WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Четверта класична ситуація: формування новітніх напрямів світової економічної теорії - Реферат

Четверта класична ситуація: формування новітніх напрямів світової економічної теорії - Реферат


Реферат на тему:
Четверта класична ситуація: формування новітніх напрямів світової економічної теорії
План
1. Пошуки нової класичної ситуації в останній третині XX ст,: загальне і специфічне
2. "Неокласичне відродження" і монетаризм
3. Теорія раціональних сподівань - радикальний варіант "неокласичної революції"
1. Пошуки нової класичної ситуації в останній третині XX ст.: загальне і специфічне
До початку 70-х років економічна теорія існувала і .розвивалась в умовах третього класичного стану. Він не виключав наявності інших, периферійних напрямів в науці, свободи творчості і крити-ки пануючої ортодоксії. Пробним каменем для економістів стало їх відношення до кривої Філліпса (1958), яка показувала існування стійкого і передбачуваного оберненого зв'язку між рівнем безро-біття і рівнем інфляції. Звідси виводився і альтернативний взаємо-зв'язок між цими показниками: високі темпи інфляції повинні су-проводжуватися низьким рівнем безробіття і навпаки.
У 1968 р., коли кейнсіансько-неокласичний синтез був ще досить непохитним, відомі американські вчені М. Фрідмен та Е. Фелпс під-дали сумнівам криву Філліпса. Вони стверджували, що емпіричний взаємозв'язок між безробіттям та інфляцією щезне, якщо на ньому намагатимуться будувати економічну політику. М. Фрідмен і Е. Фелпс доводили, що рівноваговий, або природний, рівень безробіття визна-чається пропозицією праці, попиту на неї, оптимальним часом по-шуків роботи та іншими мікроекономічними факторами, а не се-реднім темпом зростання грошової маси.
Світова економічна криза 1974-1975 рр. супроводжувалась зрос-таючою високою інфляцією разом із зростаючим безробіттям та падінням виробництва.'Такий хід подій спростував один із основ-них постулатів кейнсіанської економічної теорії, згідно з яким інфля-ція і безробіття - взаємовиключні явища.
Так, у США в 1970-1975 рр. інфляція і безробіття були при-близно на однаково високому рівні. Межі коливання середньоріч-них темпів зростання інфляції становили 5,7-9,1 відсотка, а безро-біття - 4,9-8,5 відсотка. Подібне становище було типовим і для інших країн - членів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
Неокласики значно применшують або й заперечують сприятли-вий вплив кейнсіанського макроекономічного регулювання на ста-білізацію сукупного попиту і підтримання зайнятості в повоєнний період. Разом з тим віра в ефективність механізму макроекономіч-ного регулювання була значно підірвана в зв'язку з рядом невирі-шених проблем (структурне безробіття, взаємосуперечливість мети підтримання рівноваги платіжного балансу і повної зайнятості, дес-табілізуючий вплив часових лагів, невизначеність регулюючого впли-ву окремих інструментів, стагфляція тощо). Уразливість кейнсіансь-кої теорії була обумовлена також тим, що в ній принижувалась роль змін грошової маси, грошово-кредитної політики як засобу регулювання кон'юнктури.
Отже, в кінцевому підсумку комплекс причин призвів до кон-статації кризи пануючої ортодоксії (кейнсіанства) і чергового пере-осмислення та переоцінки економічних теорій і програм держав-ного макроекономічного регулювання в країнах розвиненої ринко-вої економіки. "Більше не існувало консенсусу, що кейнсіанська модель є надійним орієнтиром при формуванні політики, спрямо-ваної на усунення розриву між потенційним і фактичним рівнем виробництва" (Дж. Стейн).
Особливо значних змін зазнала західна економічна теорія в 70- 80-ті роки XX ст., насамперед під вирішальним впливом змін умов соціально-економічного розвитку ринкового господарства. Всі на-прями економічної думки збагатилися новітніми теоріями: неокла-сика - монетаристськими, пропозиції, суспільного вибору, ра-ціональних сподівань тощо; неокейнсіанство - фінансової неста-більності, ендогенності пропозиції грошей, імпліцитних (неявних, неписаних) контрактів, пошуку ефективної заробітної плати, інсай-дерів - аутсайдерів та ін.; неоінституціоналізм - індустріального, постіндустріального та інформаційного суспільства, трьох хвиль ци-вілізації тощо; неолібералізм - екологічно спрямованого соціаль-ного ринкового господарства тощо. Зросло розшарування, "розми-вання" всередині кожного з напрямів. Ще більше посилилась взаємна опозиція між ними, відцентрові (дезінтеграційні) процеси. Проте разом з тим кожний із наведених вище напрямів продовжує збері-гати свої докорінні напрямоутворюючі ознаки. Прибічники неокла-сики, як і раніше, твердять про тенденцію розвинутої ринкової еко-номіки до рівноваги, стабільності, оптимального використання ре-сурсів завдяки конкуренції, гнучкості цін і заробітної плати, стиму-лам і доходам. Прихильники неокейнсіанства, навпаки, виходять з того, що в розвиненій ринковій економіці існують корінні причини, які здатні викликати відхилення від стабільності та повного вико-ристання ресурсів, тому необхідне активне втручання держави в господарське життя. Їх об'єднує спільна мета - спростувати нео-класичну систему, довести до кінця розпочату Кейнсом революцію в економічній теорії, створити новий синтез макро- і мікроекономіки.
2. "Неокласичне відродження" і монетаризм
Процес руйнації попереднього класичного стану і пошуків ново-го консенсусу отримав в західній літературі назву "неокласичного відродження", або "неоконсервативної контрреволюції". Дійсно, в основі його лежить висунення на перший план і подальший розви-ток неокласичного напряму з його обгрунтуванням тільки ринко-вих механізмів регулювання економіки. Проте такий поворот по-дій - це не просто збіг традиційних постулатів і висновків неокла-сичної ортодоксії з економічною кон'юнктурою 70-80-х років. Особливості сучасного етапу НТР, інтернаціоналізації господарських відносин, а також кардинальні зрушення в соціальній структурі розвинених країн ринкової економіки, безсумнівно, стимулювали процес переосмислення і певного перегляду застарілих уявлень неокласики, розробки нових теорій.
Процес "неокласичного відродження" включав такі основні еле-менти, просякнуті ідеями докейнсової економічної теорії.
1. Реституцію (відновлення) монетаризму, яка означала повер-нення мікроекономіці її вирішального місця в економічній теорії.
2. Розробку та уточнення теорії сподівань, вихід із визнання раціональності поведінки господарських агентів.
3. Поширення принципів індивідуалізму на процес прийняття урядових рішень (теорія суспільного вибору).
4. Подальшу лібералізацію економічного життя і політики в ме-жах теорії і практики економіки пропозиції, соціального ринково-го господарства.
Ядро економічного неоконсерватизму становить монетаризм як досить суперечлива амальгама положень ряду відомих шкіл і тео-рій (зокрема, маржиналізму, кількісної теорії грошей, концепцій австрійської і чиказької шкіл). У літературі вказується на значні розбіжності в розумінні змісту і цілей монетаризму як його прибіч-никами, так і противниками. "Навіть ті, хто вважає себе монета-ристами, розходяться в думках з приводу точного
Loading...

 
 

Цікаве