WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Управління фірмою: суть управління та його вплив на ефективність виробництва, управління в конкурентноздатних фірмах, нові тенденції в управлінні (кон - Реферат

Управління фірмою: суть управління та його вплив на ефективність виробництва, управління в конкурентноздатних фірмах, нові тенденції в управлінні (кон - Реферат

потребує нових технологій, техніки і багато чого іншого що змушує корпорації постійно тримати себе у формі.
І. Управління в широкому розумінні являє собою особливий вид діяльності, який здатний перетворитинеорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу. Здійснити це можна лише через процес планування, організації, мотивації та контролю спільних дій. Система управління як сфера суспільної практики включає чотири головні групи елементів: механізм управління. Структуру управління, процес управління, розвиток управління.
1. Механізм управління будується на таких вихідних, фундаментальних елементах: принципи, цілі, функції і методи управління.
Принципи управління - це ті основоположні засади, які притаманні всім компонентам системи управління в процесі її функціонування на всіх етапах її розвитку.
Цілі управління - визначають бажаний стан системи управління в майбутньому.
Функції управління - це ті відносно самостійні, спеціалізовані види діяльності, які відокремлюються в процесі розподілу у правлінської праці.
Методи управління - конкретні способи досягнення цілей.
2. Структура управління включає такі елементи як організаційна структура, кадри і технічні засоби управління. Структура являє собою статичну характеристику системи управління. Організаційна структура управління формується в процесі розподілу формальних ролей в організації і встановлення зв'язків між ними, а також маж частинами структури. В системі управління працюють люди (кадри управління), які використовують у своїй роботі відповідні технічні засоби.
3. Процес управління - це динамічна характеристика системи управління. Він включає взаємодію зазначених вище елементів структури з метою прийняття рішень, визначення технології і процедур роботи, організації праці робітників управління.
Рішення - це основний продукт (результат) управлінської діяльності. Рішення обов'язково передбачає стадію реалізації. Технологія управління - це система правил, методів, процедур, які використовуються в процесі управління.
У різних видах управлінської праці мають місце загальні прийоми, процедури, операції. Пошук їх раціональних форм і поєднань - завдання менеджменту.
Розвиток системи управління - обов'язковий компонент її функціонування. Він реалізується через механізм, який має змістову, організаційну та процедурну сторони.
Управління не тільки організовує економічну діяльність. Воно саме по собі є трудовою діяльністю і відповідно має економічні характеристики: економічний потенціал, витрати управління, джерела їх покриття, продуктивність управлінської праці. Це - економіка управління. Розвиток управління потребує якісної та кількісної оцінки його ефективності, конкретних підсумків раціоналізації управління. В управлінні виробництвом особливу роль відіграє суб'єктивний фактор. Його абсолютизація і переоцінка ведуть до волюнтаризму, вольових методів керівництва, створюють загрозу прийняття помилкових рішень. І навпаки, недооцінка ролі суб'єктивного фактора, абсолютизація об'єктивних умов зумовлюють стихійність, сподівання на автоматизм в управлінні економікою, і які наслідки пасивне очікування результатів.
Закономірності управління внаслідок великої ролі суб'єктивного фактора і творчої активності в управлінні, а також фактора впливу на управління ситуаційних обставин проявляються по-різному. Одні з них виступають досить чітко, однозначно впливають на управлінські рішення, які приймаються, повторюються в значній кількості практичних завдань. Такі закономірності в управлінні називаються принципами. Дотримання або обов'язкове врахування принципів є необхідною умовою управління. У принципах управління узагальнені пізнані закони і закономірності, виправданий досвід управління. Вони визначають спосіб діяльності, взаємодії, виступають як правило і норми української діяльності. Набір принципів які застосовуються в практиці управління, часто називають ідеологією управління. Знання принципів і врахування їх у практичній діяльності є обов'язковою умовою ефективного управління. Усі існуючі в природі принципи управління поділяються на загальні, дія яких поширюється на всю систему управління і особливі, тобто ті, які відносяться тільки до окремих частин, елементів системи управління.
Принцип поєднання централізму і децентралізації в управлінні. Централізація в управлінні являє собою концентрацію вдали, прийняття рішень на верхніх рівнях керівництва. Децентралізація - це делегування прав, а водночас і відповідальності на нижчий щабель управлінської ієрархії. Поняття централізації і децентралізації не виключають одне одного: вони лише виражають різний ступінь розподілу влади, прав і відповідальності контролю по вертикалі управління.
Принцип поєднання державного регулювання і господарської самостійності в управлінні. Цей принцип відображає втручання держави в господарську діяльність. Будь-яке сучасне суспільство представлене державою, яка здійснює правову регламентацію управління виробництвом, визначаючи ступінь господарської самостійності суб'єктів. Основу державного регулювання економіки становлять різноманітні нормативні акти: закони, накази, постанови, інструкції. Дотримання нормативної поведінки, створення правової держави стабілізують управління.
Принцип поєднання політичного і господарського керівництва є відображенням діалектичного взаємозв'язку політики й економіки. Цей принцип передбачає обов'язкове знання, оцінку і врахування суспільно-політичної ситуації при прийнятті господарських рішень.
В управлінській практиці повинні розмежовуватися політична й господарська компетенції. Політичне керівництво при цьому може здійснюватися лише через перемогу на виборах економічних програм.
Принцип поєднання інтересів індивіда і цілей організації базується на тому, що сумісна діяльність людей дає їм можливість найефективніше реалізувати свої індивідуальні цілі. Правильно організоване управління допомагає підвищити рівень поєднання цих цілей та інтересів.
Принцип поєднання галузевого і територіального підходів до управління. Будь-яке виробництво здійснюється на відповідній території.
Принцип поєднання права господаря і участі робітників в управлінні виходить з того, що управління є функцією власності. Завжди управляє той, хто є власником. Тому дуже важливо подолати відчуження робітника від власності, створити умови для розвитку в ньому почуття господаря. Для цього використовуються різні методи: акціонування або корпоратизація державної чи індивідуальної власності.
ІІ. В цілях управління діалектично поєднується об'єктивні та суб'єктивні засади в управлінні суспільним виробництвом. З одного боку, цілі повинні відповідати об'єктивним законам, інакше вони не будуть реальними, з іншого - цілі є
Loading...

 
 

Цікаве