WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка

1. Предмет вивчення екологiї

Екологiя - це наука, яка вивчає вiдносини органiзмiв (особин, популяцiй, бiоценозiв i т.п.) мiж собою та з навколишньою неорганiчною природою, загальнi закони функцiонування екосистем рiзного iерархiчного рiвня, середовище мешкання живих iстот (включаючи людину). Посилення впливу людини на природу надає все бiльшої гостроти екологiчним проблемам взаемодiє людини та природи, людства та бiосфери.Екологiя як наука сформувалася в серединi ХIХ столiтгя, коли виникло розумiння, що не тiльки будова та розвиток органiзмiв, але i їх взаемовiдносини iз середовищем iснування пiдпорядкованi певним закономiрностям. Поняття "екологiя" вперше вжив у 1866 роцi нiмецький вчений Е. Геккель. Воно походить вiд грецьких слiв oikos, що означас дiм, помешкання, мiсце перебування та logos - наука. "Пiд екологiею ми розумiемо суму знань, - писав Е. Геккель, - якi належать до економiки природи: вивчення всiєї сукупностi взасмовiдносин тварини з навколишнiм середовищем як органiчним, так i неорганiчним i насамперед - її дружнiх i ворожих стосункiв з тими тваринами i рослинами, з якими вона прямо чи опосередковано вступае в контакт. Одним словом, взаемовiдносин, що iх дарвiн називас умовами, якi породжують боротьбу за iснування".Спочатку цей термiн застосовувався тодi, коли йшлося про вивчення взаемозв'язкiв мiж рослинними та живими спiльнотами, що входять до складу стiйких та органiзованих систем, котрi склалися в процесi еволюцiї органiчного свiту та навколишнього середовища. Формування екологiї як науки вiдбувалося на початку ХХ столiття, i довгий час вона розвивалася серед бiологiчних наук. Важливу роль у диференцiацiї екологiчної науки вiдiграв ІІІ Ботанiчний конгрес, який вiдбувся 1910 року в Брюсселi. На ньому було вирiшено подiлити екологiю рослин на екологiю особин (аутекологiю) та екологiю угрупувань (синекологiю). Цей подiл поширився також на екологiю тварин та загальну екологiю.Загальна екологiя займасться дослiдженням усiх типiв екосистем. Екологiя рослин. Екологiя тварин екологiя людини та екологiя мiкроорганiзмiв, соцiальна екологiя Екологiя значно розширила предмет свого винчення. Бiльше того, за короткий час, переважно з 60-70-х рокiв ХХ ст., вiдбулася диверсифiкацiя науки.За М. Ф. Реймерсом, екологiя - це: 1) частина бiологй (бiоекологiя), яка винчає вiдносини (стосунки) органiзмiв (особин, популяцiй, бiоценозiв) мiж собою та навколишнiм середовищем, тобто мас той предмет винчення, що його окреслив ще Е. Геккель; 2) дисциплiна, яка вивчас загальнi закони функцiонування екосистем рiзного iсрархiчного рiвня. Пiд iєрархiєю розумiють розташування елементiв, регiонiв, систем ступiнчастим рядом. На кожному щаблi (або рiвнi) внаслiдок взасмодiї з навколишнiм середовищем (енергiєю та речовиною) виникають характернi функцiональнi системи; 4) сфера знань, яка розглядає деяку сукупнiсть предметiв i явищ пiд кутом зору суб'єкта чи об'єкта (здебiльшого живого i за участю живого); спецiалiзованi екологiчнi науки, якi розрiзняються за об'сктом та предметом дослiдження. Бiоекологiя Аутекологiя Синекологiя демекологiя. На долю екологiї випало завдання розробити новi, науково обгрунтованi методи, що виходять з iде збереження бiосфери планети.

2. Мета та завдання екології економістів.

Предметом дослiдження екологiї є детальне вивчення за допомогою кiлькiсних методiв основ структури та функцiонувания природних та створених людиною систем. Жива природа, що оточує нас, - це не безладне, випадкове посднання живих iстот. Вона є стiйкою органiзованою системою органiчного свiту, що склалася в процесi його еволюцiї. Центральне мiсце в екології посiдас проблема динамiки та чисельностi погiуляцiй i механiзмiв її регулювання. Тут виявлясться значимiсть участi популяцiйних (конкуренцiя за їжу) та бiоценотичних (хижакiв, паразитiв, эбудникiв захворювань) механiзмiв.

Тому серед основ завдань екологiї можна видiлити такi:

- дослiдження особливостей органiзацiї життя, в тому числi у зв'язку з антропогенним впливом, тобто результатом людськоУ дiяльностi, на природнi системи;

- виявлення специфiки впливу видозмiненого антропогенною дiяльнiстю середовища на саму людину;

- створення наукової основи рацiональної експлуатацiї природних, зокрема бiологiчних ресурсiв;

- прогнозування змiн природи пiд впливом дiяльностi людини;

- збереження середовища iснування людини.

Завдання екологiї для економiстiв с ознайомлення зi специфiкою впливу економії вцiломутаокремих її галузей на навколишне природне середовище, засвоєння господарського механiзму управлiння процесом природокористування та охорони довкiлля; винчення специфiки економiчних методiв управлiння процесом природокористування та вмiння їх практичного застосування.

