні (світло, тепло, радіоактивне випромінювання, тиск, вологість повітря); едафічні (механічний склад грунту, гумус, грунтовий розчин, аерація грунтів) і орографічні (рельєф, нахил схилу, експозиція); геологічні (материнська порода різного походження).

З абіотичних факторів поряд із кліматичними найважливішими є едафічні фактори середовища.

Едафічні фактори середовища — властивості земної поверхні, які справляють екологічний вплив на її мешканців (від гр. "едафос" — основа, грунт). Це — грунтова вода і розчинені в ній (або взагалі доступні кореням) поживні речовини; концентрація грунтового розчину, його кислотність і ступінь окиснення, отруйні речовини грунту; комплекс фізичних властивостей грунту — механічний склад, поруватість, аерація, водні й теплові властивості; об'єм (потужність) коренедоступного шару грунту — ризосфери; лісова підстилка та ін.

Біотичні фактори включають вплив рослин і тварин. Рослинні фактори — це не тільки вплив на ліс трав'яної, мохової, лишайникової, грибної, бактеріальної флори, а й деревної, тобто вплив рослин одна на одну (ценотичний фактор).

Категорія зоологічних факторів — це життєдіяльність численних представників тваринного світу.

Організми не лише пристосовуються до умов середовища, а й змінюють їх так, щоб зменшити негативний вплив зовнішніх факторів: температури, світла, вологи та ін.

Антропічні фактори. Людська діяльність у природі зв'язана із суттєвою видозміною корінного (первинного) середовища. У лісокористуванні — це рубки, трелювання і перевезення деревини, випасання тварин; на річках та інших водоймах — надмірний вилов риби, хижацьке винищення окремих видів диких тварин та багато інших видів діяльності; у промисловості — забруднення атмосфери промисловими газами, димом, пилом, які справляють негативний вплив на рослини, тварин і мікроорганізми; у рекреаційній сфері — туризм, пожежі, ущільнення грунту, пошкодження лісу, дерев і т. п.

Аутекологія (термін, запроваджений Шретером 1896 р.) вивчає взаємовідносини представників виду з навколишнім середовищем. Вона, головне, визначає межі стійкості і переваги, які надає вид різним екологічним факторам: теплоті, світлу, волозі, складу грунтів тощо, а також досліджує дію середовища на морфологію, фізіологію і поведінку організму.

Популяційна екологія.Популяцією в екології називають групу осіб одного виду, які перебувають у взаємодії і спільно заселяють якусь територію. Екологічну популяцію можна визначити як населення одного виду на певній території.

Синекологія, або біоценологія. Термін синекологія, як і аутекологія, означає відносини між особами, які належать до різних видів даної групи організмів, а також між ними і навколишнім середовищем. Термін "синекологія" є синонімом біоценології.

Глобальна екологія і близький до цього термін "соціальна екологія" вивчає залежність планетарних природних процесів від людської діяльності. Головне завдання глобальної екології — прогнозування можливих змін біосфери під впливом діяльності людини.

Ознайомившись з наведеними вище визначеннями, звернімо особливу увагу на поняття "екосистема" і "антропічний фактор", або "антропогенний вплив". У традиційному розумінні екосистеми як природного комплексу біотичних і абіотичних її компонентів відсутня Людина — один із організмів природи — і розглядається тільки її зовнішній антропогенний вплив на такі екосистеми. Між тим, як будь-які інші організми, людина є лише одним з елементів природної екосистеми — біосфери. Принципову різницю між сучасною (саме сучасною!) людиною та іншими організмами створюють засоби забезпечення потреб. Первісна людина як об'єкт екосистеми мало чим відрізнялася від інших ссавців, наприклад оленя чи кенгуру, оскільки її енергетичний і матеріальний обмін з абіотичним навколишнім середовищем відбувався тільки з допомогою "апаратів" її власного організму. Але з часом "Homo sapiens" починає все більше залучати для задоволення своїх потреб додаткові зовнішні енергетичні джерела і будувати штучні "апарати" обміну енергією і матеріальними компонентами з довкіллям.

У зв'язку з цим цікаво звернути увагу на відкриття, зроблене ще в ХІХ ст. німецьким фізіологом М. Рубнером, який встановив, що найменші організми, тобто ті, котрі мають велике відношення поверхні до об'єму, мають найінтенсивніший обмін речовин (метаболізм). Океанський планктон, наприклад, складається, головне, з мікроскопічних організмів (від 10–1 до 10–4 mm), отже організмів з великим відношенням поверхні до об'єму та інтенсивним метаболізмом, що зумовлює їх виживання в середовищі дуже низької концентрації необхідних біогенних елементів: сполук фосфору, азоту, кремнію. Щодо людини, то напрошується паралель — за рахунок штучних технологічних систем вона багаторазово збільшує "поверхню" свого контакту із зовнішнім середовищем і забезпечує не напружений "метаболізм" власного організму.

Література

  1. Колотило Д. М. К 61 Екологія і економіка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999.

* Одум Ю. Экология. — М.: Мир, 1986.

* За: Одум Ю. Экология. — М.: Мир, 1986; М. А. Голубець, В. П. Кучерявий, С. А. Генсірук. Тексти лекцій // Екологія і охорона природи. — К.:НМК ВО, 1990; Ю. В. Новиков. Охрана окружающей среды. — М.: Высш. шк., 1984.

Loading...

 
 

Цікаве