WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Взаємодія третього сектора економіки з державним сектором - Реферат

Взаємодія третього сектора економіки з державним сектором - Реферат


Реферат на тему:
Взаємодія третього сектора економіки з державним сектором
Серед неоднозначних результатів ринкових перетворень - істотна зміна ресурсного, насамперед фінансового забезпечення заходів соціально-економічної політики в усіх галузях соціальної сфери. Хронічна нестача грошових коштів обмежує можливості держави в проведенні активних соціальних перетворень перехідного періоду. У складній економічній ситуації опинилися всі галузі соціальної сфери - освіта, наука та ін.
У цих умовах надзвичайно актуальною стає проблема фінансового забезпечення, зокрема додаткового залучення позабюджетних засобів, а також усіх груп суспільства до вирішення найважливіших соціально-культурних проблем України.
Суспільним інститутом, здатним ефективно впоратися з вирішенням багатьох суспільних проблем, залучити додаткові фінансові кошти в галузі соціальної сфери - освіту і науку, а також сприяти оптимізації розподілу ресурсів національної економіки, є некомерційний сектор. У зв'язку з цим, дослідження проблем некомерційного господарювання стає особливо важливим для підтримки соціального сектора і забезпечення соціального захисту населення, збереження наукового і освітнього потенціалу країни.
Попри на важливість та актуальність порушеної теми, можна зазначити, що основні проблеми не достатньо розроблені. На це вказує насамперед відсутність сучасних монографічних досліджень про третій сектор, його стан, перспективи. Все ж науковці сформулювали низку ідей, які і сьогодні залишаються актуальними. Наприклад, теорія громадських організацій, розроблена В. Є. Зайцевою, С. Е. Жилинським, A. І. Коваленко, В. В. Кравченко, О. В. Орловою, Д. В. Шутько, А. І. Щигликом, Ц. Я. Ямпольською. Учені Ю. К. Абрамов, В. М. Зубко, О. С. Автономов, Т. В. Апарова, Л. Б. Архіпова, B.Б. Євдокимов, Ю. А. Юдін досліджували стан громадських організацій та політичних партій у зарубіжних державах.
На початку 90-х років публікуються дослідження, які відображають нові підходи до вивчення інституту громадських організацій. Серед них необхідно відзначити розробку щодо благодійних організацій США, яка була здійснена в 1990-1991 рр. в Інституті проблем управління РАН авторським колективом під керівництвом В. А. Філіппова; праці А. Б. Агапова з проблем інформаційно-правового забезпечення діяльності об'єднань громадян; С. А. Солдатова про політико-правові проблеми громадських організацій; С. С. Юрієва, А. А. Даркова з проблем формулювання концепції правового статусу громадських організацій, А. Г. Майстренко, Т. Д. Матвеєвої з проблем функціонування неурядових правозахисних організацій.
Основна мета дослідження - розкрити суть і важливість взаємодії держави з третім сектором, висвітлення питань організаційно-економічної співпраці та надання пропозицій щодо її майбутнього розвитку.
Некомерційний сектор чинить певний вплив на діяльність державного сектора, але, з іншого боку, він зазнає і зворотного впливу. Діяльність держави (в особі уряду) і діяльність третього сектора хоч і є, по суті, виразом прагнення людей до об'єднання для досягнення мети. Часто ці прагнення представляють конкурентні сили. Чим сильніша та централізованіша держава, тим менше критикує вона прояви осмислення своєї державної політики в різних сферах, представлених суспільними угрупуваннями [1, c. 478]. У державах, де сильні тенденції децентралізації, виникає благодатний ґрунт для бурхливого розвитку третього сектора. Так, наприклад, загальновідома постійна пристрасть американців до об'єднання в асоціації і різноманітні волонтерські групи.
Ця тенденція виявляється і в сучасній Україні, де характерною ознакою нових відносин стали ідеї державності, що набирали сили, і пов'язані зі зростанням суспільної активності населення.