3. Екосистеми, їх структура та види.

Екосистема (бiоценоз) — основна одиниця бiосфери, яка є об'єктом вивчення екологiї. Цей термiн запровадив англiйський бiолог А. Тенслi у 1935 роцi. Екосистема — складний природний комплекс живих iстот, що взаемодiють з неорганiчним середовищем та знаходяться в матерiально-енергетичнiй залежностi вiд неї. для зручностi вченi розглядають екосистему як iзольовану одиницю (рiлля, озеро, пасовище, струмок тощо), проте фактично рiзнi компоненти постiйно перемiщуються з однiєї екосистеми в iншу. По своїй сутi це динамiчно урiвноважена система, що склалася в результатi тривалої та глибокої адаптацiї складових компонентiв, в якiй здiйснюсться кругообiг речовин.

Кожна екосистема складасться з бiоценозу та бiотопу.

Бiотоп — це дiлянка поверхнi землi з бiльш-менш однотипними умовами iснування (грунтом, мiкроклiматом тощо).

Бiоценоз — це iсторично сформована сукупнiсть рослин, тварин та мiкроорганiзмiв, що населяс бiотоп. Вiдповiдно до цього кожний бiоценоз складасться з фiтоценозу (угрупування рослин), зооценозу (угрутiування тварин) та мiкроценозу (угрупування мiкроорганiзмiв).

Крiм природних екосистем, iснують також штучнi екосистеми:

космiчна станцiя, акварiум, вазон iз кiмнатною рослиною тощо.

В сруктурi кожної екосистеми можна видiлити чотири функцiональнi омпоненти:

1) абiотичне оточення, тобто весь комплекс неживої природи, звiдки бiоценоз черпас засоби для iснування i куди видiляс продукти обмiну;

2) комплекс автотрофних органiзмiв, що забезпечують органiчними речовинами, а отже, й енергiсю всi iншi органiзми, це первиннi продуценти органiчної речовини, якi асимiлюють сонячну енергiю (фототрофнi рослини, фотосинтезуючi бактерiї);

З) комплекс гетеротрофних органiзмiв — консументiв, якi живугь за рахунок поживних речовин, створених первинними продуцентами. Консументами с тварини та безхлорофiльнi рослини;

4) комплекс органiзмiв, якi роэкладають органiчнi сполуки до мiнерального стану. Це редуценти, представленi мiкроорганiзмами — бактерiями, грибами, найпростiшими, а також органiзмами, якi живляться мертними органiчними речовинами.

За ступенем трансформацiї людської дiяльностi екосистеми подiляються на природнi, антропогеннi та антропогенно-природнi.

5. Стратегія першого етапу раціонального природокористування та її наслідки.

Перший етап — початок 20-х — середина 50-х рокiв ХХ столiтгя. В економiчнiй науцi домiнувала концепцiя безкоштовностi природних ресурсiв. Вважалося, що оскiльки природнi ресурси не с об'сктами купiвлi — продажу, то методологiчно неправильно оцiнювати їх у вартiсному виразi, а впровадження оцiнки природних ресурсiв у господарську практику гальмуватиме розроблення корисних копалин, розширення сiльськогосподарського виробництва. Спробу ввести рентнi вiдносини було перервано зi створеняям колгоспiв, а земельнi кадастри оголошено буржуазною категорiсю, неприйнятною для соцiалiстичної практики. Природнi ресурси, особливо в довоєннi роки, здавалися невичерпними. Тому розроблялися найзручнiшi родовища з високим вмiстом корисних речовини в рудi, в сiльськогосподарському виробницгвi переважали екстенсивнi методи господарювання, цiлиннi землi уявлялися великим резервом для екстенсивного розвитку сільського господарства, а лiсовi ресурси Схiдного Сибiру i далекого Сходу Росiї — безмежними для лiсозаготiвлi. Затрати, необхiднi для освоения нових земель i втягнення їх у господарський обiг, буди невеликими.

6. Затратно – результативна концепція економічної оцінки природних ресурсів.

В економiчнiй науцi виникла затратна концепцiя природокористування, сутнiсть якої полягас в тому, що природнi ресурси повиннi мати економiчну оцiнку, оскiльки вони е предметом працi. Але критерiсм вартiсної оцiнки природных ресурсiв вважалися затрати на освоєння й пiдтримання об'єктiв природокористування у станi, придатному для експлуатацiї. Хибнiсть концепцiї полягала в тому, що в експлуатацiю вводилися передусiм тi ресурси, на освоєння яких витрачалося менше матерiальних i фiнансових ресурсiв та працi. Крiм того, згiдно з цiею концепцiею виходило, що дiлянка чорнозему, яка мае найнижчу родючiсть i характеризується високою врожайнiстю, до того ж iз низькими затратами працi на тi освоєння, має меншу цiннiсть для суспiльства, нiж дiлянка дерново-пiдзолистих чи пiдзолистих грунтiв, на освоення якої витрачається бiльша кiлькiсть працi та матерiальних ресурсiв.

Loading...

 
 

Цікаве