WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Управління фірмою: суть управління та його вплив на ефективність виробництва, управління в конкурентноздатних фірмах, нові тенденції в управлінні (кон - Реферат

Управління фірмою: суть управління та його вплив на ефективність виробництва, управління в конкурентноздатних фірмах, нові тенденції в управлінні (кон - Реферат

продуктом свідомості, ставляться людьми і відображають їхні інтереси.
Ціль управління - це бажаний стан об'єкта управління в майбутньому. Вона не тільки визначає поведінку суб'єкта, а й впливає на елементи системи управління, зміст головних видів управлінської діяльності (функцій), вибір способів впливу на об'єкт (методів) на організаційну структуру і процес управління, підбір і розстановку кадрів.
При визначенніцілей потрібно дотримуватися загального правила, згідно з яким індивідуальні цілі визначають цілі вищого рівня. Виникає проблема ієрархії та деталізації цілей. Так, довгострокові орієнтири розробляються для обмеженої кількості показників і нормативів, середньострокові цілі приймають вигляд конкретніших завдань і показників, а річні цілі ще детальніші, вони конкретизуються охоплюючи всі основні аспекти господарської діяльності.
Залежно від рівня управління можна видіти цілі: народногосподарські, міжгалузеві, міжрегіональні, галузеві й територіальні, об'єднання і підприємства, цеху, ланки.
Так, важливість довгострокових планів підвищується на рівні народного господарства, галузей і територій.
Цілі повинні бути реальними. Недосяжні, нереальні цілі не тільки не спонукають трудові колективи до активної діяльності а й можуть діяти в протилежному напрямку Цілі мають бути зрозумілими для виконавця і чітко сформульованими. Головне тут, щоб ті, хто їх буде виконувати знали й розуміли, що конкретно від них чекають.
Цілі повинні відображати спільність інтересів суспільства, колективу й індивіда, що і сприяє уникненню суперечностей і кризових ситуацій. Цілі, неприйняті для одного з рівнів, можуть бути або не виконані, або гальмуватися. Тому при їх визначенні необхідно узгоджувати інтереси всіх сторін.
Ефективність цілі підвищується, якщо хід її досягнення може бути перевірений і скоригований у разі зміни зовнішніх факторів і обставин. Вона також повинна бути пов'язана із системою стимулювання, щоб заінтересувати виконавців у її досягнення. Для формування й аналізу цілей застосовується різноманітні методи: експертних оцінок, математичного моделювання.
Для вирішення складних комплексних проблем, найефективнішим часто буває метод цільового управління - програмно-цільовий. Можна виділити три його варіанти. Перший - програмна виступає як загальний орієнтир розвитку, як набір конкретних вузлових рішень (наприклад, орієнтація на перехід до інтенсивних факторів розвитку).
Другий - програма являє собою системне комплексне рішення, в якому визначені, як мінімум, зміст завдань, стоки, інколи ресурси, насамперед капітальні вкладення.
Третій - на відміну від двох попередніх варіантів програма визначає не тільки завдання і ресурси, не тільки учасників виконання завдань, а й механізм втілення програми в життя.
У найрозвинутішому вигляді цей варіант програмно-цільового управління реалізується тоді. Коли важлива комплексна проблема взагалі спеціально відособлюється в системі управління і структурно, і процедурно, коли цільовим призначенням виділяються необхідні ресурси, формується особливий механізм управління програмою, створюються спеціальні органи, розробляються особливі процедури їх взаємодії, механізм підпорядкування. Прикладом може бути здійснення військових, космічних програм.
ІІІ. Можливість наукового управління суспільним виробництвом визначаться наявність об'єктивних закономірностей, притаманних об'єкту управлінні, управлінню.
Наукове управління передусім залежить від обсягу наукової і практичної інформації, якості її аналізу і загального рівня розвитку наукових основ управління. Весь комплекс наукових знань про управління, яких представлений відповідною системою наук, вона включає такі три складові: методологічні й теоретичні основи управління, конкретні науки, які вивчають окремі елемент. Наукове забезпечення управління означає не тільки широке використання науки при прийняті рішень, а й глибоке вивчення практичного досвіду, наявних резервів тобто передбачає системний підхід до все рішення управлінських завдань.
Методологічні й теоретичні основи управління. Так, управлінські аспекти розглядаються в таких розділах основ економічної теорії, як механізм використання економічних законів, сутність і форми прояву планомірності, механізм товарно-фондових відносин.
Конкретні науки про управління. До конкретних наук про управління виробництвом відносяться насамперед система наук про різноманітні функції управління. планування, аналіз господарської діяльності, управління виробництвом у різноманітних сферах та галузях економіки: в промисловості та її галузях, сільському господарстві, транспорті, регіонах.
Конкретні науки про управління вивчають і окремі елементи або процеси управління: наукову організацію управлінської праці, автоматизовані системи управління. діловодство. Особливості управління розглядають і такі прикладні науки, як психологія управління, соціологія управління, юридичні науки. Водночас управління як творча діяльність керівника і менеджера не вміщується повністю в межі наукових рекомендацій, інструкцій і формальних моделей. Тут велику роль відіграє досвід, навички, інтуїція, тобто майстерність, або як називається мистецтво управління.
Головна ціль науки управління - виявлення закономірностей в управлінні. Виділяють дві її самостійні частини: теорію керівництва і мистецтво управління.
Теорія керівництва - це загальне вчення про організацію і функціонування системи управління в цілому. Друга частина досліджує мистецтво управління як творче явище за допомогою набору "зразків управління" і виробляє рекомендації для прийняття рішень в конкретних ситуаціях.
Мистецтво управління, як частини науки управління лежить "метод зразків". Творчий характер управлінської діяльності з одного боку, зумовлений об'єктивно самими умовами цієї діяльності (у залежності від обставин і виконавців, з іншого - тим, що навіть в однакових умовах різні керівники ведуть себе по-різному (мають свій стиль).
Зразок управління - це критично проаналізований окремий випадок у практиці управління (позитивний або негативний). Зразок включає опис ситуації аналіз проблеми, аналіз варіантів її вирішення, характеристику вибраного шляху і аналіз досягнутих результатів з урахуванням фактора часу.
Наука управління опирається на загальні та власні методи пізнання. Методи аналізу і синтезу, історичного й логічного, індукції й дедукції. Кількісного і якісного аналізу відносяться до загальних методів. Власними методами науки управління є: емпіричний метод, метод спостережень, соціального експериментування, моделювання.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Економічна теорія - за редакцією проф. Є.М.Воробйова.
2. Основи економічної теорії. З а редакцією проф. Ю.В. Ніколенка.
Loading...

 
 

Цікаве