WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Фізіократи (Реферат) - Реферат

Фізіократи (Реферат) - Реферат

Діалектичний метод.

Розуміння діалектики Марксом і Енгельсом лежить у руслі тієї традиції, що пов'язана з іменами Платона і Гегеля. А в ній діалектика розуміється як вища форма мислення, що відповідає суті справи. І в якості такої вона дуже ґрунтовно була розроблена Гегелем у його "Науці логіки". Що стосується Маркса і Енгельса, то вони зайнялися матеріалістичною переробкою і переосмисленням, а іншими словами - матеріалістичним перекидання гегелівської діалектики. Але що це означає конкретно?

Насамперед, це означає з'єднання діалектики з матеріалістичним розумінням історії, про яке вже йшла мова. Саме ця конкретна лема матеріалізму дозволила зберегти кращі досягнення минулого ідеалізму: ідеалізм не відкинутий Марксом і Энгельсом, а він знятий ними [1, c. 154]. Суть діалектичного методу в тім, як розуміють його Маркс і Энгельс, щоб випливати власній логіці предмета. І там, де ми випливаємо власній логіці історії, ми виявляємося в області не емпірично, теоретично розвитий науки історії. А там, де ми слідуємо власній логіці природи, ми знаходимося в області теоретичного природознавства. І задача філософа в даному випадку не підмінювати, а допомагати діям учених.

Неминучість комуністичного суспільства. У теорії Маркса велику роль грає закон концентрації і централізації капіталу і виробництва. У силу цього закону дрібне виробництво уступає великому, а воно, у свою чергу, найбільшому. По Марксові, дрібним і середнім підприємствам не залишається місця в розвитому капіталістичному суспільстві. Але з цього закону випливає і неминучість заміни великої капіталістичної власності єдиною загальнонародною власністю. Маркс і Енгельс вважали, що комуністичне суспільство пройде у своєму розвитку дві стадії (пізніше серед марксистів вони одержали назву "соціалізм" і "комунізм" чи "повний комунізм"). На першій стадії вже зникне приватна власність, але необхідно буде здійснення розподілу по праці. Енгельс цей розподіл тлумачить як розподіл по кількості, але не по якості праці, тобто не по кваліфікації, рівню вмілості і т.п. Оскільки утворення і навчання професії буде здійснюватися за рахунок суспільства, те і плоди, принесені кваліфікацією, повинні діставатися суспільству, а не самому працівнику. На другій стадії, коли гігантські виростуть обсяги виробництва і праця стане життєвою потребою людини, розподіл по праці переміниться розподілом по потребах.

Енгельс підкреслює, що розподіл і на першій стадії комунізму не буде носити характер торгівлі. Товарно-грошові відносини відпадуть. Квитанції, що буде одержувати працівник за свою працю і які послужать для нього підставою придбання на суспільних складах потрібних споживчих благ, настільки ж не є грошима, як театральний квиток.

Переконаність К. Маркса в торжестві ідеалів безкласового суспільства ґрунтується насамперед на теорії класів, що стала надбанням класичної політичної економії ще з часів фізіократів і А. Сміта. Вважаючи себе послідовником "класиків", він дійсно займався "в основному проблемою економічного росту, а саме росту добробуту і доходу, а також проблемою розподілу цього зростаючого доходу між працею, капіталом і землевласниками", тобто між класами. Але центральною ідеєю його теорії класів є класова боротьба з тенденцією до спрощення і поляризації суспільних груп навколо головних класів суспільства.

3. Відомо, що неоінституальний аналіз економічної сфери ("техносфери") тісно пов'язаний з висновками А. Тоффлера про кардинальні зміни у "соціосфері", у "владній структурі" і в "іносфері". Розкрийте їх. Які з основних тенденцій розвитку інформаційного суспільства на початку ХІХ ст. на вашу думку. можуть виявитися в Україні у найближчий період? Обґрунтуйте відповідь.

Інтерес до досліджень, присвяченим майбутньому (різними авторами іменованим по-різному: футуристика, футурологія, всесвітні прогностичні дослідження, дослідження майбутнього), постійно росте. Значною мірою він викликаний працями Алвіна Тоффлера. Тоффлер у 1966 р. прочитав один з перших курсів, присвячених цій проблематиці, і його книги "Шок майбутнього", "Навчання на завтра" надихнули інших викладачів від початкової до вищої школи на включення в навчальний процес курсів, присвячених майбутньому [8, c. 54].

З погляду Тоффлера і ряду його послідовників підставою включення досліджень майбутнього в шкільну програму є швидкість соціальних і технологічних змін. Підготовка учнів до них і до керування ними вимагає не тільки одержання інформації, але і створення звички передбачати зміни.

