WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Проблеми розвитку великих корпоративних структур в економіці України - Реферат

Проблеми розвитку великих корпоративних структур в економіці України - Реферат

менеджменту і маркетингу, а тому вони потребують підтримки на відповідному рівні у зв'язку із швидкозмінними умовами. Прикладом відповідності ринковим вимогам у питаннях менеджменту і маркетингу є виробничі комплекси ЗАТ "Новокраматорський машинобудівний завод", "Група "НОРД", "Група "Азовмаш" та ін. Проте таких підприємств в Україні небагато.
Особливо у складній економічній ситуації перебуває сьогодні стратегічно важлива галузь України - вугільна промисловість. Переважна більшість шахт, які перетворені в державні відкриті акціонерні товариства (ДВАТ), є збитковими.
Фахівці вважають, що основною причиною кризи у вугледобувній галузі є застарілий інвентар у вугільних шахтах. Розглянемо це на конкретних прикладах. Так, на ДВАТ ДП "Шахта "Піонер" зношення основних засобів - 9,9%, тобто шахта майже нова, але в 2002 р. збитки становили 2,3 млн грн. На ДП "Шахта "Центральна" зношення основних засобів - 67,9%. Вона також є збитковою (10 млн грн). На ДВАТ "Шахта "Жданівська" і ДВАТ ДП "Шахта "Алмазна" зношення основних засобів становить відповідно 4,9 і 21,8%, а прибуток сягає відповідно 12 млн і 4,8 млн грн [9].
Для більшості підприємств вугледобувного комплексу зношення основних засобів не є основним чинником їх збитковості. Серед основних причин їх неефективної роботи є те, що маркетинг на збиткових шахтах не відповідає сучасним ринковим вимогам. До того ж роботу маркетингових служб виконують посередники. Саме через посередницькі структури відбувається відплив досить великої частини знову створеної вартості, крім того, тут починається тінізація, тобто приховування прибутків від держави. Зазначимо, що до державних підприємств, або підприємств з державною часткою власності, "прилипли" підприємливі ділки, які відривають ласий шматок прибутку як посередники. Отаке переплетення промислово-посередницьких структур деколи настільки значне, що навіть державна влада не може їх зруйнувати.
Як зазначає газета "Бизнес/Финансы", особливо шкодять посередники вугільній промисловості. Так, вони заробляють на перепродажу вугілля 5-8% з кожної тонни [8], що становить 400-680 млн грн за рік. Інший приклад: ДХК "Артемвугілля" при собівартості збагаченого вугілля близько 260 грн за тонну продає його за 226 грн через посередницькі фірми "Енерго", "Європа" [10]. Ще один приклад: Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча використовує кокс, вироблений на ВАТ "Авдєєвський коксохімзавод", але постачальником цього коксу є посередницька фірма [11].
Звичайно, правоохоронні органи ведуть боротьбу з незаконною підприємницькою діяльністю. Так, у Донецькій області за 2003 р. вони виявили 813 злочинів у паливно-енергетичному комплексі, з яких 373 злочини було здійснено на шахтах за участю посередницьких структур і посадовців [12].
До того ж подрібнення під час приватизації під приводом створення конкуренції великих виробничих комплексів не дає бажаних результатів: у розривах ланцюжків одразу створюються фірми-посередники. Якщо розглядати вертикально інтегрований виробничий комплекс як систему, то фірма-посередник є саме тим елементом, через який відбувається відплив частини знову створеної вартості. Цей процес можна подати класичною схемою
де Г - гроші; Т - товар;
Г1 - збільшена спочатку авансована вартість; г1 - частина знову створеної вартості, відплив якої відбувається через посередників. Окрім того, як пише голова Рахункової палати України В. Симоненко, багато монополій перебувають у плаванні під гаслом пошуку ефективного власника. І поки його немає, від них відокремлюються виробництва, які потім доводять до банкрутства, щоб вигідно "приватизувати". Тобто відбувається розкрадання того, що створювалося багатьма поколіннями [1].
