WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Взаємодія третього сектора економіки з державним сектором - Реферат

Взаємодія третього сектора економіки з державним сектором - Реферат

останніх, можуть забезпечувати організації некомерційного сектора.
Тоді виникає питання: чи завжди діяльність організацій третього сектора у сфері виробництва і розподілу суспільних благ ефективніша за діяльність державного і комерційного секторів?
Пильний аналіз діяльності третього сектора демонструє наявність недоліків, які призводять до необхідності його співіснування і з бізнесом, і з державою. Так, некомерційний сектор обмежений у своїй здатності акумулювати фінансові ресурси в тих масштабах, які необхідні для забезпечення суспільно значущих послуг на сучасному етапі економічного розвитку. Держава через систему оподаткування може забезпечити необхідні ресурси. Все ж традиційно донором є бізнес [8, c. 133].
Нездатність акумулювати ресурси пов'язана як з проблемою "безбілетника", так і коливаннями економічної кон'юнктури. Кон'юнктурні коливання, які супроводжуються складністю економічного життя, призводять до того, що ті індивіди й інститути, які надають допомогу іншим на етапі економічного підйому, самі опиняються в тяжкому становищі на етапі спаду, як це сталося під час Великої депресії 1929-1932 рр. у США.
Проблемою третього сектора є також вузький груповий інтерес. Йдеться про тенденцію організацій третього сектора і донорів сфокусувати свої зусилля на певних невеликих групах. Проте існує вірогідність, що ці групи населення будуть неадекватно представлені в структурі некомерційних організацій. Внаслідок цього можуть виникнути такі ситуації:
o стан, коли певні групи населення залишаються не охопленими діяльністю некомерційних організацій;
o некомерційні організації можуть керуватися не тільки міркуваннями необхідності, а й груповими інтересами. Кожна група населення прагне створити свою власну організацію, внаслідок чого кількість некомерційних організацій може збільшитися настільки, що це загрожуватиме економічній ефективності функціонування некомерційного сектора [9].
Виникає проблема обмеження незалежності. Таке явище пов'язане з ситуаціями, коли найбільший вплив на визначення суспільних потреб роблять ті групи, в яких сконцентровані фінансові ресурси. Це може привести до того, що характер некомерційної діяльності буде складається не на основі інтересів всієї комуни (групи, спільності), а на основі переваг її багатих членів, внаслідок чого можуть бути забезпечені потреби багатих членів суспільства. Ця ситуація може створити відчуття залежності з боку бідних верств населення, оскільки вони практично не беруть участі в розподілі ресурсів, які витрачаються під гаслом реалізації їх інтересів.
Некомерційні організації мають менше можливості залучати професійний персонал. Частково з цієї причини прихильники державного забезпечення наприкінці XIX - початку XX століття виступали проти державної підтримки приватних добродійних інститутів, побоюючись того, що це позбавить ресурсів, необхідних для створення професійної державної системи соціального захисту [10].
Необхідно зазначити, що в організаціях сфери бізнесу виникає бажання здійснювати комерційну діяльність під виглядом некомерційних організацій з метою отримати різні податкові і неподаткові пільги. Для того, щоб уникнути таких прецедентів некомерційним організаціям необхідно дотримуватись вимоги максимальної відвертості і прозорості своєї діяльності.
Отже, окрім переваг, третій сектор має низку недоліків. Він обмежений у здатності акумулювати необхідні фінансові ресурси, вразливий для фаворитизму, схильний до самонищівного патерналізму, а також часом асоціюється з аматорством, якому протиставляється професіоналізм державної системи соціального обслуговування.
Наявність мінусів у третьому секторі дає підстави твердити, що:
o необхідне державне втручання в різних формах (контроль, підтримка в законодавчій, організаційній і економічній формах, тобто створення умов для досягнення максимально ефективних результатів);
