WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Теорія економічного зростання (Реферат) - Реферат

Теорія економічного зростання (Реферат) - Реферат

Темпи економічного зростання

140

130

120

110

100

НД

Ко

Р

СС

1 2 3 4 кол-во років

На графіку видно, що швидше усього росте обсяг національного доходу (НД), трохи повільніше збільшується випуск засобів виробництва (До) і чисельність робочої сили (Р). У підсумку знижується вартість одиниці продукції (Сс), розширене ж відтворення здобуває якісно нові риси.

Нова якість економічного розвитку виражається насамперед у зростаючій економічності виробництва національного доходу: зменшуються витрати праці і засобів виробництва в розрахунку на одиницю національного доходу. Істотно поліпшується весь господарський розвиток, неухильно підвищується науково-технічний рівень і якість продукції, що випускається. Це є прямим наслідком переходу до більш технологічного способу виробництва.

Нове виявляється в створенні сучасної структури народного господарства. У загальному обсязі підвищується питома вага наукомістких галузей. Сюди відносяться приладобудування, випуск ЕОМ, електротехнічна промисловість, атомна енергетика, виробництво синтетичних смол, пластичних мас, прогресивних конструкційних матеріалів, інші галузі, що використовують досягнення НТР.

Прогрес видний і в тім, що зменшується частка проміжного продукту і відповідно збільшується питома вага кінцевого продукту, що йде в споживання. Така структурна зміна – результат ощадливої витрати сировини, матеріалів і енергоносіїв при створенні кожного виробу.

Поліпшення розширеного відтворення досягається, коли в складі національного доходу зростає частка продуктів споживання в порівнянні з засобами виробництва, що йдуть для нагромадження. У результаті підвищується рівень і якість життя населення, росте соціальна ефективність господарського розвитку.

При новій якості економічного розвитку істотно міняються пропорції відтворювального процесу. Відносно повільніше росте виробництво засобів виробництва і, навпаки, виникає тенденція до прискорення виробництва предметів споживання.

3 Темпи економічного зростання

Іноді здається дивної та бурхлива реакція, з яким економісти сприймають самі, здавалося б незначні зміни в темпах зростання. Чи дійсно настільки істотна різниця між чотирма і трьома відсотками економічного зростання? Так, істотна. Для Сполучених Штатів з їх реальним ВНП, що складає зараз приблизно $3995 млрд., різниця між темпами зростання в 3% і 4% виражається сумою 40 млрд. доларів у рік. Для населення дуже бідної країни навіть півпроцентне зниження в темпах економічного зростання цілком може означати перехід від недоїдання до голодної смерті.

У плині ряду років навіть невеликі розходження в темпах зростання можуть придбати вирішальне значення. Приклад: припустимо, що країна А и країна Б мають однакові обсяги ВНП, але різні темпи економічного зростання – темпи зростання країни А складають 4% у рік, а країни Б – усього 2%. Щоб довідатися, скільки буде потрібно років для подвоєння ВНП, скористаюся "правилом величини 70" (це метод визначення числа років, протягом яких рівень цін може підвищиться вдвічі; число 70 поділяється на річний рівень інфляції. Відповідно до правила ВНП країни А подвоїться за 17,5 років (70:4), а в країні для цього знадобиться 35 років (70:2).

Що стосується темпів зміни реального ВНП на душу населення, то при однакових темпах економічного зростання різниця в життєвому рівні населення буде ставати усе більшої і більшою. Наприклад, дві країни Г и Д розвиваються однаковими темпами (5% у рік); але якщо в країні Г ВНП на душу населення складає 10 тис. грн.., а в країні Д – 500 грн.., те 5%-ный приріст для країни Г означає приріст рівний 500 грн., а для країни Д – усього лише рівний 25 грн. у рік.

Очевидно також, що економічне зростання має більш важливе значення, чим стабільність.

4. Фактори економічного зростання

Економічне зростання будь-якої країни визначається шістьма основними факторами, чотири з яких зв'язані з фактичною здатністю економіки до зростання. Перелічу них:

1) кількість і якість природних ресурсів країни;

2) кількість і якість трудових ресурсів країни;

3) обсяг основного капіталу;

4) технологія.

