WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Перша класична ситуація як розквіт політичної економії - Реферат

Перша класична ситуація як розквіт політичної економії - Реферат

класики. У зв'язку з цим становить значний інтерес проведення компаративного (по-рівняльного) аналізу меркантилізму і класики під цим кутом зору. Проте для здійснення такого аналізу треба попередньо вирішити питання про критерії віднесення вчених до класичної школи. Справа ускладнюється існуванням неоднакових підходів до проблеми:
марксистського і кількох немарксистських.
За Марксом, який сконцентрував увагу на вичлененні провід-них представників, класична школа економічної думки "почина-ється в Англії з Уільяма Петті, а у Франції з Буагільбера і завершу-ється в Англії Рікардо, а у Франції Сісмонді"*. Згодом до представників класичної політекономії - перехідної епохи від класики до неокласики - було віднесено Дж. С. Мілля (1806-1873). Отже, період класичної економічної теорії охоплює приблизно другу половину XVII- середину XIX ст.
Часто до класичної школи на Заході зараховують також К. Марк-са і Ф. Енгельса. Однак у цьому випадку теоретико-методологічне джерело економічної теорії марксизму (англійська класич-на політекономія) ототожнюється із змістом теорії, фактично ігно-рує принципові відмінності між ними, прослідковуючи тільки прин-ципові зв'язки.
У поняття "класична економічна теорія" інший зміст вкладають Дж. М. Кейнс (1883-1945) та його чисельні прихильники. На пору-шення, за висловом Кейнса, "загальноприйнятого етикету" до скла-ду класичної школи слід відносити послідовників Д. Рікардо аж до 30-х років XX ст., в тому числі А. Маршалла, Ф. Еджуорта, А. С. Пігу та ін. По суті "кейнсіанці" не розрізняють класичної та неокла-сичної економічної теорії. Підставою для цього є корінні спільні риси двох напрямів: положення про саморегулювання ринкової еко-номіки, повне і раціональне використання ресурсів, обмежене втру-чання держави в економічне життя, неможливість економічних криз надвиробництва тощо.
Вирішальними ознаками класичної школи К. Маркс вважав: пе-ренесення досліджень із сфери обігу в сферу виробництва; при-хильність до трудової теорії вартості; абстрактно-дедуктивний ме-тод дослідження; аналіз дійсних відносин виробництва; з'ясування причинно-наслідкових зв'язків економічних явищ і процесів, об'єк-тивних економічних законів. У зв'язку з цим коло економістів-кла-сиків у нього досить обмежене.
Немарксистська економічна думка менш жорстко підходить до вирішення питання, більш розпливчасте розглядає належність до класичної школи, беручи до уваги багатогранність переходів від однієї школи до іншої. Зокрема, не надається виключного, вирі-шального значення прихильності вченого до трудової теорії вар-тості, аналізу внутрішніх закономірностей виробництва. Тому пле-яда економістів-класиків значно розширюється і охоплює всіх при-хильників А. Сміта першої половини XIX ст. Серед них францу-зи Ж. Б. Сей, Ф. Бастіа, англійці Т. Р. Мальтус, Дж. Р. Мак-Куллох, Н. У. Сеніор, німці К. Рау, Г. Мангольдт, американець Г. Ч. Кері та ін. Всіх їх К. Маркс відніс до розряду "вульгарних". Найвідоміші представники класичної школи в Україні - професор Харківсько-го університету Т. Ф. Степанов (1795-1847), професори Київсько-го університету І. В. Вернадський (1821-18.84), М. X. Бунге (1823- 1895), професор Новоросійського (нині Одеського) університету М. М. Вольський (1834-1876).
Найвідомішими перехідними економістами від меркантилізму до класики були ірландці У. Петті (1623-1687), Р. Кантільйон (1680- 1734), англійці Д. Норс (1641-1691), Н. Барбон (1640-1698) та ін.
Такий підхід є плодотворним. Він дає можливість, з одного боку, відмовитись, відійти від спірного тлумачення питання Дж. М. Кейнсом та його послідовниками, які не розмежовують класичного і неокласичного напрямів економічної теорії. З другого - подолати недоліки моделі розвитку економічної науки, за якою існування класичної школи фактично обмежувалось Великобританією і Фран-цією другої половини XVII - 20-х років XIX ст.
Розвиток основних ідей, протилежних меркантилізмові, але із збереженням його здобутків, відбиває історію становлення і роз-витку класичної економічної теорії, переходу економічної науки до першого класичного стану.
Принципові аспекти і відмінності меркантилізму та класичної економічної теорії узагальнено в табл. 11. Попередньо слід заува-жити, що вони стосуються пізнього (розвиненого) меркантилізму і пізньої (розвиненої) класичної школи.
На фоні досягнень класичної школи теоретико-методологічна обмеженість меркантилізму впадає в очі. Водночас варто підкрес-лити заслуги меркантилізму у виникненні класики. Вони поляга-ють у постановці перед наукою низки важливих питань і спробах їх тлумачення.
Меркантилісти також накопичили багатий фактичний матеріал з практики внутрішньої та зовнішньої торгівлі, грошового обігу, цін, господарювання в умовах переходу до підприємницької ринко-вої економіки. Він став ґрунтовною основою для теоретичного ос-мислення представниками класичної школи.
2. Варіанти класичної економічної теорії
Виникнення і розвиток класичної економічної теорії відбулися в кількох варіантах, насамперед французькому і англійському, фран-цузький дістав назву фізіократії, а англійський - промислової, або англійської, школи, в якій класична школа досягла вищого рівня і вигляду. Особливі варіанти класики розвивали також Ж. Б. Сей, Т. Р. Мальтус, С. Сісмонді.
Термін "фізіократія" (від грец. fisios- природа і cratos - сила, влада, панування; дослівно - "влада природи") вдало відбиває сут-ність однієї із впливових шкіл класичної економічної теорії.
Основоположник фізіократії Ф. Кене часто брав епіграфами до своїх праць вислови Ксенофонта і Арістотеля, в яких землеробство визнавалось -найважливішим і привілейованим занятгям. Ще далі пішли інші провідники фізіократії - А. Р. Ж. Тюрго (.1727-1781), В. Р. Мірабо (1715-1789), Г. Ф. Летрон (1728-1780), П, Мерсьє де ла Рів'єр (1720-1793), П. С. Дюпон де Немур (1739-1817). Вони вважали продуктивною галуззю лише землеробство, єдино продук-тивною - землеробську працю, продуктивним капіталом - лише капітал, вкладений у сільське господарство. На думку фізіократів, тільки в землеробстві виникає чистий продукт (доход), як надли-шок над витратами виробництва.
Фізіократи піддали критиці меркантилізм з основних питань теорії та практики. Зокрема, вони, на противагу меркантилістам, вважали, що "гроші - не багатство, якого люди потребують для задоволення своїх потреб. Лише блага, необхідні для життя і для щорічного відтворення цих же благ, є такими, до володіння якими необхідно прагнути'". Розглядаючи гроші тільки як засіб обігу, фі-зіократи вважали їх посередницьким багатством, яке зайняло міс-це первісних цінностей. Воно відразу ж зникло б при відсутності відтворення.
З цих теоретичних уявлень фізіократів випливали їхні рекомен-дації щодо економічної політики. Одна з головних рекомендацій - пріоритетне сприяння розвитку сільського господарства. Інша про-позиція - замінити численніпрямі та непрямі податки "єдиним податком" на "чистий продукт (доход)" землевласників, звільнив-ши все інше населення країни від будь-якого оподаткування.
Те виключне значення, яке надавали землеробству в
Loading...

 
 

Цікаве