Загальні тенденції в дослідженні майбутнього. Незважаючи на безліч різних цілей і акцентів, існує принаймні дві тенденції, що можуть бути виявлені у всіх програмах вивчення майбутнього: розуміння альтернативності майбутнього і важливості прогнозу. Аналіз доводів на користь цих положень включає наступні позиції:

1. Реально наступаюче майбутнє визначається частково історією і фізичною реальністю, частково — випадком і частково — людським вибором. Співвідношення цих факторів варіюється в залежності від того, наскільки віддалений прогноз робиться і яка природа зроблених виборів.

2. У кожен даний момент, таким чином, існує набір альтернативних майбутніх, кожне з який може здійснитися. Історія і фізична реальність визначають цей набір. Випадок і людський вибір визначають, яке з цих можливих майбутніх реалізується.

Зі сказаного випливає, що для футуролога "майбутнє" є зоною можливого, а не "тим, що буде". Точно так само, "знання майбутнього" розглядається як знання про потенційно можливі його варіанти, а не про одному визначеному і неминучому.

Сучасна науково-технічна революція знаходиться в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із сучасною соціалістичною революцією. Якщо соціалістична революція до науково-технічної революції була лише можливістю, то з її зародженням, початком соціалістична революція стає суспільно-історичною необхідністю, вона є необхідним наслідком науково-технічної революції.

Основні положення праць Тоффлера [9, c. 498]:

1. Масове виробництво, широке застосування і повсюдне поширення нових механічних засобів - автоматів. Виникнення нового, більш високого укладу техніки, що охоплює прості технічні засоби, ручні механізми, тяглові механізми (які мають тенденцію незабаром зникнути зовсім), машини й автоматичні засоби.

2. Переміщення від людини до технічних засобів, поряд з функціями безпосереднього впливу на предмет праці, оперування робітником інструментом, рухової і передачі рухової енергії, - функції керування технічними засобами і технологічними процесами, що упредметнюється в новій ланці нових механічних засобів - керуючому механізмі (керуючій машині).

3. Соціосфера. Перетворення (у майбутньому) наукового виробництва у ведучу галузь суспільного виробництва, а промисловості - у другорядну (другу, поряд із сільським господарством, за значенням). Виробництво (у майбутньому) у науковому виробництві більшої частини сукупного суспільного продукту праці. Зосередження більшості, спочатку відносного, а потім і абсолютного, працездатного населення країн, при завершенні в них науково-технічної революції, у сфері науки. Перетворення більшості населення в наукових працівників.

4. Владна структура. Посилення ролі держави в управлінні науково-технічним процесом.

5. Іоносфера. Широке застосування механічних засобів - автоматичних, машинних і ручних у науковому виробництві, його механізація. Витиснення механічними засобами з наукового виробництва і деяких інших ланок сфери розумової праці простих технічних засобів. Заняття автоматичними засобами пануючого положення в науковому виробництві. Перетворення наукового виробництва в механізовану (на основі автоматичних ЕОМ) галузь суспільного виробництва.

Враховуючи значний науковий потенціал України основна частина положень теоріі Тоффлера цілком може розвинутись в Україні. Враховуючи, що Україна не дуже багата на природні ресурси, щоб зберегти конкурентоспроможність на світовому ринку, забезпечити розвиток ВВП, держав,а врешті-решт, буде значну увагу приділяти розвитку науково-технічної сфери.

Список використаної літератури

  • Гриценко Н.Н., Валовой Д.В., Валовая М.Д., Давтян М.А., Жданов Ю.Н. Политэкономия. История экономических учений. Экономическая теория. Мировая экономика: Учебник для студ. вузов / Дмитрий Васильевич Валовой (ред.). — 2.изд. — М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2000. — 405 с.

  • Гусейнов Р.М., Горбачева Ю.В., Рябцева В.М. История экономических учений: Учеб. пособие / Новосибирская гос. академия экономики и управления. — М.: Инфра-М, 2000. — 252 с.

  • Зінченко В.О., Калько І.В. Історія економічних вчень / Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. — Луганськ: Альма-матер, 2003. — 111 с.

  • Клочко В.П., Гаркавко В.К. Історія економічних вчень. Історія економічних вчень в Україні і українська економічна думка: Курс лекцій для студ. ф-ту "Економіка і менеджмент" / Національний держ. ун-т харчових технологій. — К.: НУХТ, 2002. — 83 с.

  • Кругляк Б.А., Молчанов В.Б. Історія економічних вчень: Навч. посібник для студ. екон. спец. ін-тів. — Житомир: Інститут підприємництва та сучасних технологій, 1998. — 188 с.

  • Нестеренко О.П. Історія економічних вчень: Курс лекцій / Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП). — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: МАУП, 2000. — 132 с.

  • Петкова Л.О. Історія економічних вчень: Практикум / Черкаський держ. технологічний ун-т. — Черкаси: ЧДТУ, 2003. — 144 с.

  • Ревчун Б. Г. Історія економічних вчень: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. — Кіровоград: КДТУ, 2003. — 136 с.

  • Ткаченко А.А. Історія економічних вчень: Навч. посібник. — Запоріжжя: Дике Поле, 2002. — 574 с.

  • Loading...

     
     

    Цікаве