WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Фіскальна політика як засіб регулювання економіки - Курсова робота

Фіскальна політика як засіб регулювання економіки - Курсова робота

= - c'/1-c' = ?Y/?T. Звідси:
Порівняння результатів виконаних розрахунків дають підстави зробити висновок: збільшення обсягів виробництва і повної зайнятості відносно легше досягти шляхом збільшення державних закупівель, ніжшляхом зменшення податків. Нам уже відомо, що в межах фіскальної політики держава може вдатись до ще одного засобу: державних трансфертів. Допомога у вигляді трансфертів, безумовно, впливатиме на споживання. Адже трансфери збільшують доход, що лишається в розпорядженні домогосподарств. На перший погляд здається, що кожна одиниця державних витрат на соціальні трансферти збільшує споживання саме на одиницю. Але необхідно враховувати, що домогосподарства розподіляють надходження у вигляді соціальних трансфертів на споживання і заощадження.
Отже, трансферти збільшують доход домогосподарств, але те, як вони вплинуть на розмір споживання, залежить від граничної схильності до споживання. Формалізуємо це твердження у такий спосіб:
Y = c'(Y + G?) + I + Gs,
де G? - соціальні трансферти;
- незмінна величина;
Gs - витрати держави на товари та послуги.
Продиференціювавши рівняння по G?, отримаємо мультиплікатор впливу соціальних трансфертів на продукт:
Мy/Gr = c'/1-c' = ?Y/?G?
Нехай с'= 0.8; тоді для повної зайнятості, тобто збільшення обсягів виробництв на 800 одиниць, треба збільшити соціальні трансферти на 200 одиниць (за умови, що інша частина державних витрат - закупівлі товарів та послуг - залишиться на попередньому рівні.
Державні витрати, податки, інфляція.
Завищені державні витрати, як занижені податки, можуть ставати причиною цінової нестабільності. В цьому разі сенс фіскальної політики полягатиме у зменшенні сукупних витрат. Зобразимо механізм виникнення так званого "інфляційного розриву" на графіку 6.
Пояснення до графіка 6:
1. На графіку показано, що певні витрати домогосподарств і інвестиції підприємців не забезпечують виробництва на рівні повної зайнятості, а лише на рівні Yu.
2. Державні витрати спричинили появу інфляційного розриву (відрізок КЕ1), тобто зростання цін.
?
Витрати
K E2
C+I+G
E1
C+I E
Yu Yf Yi y
Графік 6
У яких же випадках державні витрати спричиняють інфляцію?
Відповідно до нашого графіка, повне використання ресурсів передбачає створення продукту в обсязі Yf. Продукт Yi за наявних у суспільстві ресурсів створений бути не може.
Отже, витрати на рівні продукту Yi не можуть мати товарного забезпечення і втіляться у зростанні цін. Якщо причиною перевищення державних витрат стали надмірні закупівлі товарів та послуг, то для відповіді на питання, на скільки одиниць слід зменшити останні, треба скористатися мультиплікатором Мy/c = 1/(1-c'). Припустимо, що при повній зайнятості можна виробити продукт в обсязі 4000 одиниць. Надмірні сукупні витрати гарантують реалізацію 4400 одиниць. Гранична схильність до споживання с'= 0.8. Щоб визначити, на скільки одиниць необхідно скоротити державні закупки, треба:
Отже, в даному випадку подолання інфляційного розриву вимагає скорочення державних закупівель на 80 одиниць. Якщо ж надмірні державні витрати втілились у соціальних трансфертах, то для аналогічних розрахунків користуються іншим мультиплікатором:
Отже, для скорочення інфляційного розриву соціальні трансферти треба скоротити на 100 одиниць. Порівняння впливу двох елементів державних витрат засвідчує, що вплив соціальних трансфертів є слабшим. Звідси висновок: більш ефективним засобом обмеження інфляції є скорочення державних закупівель. Іншим фіскальним засобомобмеження інфляції є збільшення податків. При цьому споживання зменшується на ту саму величину, на яку збільшуються податки. Обгрунтованим є припущення, що під впливом зростання податків люди намагаються зберегти попередні рівні споживання за рахунок скорочення заощаджень.
Отже, гранична схильність до споживання повинна зрости. Наприклад, нехай вона збільшиться з 0.8 до 0.85. Щоб відповісти на питання, як треба збільшити податки, щоб скоротити виробництво на 400 одиниць, доцільно застосувати мультиплікатор податків з новим значенням граничної схильності до споживання:
Результати розрахунку дають підстави для висновку про досить значний вплив на подолання інфляції такого фіскального засобу, як збільшення податків.
Економічні мультиплікатори.
Світовій економічній науці відома система мультиплікаторів, які, як уже зазначалося, поєднують цілі та засоби (інструменти регулювання). Без урахування мультиплікаторів не розробляється жодна державна програма.
Наведемо приклади деяких мультиплікаторів.
Мультиплікатор державних витрат дає можливість оцінити вплив витрат держави на величину ВНП. Для виведення його скористаємося формулою макрорівноваги:
Y = C + I + G
Врахуємо, що С = с'(1 - t)Y,
де с' - гранична схильність до споживання;
t - частка податків у сукупних доходах.
Тоді
Y = c'(1 - t) Y + I + G.
- незмінна величина
Продиференцюємо отримане рівняння по G:
Тут My/g показує, як зміниться Y при зміні G на одиницю. Надамо змінним с' та t таких значень: с'= 0.8, t =0.2, підставимо їх у формулу мультиплікатора і отримаємо:
My/g = 2.8.
Мультиплікатор показує, що при збільшенні державних витрат на одиницю, ВНП збільшується на 2.8 одиниць.
Мультиплікатор податків оцінює вплив розміру податків на обсяг ВНП. Для виведення його знову скористаємося формулою макрорівноваги, але будемо виходити з того, що
С = с'(Y - T),
де Т - загальнавеличина податкових надходжень;
(Y - T) - доход після оподаткування.
Матимемо:
Y = c'(Y - T) + I + G
незмінна величина
Зробивши прості перетворення і продиференціювавши рівняння по Т, дістанемо:
Тут Мy/t показує, як зміниться Y при зміні T на одиницю. Надамо с' значення 0.8. Матимемо: My/t = - 4.
Отриманий мультиплікатор показує, що при збільшенні загальної величини податків на одиницю, ВНП зменшується на 4 одиниці.
Мультиплікатор процентної ставки оцінює вплив процентної ставки на величину ВНП. Виведення мультиплікатора теж розпочнемо з формули макрорівноваги, але тепер врахуємо дві обставини:
С = с'(1 - t) Y,
I = eY - ki,
де е - частка заощаджень у ВНП;
і - ставка процента;
k - коефіцієнт щільності зв'язку між інвестиціями та ставкою процента. Знак " - " перед к означає, що зв'язок обернений: і І .
Тепер формула Y = C + I + G набуде такого вигляду:
Y = c'(1 - t) Y + eY - ki + G
незмінна величина
Здійснивши перетворення і продиференціювавши по і, матимемо:
Тут My/i показує, як зміниться Y при зміні і на одиницю.
Нехай с'= 0.8; t = 0.2; e = 0.1; k = 0.3.
Loading...

 
 

Цікаве