WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Друга класична ситуація: епоха мікроекономічної теорії - Реферат

Друга класична ситуація: епоха мікроекономічної теорії - Реферат

"фундаментальних причин" до "поверхових явищ", а за принципом взаємозалежності, взаємного визначення та взаємного впливу.
Відштовхуючись від розвинутої ним теорії цінності як мінового відношення виробника та споживача через механізм взаємозв'яз-ку вартості та корисності, А. Маршалл підійшов до створення влас-ної теорії ціни як результату зіткнення на ринку ціни пропозиції з боку продавців (з їхньою орієнтацією на витрати виробництва) та ціни попиту з боку споживачів (з їх орієнтацією на граничну ко-рисність). Звідси ринкова ціна визначалась як рівноважна функ-ціональних залежностей попиту та пропозиції.
Отже, А. Маршалл відділив проблему цінності (вартості) від про-блеми ціноутворення, відмовився від моністичного пояснення цін-ності (як це робилось до нього класиками та маржиналістами). Він пояснював ціни цінами, тобто ринкову ціну цінами попиту та про-позиції. При такому підході до проблеми зникли причинно-наслід-кові зв'язки, і на перше місце висунулись зв'язки функціонального характеру.
Доробок А. Маршалла в розвитку методів економічного аналізу полягає в тому, що саме йому вдалося остаточно поєднати дослі-дження в галузі економічної теорії з математичним апаратом, дати "зелене світло" подальшому бурхливому і плідному розвитку мате-матичної економіки, що дістала назву економетрики, та пов'язаних з нею дисциплін та напрямів.
Слід також відмітити внесок видатного українського економіста Є. Слуцького (1880-1948), який започаткував такі відгалуження економетрії, як теорія поведінки споживача і аналіз числових ря-дів, завдяки чому звільнив функцію корисності від чисто суб'єк-тивного трактування, від розповсюдженого на той час уявлення про можливість визначення ступеня корисності благ.
У 1915 р. Є. Слуцький опублікував в італійському журналі "Сіог-паїїе аедіі есопотізц геуізіа" працю "До теорії збалансованого бюд-жету споживача", в якій поставив під сумнів гедоністичну концеп-цію маржиналізму. Застосувавши ординалістський підхід (пізніше його використовували такі видатні економісти, як Дж. Хікс, Р. Ал-лен, П. Самуельсон), Є. Слуцький сформулював корисність у вигля-ді чисто емпіричного поняття, зв'язав цю функцію з рухом цін і до-ходів.
Використавши категорію "віддання переваг споживачам", він зро-бив вдалу спробу звільнити функцію корисності від суто суб'єктив-ного трактування, переніс акцент із безперспективної у методоло-гічному плані проблеми визначення ступеня корисності благ на проблему порівняння відносних рівнів корисностей різних благ. Таким чином, був зроблений серйозний крок у напрямі звільнення теорії попиту і пропозиції від жорсткої прив'язки до поняття "суб'єк-тивна цінність", поєднання аналізу функції корисності з грошови-ми доходами і споживчим бюджетом.
3. Розробка Л. Вальрасом теорії загальної економічної рівноваги
Формування неокласичної теорії завершилось розробкою сис-теми загальної економічної рівноваги та її математичною інтерпре-тацією, здійсненою швейцарським економістом Л. Вальрасом (1834- 1910). Ця теорія акцентує увагу на наявності широкої та складної системи взаємозв'язків у сучасній економіці. Вона контрастує із спробами У. Джевонса та теоретиків Австрійської школи знайти просту причинну залежність між граничною корисністю та цінами споживчих і виробничих благ. Крім того, теорія контрастує і з част-ково-рівноважним аналізом А. Маршалла, який ігнорував взаємо-зв'язки всієї економічної системи, фокусуючись на специфіці ок-ремих фірм та ринків.