o неможливо досягти максимально корисного ефекту в умовах незалежної діяльності держави, бізнесу і третього сектора, а особливо держави і некомерційного сектора.
Слабкі сторони третього сектора добре поєднуються з сильними сторонами державного сектора і навпаки. Держава в змозі забезпечити більш надійні джерела ресурсів, встановлювати пріоритети діяльності на основі демократичних процесів, а не відповідно до бажань багатої частини населення; компенсувати якусь частину патерналізму (заступництво старшого над молодшим), властивого добродійній системі, надаючи доступ до послуг права, а не привілей, підвищуючи рівень обслуговування, встановлюючи стандарти якості.
Існує чотири основні причини, що зумовили необхідність державного втручання:
Фінансове міркування: хоча приватні пожертвування і добровільна активність залишаються життєво необхідними, без фінансової підтримки держави громадським організаціям не обійтися.
Міркування справедливості: коли йдеться про фінансування послуг, держава здатна гарантувати справедливіший розподіл ресурсів в регіональному розрізі.
Міркування диверсифікації: здатність держави гарантувати рівноправний доступ різних груп суспільства до благ і послуг колективного користування дає змогу забезпечити диверсифікацію потреб різних суспільних груп.
Міркування дотримання демократичних принципів: провідний принцип демократичного суспільства полягає в тому, що держава повинна встановлювати основні пріоритети розвитку суспільства через механізм демократичного політичного процесу і потім розподіляти ресурси відповідно до встановлених пріоритетів. Якщо у сфері встановлення пріоритетів держава покладатиметься тільки на приватні ініціативи, то механізм визначення пріоритетів опиниться в руках тих, хто контролює фінансові потоки. Тільки держава, в кооперації з приватним бізнесом і некомерційним сектором, здатна забезпечити реальну демократичність вибору пріоритетів суспільного розвитку.
Водночас некомерційні організації мають певні переваги над державними структурами: вони ефективніше забезпечують адресний характердопомоги, діючи в обмежених масштабах; пристосовують свої послуги швидше до потреб клієнтів, ніж до структури державних організацій; забезпечують певний ступінь конкуренції між постачальниками послуг - важлива не заміна некомерційного сектора на державний, і державного на некомерційний, а партнерство між ними.
Аргументом на користь вдосконалення партнерських відносин між державним і некомерційним секторами є тенденції децентралізації управління суспільними процесами. Багатократне зростання ефекту полягає в можливості об'єднання переваг державного сектора з перевагами некомерційного сектора як з позиції акумуляції ресурсів, так і з позиції встановлення демократичних пріоритетів.
Позитивні аспекти співпраці держави із третім сектором значно перевищують негативні, все ж цей процес вимагає детального дослідження, оскільки він має свої слабкі сторони.
Література
1. Максименко О. М. Організаційно-правове забезпечення форм співпраці громадських організацій та органів місцевого самоврядування // Правова держава: Щорічник наукових праць ІДП НАН України. Вип. 13. - К., 2002.
2. Аткинсон Э. Б. Стиглиц Дж. Э. Лекции по экономической теории государственного сектора: Учебник. - М., 1999.
3. Бодунген А. Третий сектор: место под солнцем // Деньги и благотворительность. - 2006. - №1. - С. 14-17.
4. Основи демократії: Навч. посібник / За заг. ред. А. Колодія. - К., 2002.
5. Онищенко О. С. Шляхи реформування в Україні громадянського суспільства // Правова держава: Що-річ. наук.праць ІДІП НАН. Вип.13. - К., 2002.
6. Якобсон Л. И. Экономические методы управления в социально-культурной сфере. - М., 1999.
7. Аткинсон Э. Б. Стиглиц Дж. Э. Лекции по экономической теории государственного сектора: Учебник. - М., 2005.
8. Журавський В. С. Концепція гармонізації законодавства України із законодавством держав - членів ЄС // Правова держава: Щорічник наук. праць ІДП НАН України. Вип.13. - К., 2002.
Loading...

 
 

Цікаве