WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Загальна характеристика інформаційногозабезпечення системних досліджень в економіці. Інформаційні системи в управлінні - Реферат

Загальна характеристика інформаційногозабезпечення системних досліджень в економіці. Інформаційні системи в управлінні - Реферат

(РП), яку інколи називають базою даних (БД);
- бази знань (БЗ);
- компонент поповнення знань;
- пояснювального компонента;
- діалогового компонента.
База даних (робоча пам'ять) призначена для вхідних та проміжних даних задачі, що розв'язується в поточний момент. Цей термін збігається за назвою, але дещо розбігається за значенням із терміном, що використовується в інформаційно-пошукових системах (ІПС) та в системах управління базами даних (СУБД) для позначення всіх даних (в тому числі довготермінових), що зберігаються в системі.
База знань в ЕС призначена для зберігання довгострокових
(а не поточних) даних, що описують галузь, яка розглядається, та правил, що описують можливі перетворення її даних.
Розв'язувач, використовуючи вхідні дані із робочої пам'яті та знання із БЗ, формує таку послідовність правил, які при застосуванні до вхідних даних ведуть до розв'язання задачі.
Компонент поповнення знань автоматизує процес поповнення ЕС знаннями, що здійснюється користувачем-експертом.
Пояснювальний компонент розкриває, як система отримала розв'язок задачі (або чому його не отримала) та які знання вона при цьому використала, що полегшує експерту тестування системи та підвищує довір'я до отриманого результату.
Діалоговий компонент орієнтований на організацію дружнього спілкування з користувачем як під час розв'язання задач, так і в процесі набуття знань та пояснення результатів роботи.
У структуру динамічної ЕС додатково вводяться два компоненти:
- підсистема моделювання зовнішнього світу;
- підсистема зв'язків із навколишнім середовищем.
Остання здійснює зв'язок із зовнішнім середовищем через систему датчиків та контролерів. Крім того, традиційні компоненти статичної ЕС можна суттєво змінювати, щоб відображати часову логіку подій, які відбуваються в реальному світі.
У розробленні ЕС беруть участь представники таких спеціальностей:
- експерт у проблемній галузі, завдання якої буде розв'язувати ЕС;
- інженер із знань - спеціаліст із розроблення ЕС (методи та технології, що він використовує, називають методами та технологіями інженерії знань);
- програміст із розроблення інструментальних засобів (ІЗ), призначених для прискорення розроблення ЕС.
Необхідно зауважити, що відсутність будь-кого із зазначених учасників (наприклад, заміна інженера із знань програмістами) або призводить до невдачі у процесі створення ЕС, або значно подовжує його.
Експерт визначає знання (дані та правила), що характеризують проблемну галузь, забезпечує повноту та правильність введених в ЕС знань.
Інженер із знань допомагає експерту виявити та структурувати знання, необхідні для функціонування ЕС, здійснює вибір того ІЗ, який найнеобхідніший для роботи ЕС; здійснює вибір того ІЗ, який найбільш підходить для даної проблемної галузі, та визначає спосіб подання даних у цьому ІЗ; виділяє та програмує (традиційними засобами) стандартні функції (типові для даної проблемної галузі), які будуть використовуватись у правилах, що виводяться експертом.
Програміст розробляє ПЗ (якщо ПЗ розробляється спочатку), що містить в ідеалі всі основні компоненти ЕС, та здійснює його інтеграцію із середовищем, в якому воно буде використовуватись.
Також у процесі розроблення ЕС можуть бути задіяні за необхідності й інші учасники. Наприклад, інженер із знань може запросити інших експертів, щоб переконатись у правильності свого розуміння головного експерта, репрезентативності тестів, що демонструють особливості задачі, яка розглядається, у єдності поглядів різних експертів на якість рішень, що пропонуються. Крім того, для складних систем вважається доцільним залучати до головного циклу розроблення кількох експертів. Однак у цьому разі, як правило, необхідно, щоб один із експертів відповідав за несуперечливість знань, що повідомляються колективом експертів.