Бурхливе кількісне зростання організацій третього сектора в сучасному світі залежить від розвитку політичних процесів становлення цивільного суспільства, організаційного оформлення некомерційного сектора в суспільну силу, яка є обов'язковою частиною сучасного суспільства.
Дослідження історичних етапів розвитку третього сектора дає підстави зробити такі висновки:
o розвиток третього сектора нерозривно пов'язаний із становленням і посиленням держави;
o якщо спочатку третій сектор узяв на себе функції благодійної діяльності, розширюючи її завдання, то згодом з'явилося багато інших функцій - професійних, політичних тощо;
o у процесі історичного розвитку третій сектор інституціоналізувався, перетворився на відокремлену від держави силу і на сучасному етапі є авторитетною частиною суспільства [2].
Підтвердженням цього є сучасний характер взаємодії держави і некомерційного сектора в США, країні, що має найбільш масштабний і розвинений третій сектор. Федеральний уряд США активно залучає інші інститути - уряди штатів, місцеві власті, різні організації - університети, лікарні, банки тощо в справу забезпечення послуг колективного користування [3]. Держава використовує всю різноманітність соціальних партнерів для виконання важливих завдань. Внаслідок цього з'явилася ретельно розроблена концепція "соціального партнерства", згідно з якою, уряд надає істотну свободу дій своїм соціальним партнерам у питаннях використання державних коштів і поділяє з ними частину державних повноважень.
Концепція соціального партнерства виникла як спосіб підвищення ролі уряду у забезпеченні основ добробуту, не вдаючись при цьому до надмірного збільшення адміністративного апарату. Створення цієї моделі мотивовано, насамперед, турботою про гнучкість і економію бюджетних коштів. З одного боку, ця модель забезпечення соціальних послуг дає змогу легше адаптуватися до місцевих умов і потреб індивідів, що сприяє уникненню деяких недоліків централізованого управління і обмежень, які виникають внаслідок централізованого державного забезпечення соціальних послуг.
Залучення зовнішніх підрядчиків призводить до зниження витрат завдяки розвитку конкуренції і економії ресурсів.
З іншого боку, привертаючи зовнішніх підрядчиків до реалізації державних програм (банки - до страхування державних цінних паперів, приватні медичні страхові компанії і лікарні - до реалізації державних медичних програм), забезпечуючи приватні соціальні служби державними фінансовими коштами, держава досягає й іншого позитивного результату - вона забезпечує необхідною суспільною підтримкою діяльність уряду і державного апарату [4, c. 486].
Некомерційні організації є закономірними кандидатами на участь у системі соціального партнерства, оскільки в більшості випадків вони працюють над вирішенням одних і тих самих завдань. У низці країн організації некомерційного сектора вийшли на сцену навіть раніше, ніж урядові, як відповідь на потреби диференційованого попиту, що розвивається [5, c. 10].
У зв'язку з цим стає очевидним важливість дослідження форм взаємодії держави і некомерційного сектора для вироблення ефективної державної політики щодо третього сектора - наприклад, для відповіді напитання про те, що вигідніше - субсидувати і підтримувати вже існуючі громадські організації чи створювати нові державні структури [6].
Концепція соціального партнерства підкреслює важливість партнерських відносин між державним і некомерційним секторами, проте не дає відповідей на питання, чи може третій сектор через властиві йому переваги повністю витіснити державу зі сфери виробництва суспільних благ і розвиватися ізольовано від держави.
У багатьох випадках трансакційні витрати, що виникають внаслідок державного забезпечення благ і послуг колективного користування, мають тенденцію бути значно вищими, ніж при використанні послуг третього сектора, оскільки перш ніж уряд зможе функціонувати, він повинен оповістити населення і дістати схвалення своїх дій, написати закони, проінформувати чиновників і запустити програми в дію [7]. Тому можна стверджувати, що держава повинна забезпечувати мінімальні соціальні гарантії. Суспільні блага і послуги, що виходять за межі
Loading...

 
 

Цікаве