І хоча попередники Л. Вальраса (Ф. Кене, А. Курно) розуміли, що економіка складається з багатьох взаємопов'язаних частин і що для вирішення якихось проблем певної частини економічної систе-ми необхідно проаналізувати всю систему та її взаємозв'язки, про-те вони або не займалися математичною інтерпретацією мікроеко-номічних відносин (Кене), або вважали проблему економічної рів-новаги недосяжною для математичного аналізу (Курно).
Л. Вальрас оволодів проблемою; передбаченою його попередни-ками, і продемонстрував, що ця проблема вирішується, принаймні в принципі.
Модель загальної рівноваги Вальраса відзначається насамперед широтою охоплювання економічних процесів. Він використовував систему моделей. Переходячи від простого до складного, Вальрас поступово включав у систему загальної рівноваги все нові компо-ненти: теорію обміну, теорію виробництва, теорію капіталізації.
Математична інтерпретація системи загальної економічної рів-новаги Вальраса показує, що всі змінні величини системи пов'язані відносинами функціональної залежності, тому їх значення повинні бути встановлені одночасно, тобто одномоментно повинні бути вста-новлені всі ціни рівноваги і відповідні їм урівноважені кількості виробничих послуг і готових продуктів.
Більшість економістів вважають, що теорія економічної рівнова-ги Л. Вальраса, досконала за своєю математичною формою, є до-сить обмеженою за змістом. Вальрас не здійснив широкого статис-тичного дослідження, необхідного для забезпечення конкретних рішень кожного з рівнянь системи. В дійсності тут існують великі проблеми в специфікації відповідних рівнянь точними термінами та в зборі даних такого великого об'єму.
Можна зазначити й те, що система Вальраса має яскраво вира-жений статичний характер: стан рівноваги на всіх ринках, обумов-лений даними перевагами споживачів, даною кількістю виробни-чих ресурсів і фіксованими виробничими коефіцієнтами, встанов-люється на певний момент.
Дж. Хікс, лауреат Нобелівської премії, відмічає, що Вальрас "не підійшов до законів формування змін його системи загальної рів-новаги. Він міг сформулювати умови, які торкаються цін, встанов-лених з урахуванням даних ресурсів і даних переваг, але він не пояснив, що станеться, коли смаки чи ресурси зміняться".
Однак наявність цих проблем не означає приниження важли-вості внеску Л. Вальраса у розвиток економічної теорії. На відмінувід А. Маршалла Л. Вальрас все ж продемонстрував здатність аналі-зувати складну економічну проблему саме з допомогою математич-ного інструментарію. Більше того, він зумів показати, що рівновага домогосподарств і ринків споживчих товарів узгоджується з рівно-вагою фірм і ринків факторів виробництва. Подальші пошуки еко-номічно змістовного вирішення цієї проблеми призвели до серйоз-них позитивних нововведень в методах економічного аналізу.
Становлення і розвиток другого класичного стану, як і першого, в різних країнах відзначалися національною специфікою і відбива-ли її. В Україні ця специфіка виявилась у тому, що, по-перше, кла-сичний стан настав дещо пізніше порівняно із Західною Європою. По-друге, маржиналізм і неокласичний напрям в економічній теорії були менше поширені. Таке становлення супроводжувалося більш гострим протиборством з іншими теоріями (особливо марксизму та історичної школи). По-третє, пошук консенсусу серед економі-стів виявився в оригінальних спробах поєднання теорій трудової вартості та граничної корисності, граничної продуктивності факто-рів виробництва Дж. Б. Кларка і М. І. Туган-Барановського, а та-кож виникненні такого специфічного явища, як "легальний марк-сизм".
Серед українських економістів - представників маржиналіз-му - виділяються, окрім Є. Є. Слуцького, професори Київського університету Д. І. Піхно (1853-1913), О. Д. Білімович (1876-1963), професор Новоросійського університету Р. М. Орженцький (1863- 1923). Вони були не лише добре знайомі з економіко-математични-ми працями західних вчених, а й самі здійснили оригінальні дослі-дження, які справили значний вплив на розвиток світової еконо-мічної думки XX ст.
Loading...

 
 

Цікаве