Подрібнення виробничих комплексів, з одного боку, це крок до дрібнотоварного виробництва [8]. Світова практика свідчить: щорічно у розвинених країнах і таких, що розвиваються, стає дедалі більше великих виробничих комплексів, компаній, транснаціональних корпорацій [13]. Характерною особливістю нинішніх великих виробничих комплексів, компаній і корпорацій є те, що вони перестали бути монополіями в колишньому розумінні. Вони вже не монополізують виробництво якогось товару, оскільки це неможливо зробити в умовах світового ринку. Як правило, в галузі діють декілька виробничих комплексів (корпорацій), що конкурують між собою. Вони мають замкнутий (або близький до замкнутого) цикл виробництва. Це унеможливлює впровадження посередницьких структур, а значить, можна мінімізувати витрати виробництва і знову створену вартість спрямувати на розширене відтворення. А це дає змогу поповнювати держбюджет за рахунок податкових надходжень, виплачувати підвищену заробітну плату на таких підприємствах, відкривати нові робочі місця та ін. От чому в розвинених країнах світу великі виробничі комплекси (корпорації) перебувають під захистом держави [7].
Наприклад, у Франції держава наполегливо і послідовно сприяє становленню (коли відбувається злиття або поглинання) великих виробничих комплексів через надання податкових пільг. У ФРН та Японії після Другої світової війни за рішенням Потсдамської конференції великі промислові і фінансові структури цих країн були поділені на декілька самостійних підприємств. Але через деякий час внаслідок злиття була відновлена їх потужність. Ці компанії займаютьпровідні позиції у світовій економіці і в наш час ("Сталевий трест", концерн "Круппа", групи "Міцубісі", "Міцуї" та ін.).
Отже, світові економічні тенденції спрямовані нині на створення великих виробничих комплексів, транснаціональних корпорацій. У зарубіжних країнах, коли формується великий виробничий комплекс (транснаціональна корпорація), антимонопольне законодавство відступає на другий план, а на перше місце виходять інтереси держави. Це положення особливо актуальне для України.
Формування великих виробничих комплексів в Україні дасть змогу розв'язати основну проблему: локалізувати негативні явища в різних секторах економіки України і регіонах. Для реалізації цих завдань необхідно:
Верховній Раді України щонайшвидше ухвалити Податковий кодекс, Закон "Про корпорації". Ці законодавчі акти сприятимуть створенню великих корпоративних структур;
не подрібнювати великі виробничі комплекси, а навпаки - укрупнювати їх методом злиття або поглинання, а на цій основі створювати промислові, фінансово-промислові групи та інші великі господарські структури. Це дасть можливість витіснити посередницькі структури або ж залучити їх до виробничого процесу як структурні підрозділи знов утворюваних великих господарських суб'єктів;
Верховній Раді України прийняти закон про пільгове оподаткування (на певний період часу) великих виробничих комплексів, що створюються методом злиття або поглинання.
Зазначені пропозиції дадуть змогу сформувати великі виробничі комплекси, стійкі до економічних потрясінь, йти в руслі світових економічних тенденцій, але основне - зруйнувати кримінально-тіньові зв'язки, витіснити посередників.
У сучасних умовах активізація організаційного резерву розвитку економіки України набуває дедалі більшого значення для вирішення актуальних завдань суспільства. Необхідно розробити довгострокову стратегію організаційних перетворень на засадах раціонального поєднання різних типів підприємств з урахуванням вимог науково-технологічного та соціального прогресу. Для цього потрібно здійснити відповідні наукові дослідження, щоб визначити чітку концепцію розвитку та конкретні шляхи досягнення поставленої мети.
?
Література
1. Бюджетні кошти - це гроші кожного з нас // Урядовий кур'єр. - 2002. - 26 січня. - С. 5.
2. Вайбер Р. Эмпирические законы сетевой экономики // Проблемы теории и практики управления. - 2003. - № 4. - С. 82-88.
3. Кондратьев В. Макроэкономические проблемы конкурентоспособности России // Мировая экономика и международные отношения. - 2001. - № 3. - С. 57.
4. Кочетков Ю. Экономика Латвии в условиях глобализации // Вопросы экономики. - 2005. - № 2. - С. 142.
5. Паламарчук Г., Паламарчук О. Трансформування організаційних структур в економіці України // Економіка України. - 2005. - № 12. - С. 40-46.
6. Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Современный экономический словарь. - 3-е изд., доп. - М.: ИНФРА-М, 2000.
7. Савельев Н. И. Формирование крупных производственных комплексов - главный фактор детениза-ции экономики в регионе // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Вип. 164. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 89-94.
8. Савельєва Т. М. Сучасна практика корпоративного управління // Схід. - 2001. - № 4. - С. 20-22.
9. Салон "Бизнес/Финансы", "Донбасс100". - 2003. - 29 мая.
Loading...

 
 

Цікаве