Нині застосовується певна технологія розроблення ЕС, яка складається з таких шести етапів: ідентифікації, концептуалізації, формалізації, виконання, тестування та дослідної експлуатації.
Етап ідентифікації пов'язаний передусім із осмисленням тих задач, які потрібно розв'язувати майбутній ЕС, та формуванням вимог до неї. Результатом даного етапу має бути відповідь на запитання: "Що треба робити та які ресурси необхідно задіяти?" Для цього необхідно ідентифікувати задачу, визначити учасників процесу проектування та їх ролі, виявити ресурси та цілі).
Ідентифікація задачі полягає в складанні неформального (вербального) опису, в якому мають міститися: загальні характеристики задачі; підзадачі, які виділяються в даній задачі; ключові поняття (об'єкти), їх вхідні (вихідні) дані; ймовірний вид рішення, а також знання, що відносяться до задачі, яка розв'язується.
На етапі концептуалізації проводиться змістовний аналіз проблемної галузі, виявляються поняття, що використовуються, та їх взаємозв'язки, визначаються методи розв'язання задач. Цей етап закінчується створенням моделі проблемної галузі (ПГ), що містить головні концепти та відношення.
На етапі формалізації всі ключові поняття та відношення виражаються деякою формальною мовою, яка або вибирається із уже існуючих, або створюється спочатку. Інакше кажучи, на даному етапі визначаються склад засобів та способи подання декларативних та процедурних знань. Здійснюється це подання і в підсумку формуєтьсяописання рішення задачі ЕС на запропонованій інженером із знань формальній мові.
Мета етапу виконання - створення одного або кількох прототипів ЕС, що розв'язують поставлені задачі. Потім, на даному етапі за результатами тестування та дослідної експлуатації створюється кінцевий продукт, придатний для промислового використання. Розроблення прототипу полягає в програмуванні його компонентів або виборі вже відомих інструментальних засобів та наповненні бази знань.
У процесі етапу тестування проводиться оцінювання способу представлення знань в ЕС у цілому. Для цього інженер із знань підбирає приклади, що забезпечують перевірку всіх можливостей розробленої ЕС.
На етапі дослідної експлуатації перевіряється придатність ЕС для кінцевого користувача. Придатність ЕС для користувача визначається переважно зручністю роботи з нею та її корисністю.
Під час розроблення ЕС завжди здійснюється її модифікація. Виокремлюють такі види модифікації системи: переформулювання понять та вимог, переконструювання подання знань у системі та удосконалення прототипів.
Використовувати ЕС варто лише тоді, коли її розробка можлива, виправдана та методи інженерії знань відповідають задачі.
Розглянемо промислові програмні комплекси, що реалізують технологію ЕС. З погляду експертів NASA, що проводили комплексне дослідження характеристик та можливостей деяких із перерахованих систем, нині найкращою є G2 (Gensym, США); наступні місця із суттєвим відставанням (реалізовано менше 50 % можливостей G2) займають RTWorks - фірма Talarian (США), COMDALE/C (Comdale Techn. - Канада), COGSYS (SC - США), ILOG Rules (ILOG - Франція).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Акофф Р. Л. Планирование в больших экономических системах / Пер. с англ. - М.: Сов. радио, 1972. - 223 с.
2. Андрейчиков А. В., Андрейчикова О. Н. Анализ, синтез, планирование решений в экономике. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 368 с.
3. Анфилатов В. С., Емельянов А. А., Кукушкин А. А. Системный анализ в управлении. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 368 с.
4. Беляев А. А., Коротков Э. М. Системология организации. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 182 с.
5. Беренс В., Хавранек П. М. Руководство по оценке эффективности инвестиций. - М.: ИНФРА-М, 1995.
6. Браверман Э. М. Математические модели планирования и управления в экономических системах. - М.: Наука, 1976. - 368 с.
Loading...

 
 

Цікаве