Ці чотири фактори економічного зростання можна об'єднати за назвою факторів пропозиції. Саме вони роблять зростання виробництва фізично можливим. Тільки приступність великої кількості кращих по якості ресурсів, включаючи технологічний потенціал, дозволяє збільшувати виробництво реального продукту.

Однак варто розрізняти здатність до зростання і реальний зростання сам по собі, для якого важливі наступні два розуміння.

По-перше, зростання залежить від факторів попиту. Для реалізації зростаючого виробничого потенціалу економіка країни повинна забезпечити повне використання обсягу ресурсів, що розширюється. Для цього потрібне підвищення рівня сукупних витрат. По-друге, на економічний зростання впливають фактори розподілу. Для найбільш доцільного використання виробничого потенціалу повинне бути забезпечене не тільки повне залучення ресурсів в економічний оборот, але і найбільш ефективна їхня утилізація. Здатність до нарощування виробництва достатня для розширення загального випуску продукції; необхідно також реальне використання зростаючого обсягу ресурсів і їхній розподіл таким чином, щоб одержати максимальна кількість реальної продукції.

Хочу відзначити, що фактори пропозиції та попиту, що впливають на економічний зростання, взаємозалежні. Наприклад, безробіття звичайно сповільнює темпи нагромадження капіталу, а також зростання витрат на дослідження. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень і капіталовкладень можуть стати головною причиною безробіття.

Загальне представлення про взаємодію всіх цих факторів може дати крива виробничих можливостей – мал. 1.

С

А

В

Д

0

споживчі товари

Ця крива щонайкраще відбиває максимальну кількість варіантів різноманітної продукції, що може бути зроблена при даній кількості і якості природних, трудових ресурсів і основного капіталу на основі даного технологічного потенціалу. Посилення позитивного впливу з боку кожного з факторів пропозиції (збільшення кількості і поліпшення якості ресурсів і технологічний прогрес) зміщають криву виробничих можливостей вправо, що показано як зрушення від АВ до СД.

Але можливість економіки цілком реалізовувати свій виробничий потенціал обмежується факторами попиту і розподілу. Крива виробничих можливостей може зміститися вправо. Але дійсний рівень виробництва не досягає можливого. Говорячи іншими словами, крива реальної економічної діяльності буде знаходитися усередині площі, обмеженої кривої виробничих можливостей. Мається на увазі, що приріст виробничого потенціалу реалізується, тільки якщо:

  • сукупні витрати збільшуються в ступені, достатньої для підтримки повної зайнятості;

  • додаткові ресурси ефективно використовуються, для того щоб забезпечити максимально можливе збільшення випуску продукції.

    Приклад. Чистий приріст робочої сили в США складає 2 млн. у рік. Сам по собі цей приріст збільшує виробничі потужності, або потенціал економіки. Але для того, щоб збільшення економічного потенціалу виразилося в приросту виробництва, необхідно знайти роботу всім цим 2 млн. чоловік, причому саме в тих галузях і підприємствах, де їхні здібності цілком реалізуються. Суспільство не має потреби ні в нових безробітних, ні в педіатрах, що працюють водопровідниками.

    При всьому значенні факторів попиту і розподілу ресурсів основна увага в обговоренні проблем економічного зростання приділяється факторам пропозиції. Економічний зростання визначається факторами, що зміщають криву сукупної пропозиції вправо – мал. 2.

    AD2

    AD1

    реальний обсяг виробництва

    На мал. 2 збільшення сукупного попиту показаний як зсув кривій AD вправо, від AD1 до AD2. Це зрушення показує, що при різних рівнях цін бажаний обсяг товарів і послуг зросте.

    Можна сказати, що реальний ВНП у будь-який час визначається як працевтрати (у людино-годинах), помножені на продуктивність праці (реальне годинне вироблення на один зайнятого). Або

    ВНП = число відпрацьованих чіл.-годин х продуктивність праці.

    Приклад. Припустимо, у господарстві зайнято 10 чоловік, кожний з яких відпрацьовує 2 тис. годин у рік (50 тижнів по 40 робочих годин у тиждень), так що загальне число відпрацьованих людино-годин складає 20 тис. Якщо середнє вироблення в розрахунку на людино-годину складає 5 доларів, то загальний випуск продукції або реальний ВНП, складе 100 тис. доларів (20 тис. х 5 діл.).

  • Loading...

     
     

    Цікаве