WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Усіма державами світу було переглянуто й суттєво скорочено програми дальшої будови АЕС.

За прискіпливішого аналізу деяких фахівців з'ясувалося, що капіталовкладення на одиницю потужності АЕС майже в два рази більші, ніж у тепловій станції, витрати води більші у 2 — 3 рази, викиди радіоактивних нуклідів навіть тих АЕС, що нормально працюють, за добу становлять близько 300 Сі.

Нині багато які країни вирішили не форсувати розбудову атомної енергетики до того часу, доки не буде винайдено нових, безпечніших методів вилучення енергії з атома. Відтак перед людством постала актуальна проблема — розглянути альтернативні тепловій і атомній енергетиці джерела.

Зараз вже піхто не заперечуватиме, що поборники гіперболізованої ядерної енергетики в другій половині XX ст. сприяли занепаду вугледобувної галузі в Україні і фактично загальмували процес удосконалення теплових електростанцій (ТЕС).

З екологічного боку широкомасштабна розбудова гірничорудного комплексу уранових і цирконійових руд в Україні загрожує радіаційним забрудненням її території: на І І добутого урану припадає до 100 000 ( відходів, так званих хвостів, які потребують спеціального захоронення. За видобутку вугілля пуста порода на 1 І становить близько З І, а шлак від спалювання вугілля використовують у різних галузях промисловості (будівництво, виробництво цементу та ін.).

Атомна енергетика настільки згубно впливає на біосферу, а аварі на АЕС, якої не можливо уникнути на 100%, настільки небезпечна для людства, що відстоювати цей метод отримання енергії не лише не припустимо, а й аморально.

Паливний енергетичний цикл АЕС передбачає добування уранової руди переробки цієї сировини на ядерне паливо, використання палива в ядерних реакторах, обробку і захоронення радіоактивних відходів. Усі складові цього циклу супроводжуються надзвичайно небезпечним забрудненням навколишнього середовища. Кількість радіоактивних відходів зростає на стадії збагачення уранової руди, з якої виготовляють спеціальні тепловиділяючі елементи, які надходять на діючу АЕС.

Радіація має таку особливість: все, що стикається з радіоактивним матеріалом, саме стає радіоактивним. радіоактивні речовини потрібно десь захоронити на багато років, але надійних методів зберігання не існує.

15. Екологічні проблеми металургійного комплексу. Причини формування зон екологічного ризику в металургійних районах України.

Одним із найбільших забруднювачів біосфери в багатьох країнах світу є металургійний комплекс. В Україні його розвиток зумовив різке загострення екологічної ситуації в трьох районах – Донбасі, Придніпров'ї та Приазов'ї.

Металургійні комбінати з повним циклом – це фактично міста, простерті на десятки км. Копальні й підприємства чорної металургії охоплюють величезні площі земельних угідь, використовують мільярди кубометрів кисню.

На підприємства чорної металургії припадає близько 15% всіх промислових викидів в атмосферу пилу, 8 – 10 – викиду діоксиду сірки, 10 – 15% - загального обсягу споживання води.

Сучасний металургійний завод на 1 млн. т виплавленої сталі викидає в навколишнє середовище: 800 тис. Т шлаків, 100 – пилу, 30 – окису вуглецю, 8 – двоокису сірки, 50 – фтористого водню, 3 – окисів азоту.

Нині найважливішим напрямом науково – технологічного прогресу є створення і впровадження маловихідних технологій, які дозволяють не лише зменшити забруднення навколишнього середовища, а й підвищити ефективність металургійного виробництва.

Кольорова металургія створює більше проблем з організації безвідходного виробництва , бо в галузі спостерігається великий вихід відходів на одиницю продукції.

З огляду на специфічний склад шлаків кольорової металургії одним із найперспективніших напрямків у вирішенні проблем їх використання є принцип комплексної переробки.

16. Екологічні проблеми хімічної промисловості. Специфіка впливу на довкілля підприємств основної хімії та хімії органічного синтезу.

Джерелом істотного забруднення довкілля є хімічна промисловість, яка поступається тут лише енергетиці , металургії та автомобільному транспорту. Від хімічної промисловості в повітря надійшла значна частина нових речовин і сполук (3 млн), які не властиві біосфері.

Хімічна промисловість належить до галузей , які споживають велику кількість сировини, води та енергії. Вона вирізняється складними багатостадійними процесами. Під час виробництва утворюється велика кількість побічної продукції. У багатьох випадках відходи вимагають певного знищення через їхню надмірну токсичність.

В основній хімічній промисловості найбільшу кількість твердих відходів дають виробництва мінеральних добрив і сірчаної кислоти. У виробництві мінеральних добрив головною є переробка фосфоритів та апатитів. У процесі їх збагачення утворюється велика кількість твердих відходів – нефелінових „хвостів" і пилу. Понад 90% видобутку калійних солей також використовується як мінеральні добрива, а під час їх переробки утворюється мільйони тонн твердих галітових відходів І сотні тисяч глинисто – сольових шлаків.

У виробництві органічних продуктів і виробів на їх основі найбільшою кількістю відходів відзначається нафтопереробка, нафтохімія та хімія органічного синтезу, виробництво гумових виробів, пластмас та інших полімерів.

Основним напрямком боротьби із забрудненням довкілля в хімічній промисловості є удосконалення існуючих і розроблення нових технологічних процесів.

Більшість процесів біосфери і технологій виробництва, а також забруднення навколишнього середовища — хімічні. Хімізація народного господарства с характерною рисою сучасної економіки й науково-технічного прогресу. Водночас недостатньо збалансоване багатотоннажне виробництво і неконтрольоване застосування хімічних речовин у сільському господарстві й побуті стає небезпечним для здоров'я людей.

Крім шкідливих для природи і людини безпосередніх відходів хімічної промисловості, дуже небезпечним є те, що хімія синтезує неприродні сполуки, котрі є або надзвичайно стійкими, через що не включаються в природний кругообіг речовини (пластмаси), або надзвичайно активними щодо зміни процесів живої природи (дефоліанти, гербіциди, інсектициди). Перші у вигляді відходів (пляшки, банки, пакети) надовго забруднюють навколишнє середовище, а другі, накопичуючись у рослинах і тваринах, якими харчується людина, згубно діють на її здоров'я.

Збільшення використання добрив і пестицидів у сільському господарстві зумовило їх постійне надходження з поверхневими стоками у водоймища. Крім шкоди, якої завдають добрива, про що вже

згадувалося раніше, деякі пестициди в умовах водоймищ набувають особливо небезпечних властивостей.

Великої шкоди річкам, озерам і штучним водоймищам завдають синтетичні мийні засоби, які потрапляють у них разом з промисловими й побутовими стічними водами.

17. Екологічні проблеми гідромеліорації.

Меліорація – це система заходів , пов'язаних із докорінним поліпшенням властивостей ґрунтів і спрямованих на підвищення їхньої родючості. Існує понад 30 видів меліорації. найпоширенішим із них є гідромеліорація – зрошення та осушення.

У зрошенні земель роль найактивнішого агента відіграє штучне зволоження грунтів із водного джерела для забезпечення рослин водою.

Тривале зрошення спричинює низку екологічних проблем. Головна з них – це вторинне засолення грунтів, що виникає за надмірного зрошення і високого рівня ґрунтових вод.

Із зрошенням пов'язана також проблема раціонального використання вроди.

Осушення за принциповою основою протилежне до зрошення. Його проводять на перезволожених землях, лісах, болотах для включення нових територій у сільськогосподарське виробництво. Внаслідок виникають небезпечні екологічні зміни водного балансу та порушуються режим підземних вод. Внаслідок цього можливі часті катастрофічні повені, посилюється процес деградації грунтів і зменшується продуктивність сільськогосподарських угідь.

18. Екологічні проблеми хімізації сільського господарства.

Одним з напрямків інтенсифікації с/г виробництва є хімізація, яка передбачає внесення в грунти як хімічних добрив , так і використання пестицидів. Цей процес активно відбувався в усіх розвинутих країнах світу. Внесення хімічних добрив зумовлене тим, що щорічно разом з урожаєм із грунту виносяться мільйони тонн поживних речовин. Тому внесення органічних та мінеральних добрив є одним із важливих способів підвищення родючості грунту.

Необхідність застосування пестицидів, хімічних засобів захисту рослин від дії бур'янів, шкідливих комах, грибкових захворювань викликається масовими спалахами різноманітних шкідників.

Особливу проблему становить забруднення природних вод біогенними речовинами, а надто – азотними сполуками.

Накопичення токсичних речовин у рослинах залежить від забезпечення їх елементами живлення.

Пестициди – особливо небезпечні для живих організмів. Надходячи лдо організму людини трофічними ланцюгами, вони зумовлюють органічне враження печінки, нирок, знижують імунітет.

Loading...

 
 

Цікаве