WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Чи є українська економіка конкурентоспроможною і які можливі шляхи підвищення її конкурентоспроможності? Які українські товари є конкурентоспроможними - Реферат

Чи є українська економіка конкурентоспроможною і які можливі шляхи підвищення її конкурентоспроможності? Які українські товари є конкурентоспроможними - Реферат


Реферат на тему:
Чи є українська економіка конкурентоспроможною і які можливі шляхи підвищення її конкурентоспроможності?
Які українські товари є конкурентоспроможними у світі?
ПЛАН
Вступ
1. Сучасний стан конкурентоспроможності української економіки
2. Складові стратегії забезпечення конкурентоспроможності економіки України
3. Українські товари на світовому ринку
Список використаної літератури
Вступ
Україна є 86-ю серед 104 країн, що проранжованi за індексом GCI - рейтинг конкурентоспроможності економіки (сусідами України по рейтингу є Македонія, Венесуела, Малаві та Малі з 84, 85, 87 та 88 позиціями відповідно). Стратегічні партнери України Польща та Росія посідають 60 та 70 місця відповідно. У попередньому році в рейтингу брали участь 102 країни й Україна серед них була на 84-му місці, Польща та Росія посідали 45 та 70 місця відповідно.
Глобалізація поставила перед урядами багатьох країн проблему пошуку нових форм і методів адаптації національного економічного та політико-правового середовища до сучасних вимог здійснення міжнародних економічних відносин.
В останні десятиріччя у світі відбувся перехід до динамічних конкурентних переваг в зовнішній торгівлі, за яких в конкурентній боротьбі здобувають вигідне для себе місце у світовому поділі праці не галузь чи компанія, які мають дешевші виробничі ресурси, а ті, щодо яких створено найбільш сприятливі умови для розвитку.
1. Сучасний стан конкурентоспроможності української економіки
Тривала трансформаційна криза в Україні пов'язана насамперед з несформованістю як конкурентної сукупності підприємств, так і ефективного конкурентного середовища на базі завузького та структурно недовершеного внутрішнього ринку.
Особливістю економічних реформ в Україні стала концентрація реформаторських зусиль на макроекономічному рівні перетворень. Відбувалася спроба скласти конкурентне середовище шляхом штучного створення суб'єктів конкуренції засобами приватизації, демонополізації, розукрупнення підприємств, а також потенційних умов для конкуренції засобами лібералізації цін та торгівлі. Між тим, увага проблемам розбудови спроможності самих підприємств ефективно реагувати на конкурентні виклики практично не приділялася. Засоби макроекономічного регулювання, навпаки, створювали вельми несприятливе середовище для підприємницької активності через жорсткі монетарні обмеження, високий рівень фіскального тиску, заплутаність та непередбачуваність регуляторного середовища. Внаслідок цього спроби налагодження конкурентного середовища в Україні не завдали очікуваного позитивного впливу на економічну динаміку, а посилення конкурентного тиску внаслідок лібералізації імпорту тривалий час не сприяло зміцненню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та національної економіки в цілому.
Це обумовило негативні зрушення в галузевій структурі, низьку продуктивність "офіційного" сектору української економіки та недостатню мотивацію до здійснення високопродуктивної та прибуткової діяльності на національних теренах, а відтак - відплив національних ресурсів (праці, капіталу, сировини) за кордон чи до тіньової сфери української економіки.
Панування в Україні з 2000 року сировинно орієнтованої експортної моделі розвитку, яка спиралася на цінові конкурентні переваги, що виникали завдяки дешевизні енергетичних та трудових ресурсів та можливостям "оптимізації" податкового навантаження, створило ілюзію міжнародної конкурентоспроможності національної економіки, обумовило зволікання з вирішенням ключових системних суперечностей останньої.
Внаслідок цього в Україні укорінилася низькотехнологічна структура промислового виробництва, в якій майже 70 % належить сировинним галузям. У світовому поділі праці Україна закріпилася як сировинний та ресурсний придаток, частка експорту сировинної та низькотехнологічної продукції становить близько 85 %, та за останні роки зросла.
Випереджаючими темпами зростає й частка збуту в Україні готової продукції іноземного походження. Імпорт сільгосппродукції у 2006 р., за даними Держкомстату, зріс на 35,9 %, продукції харчової промисловості - на 44,8 %, текстильної продукції та виробів з неї - на 41,7 %, взуття та головних уборів - у 6,4 рази. Вітчизняна економіка втрачає продуктивні робочі місця, новостворену додану вартість, на території України розміщуються ресурсо-, енерго- та екологоємні виробництва, які обслуговують потреби більш розвинених країн світу.
2005-2006 роки, які позначилився зниженням конкурентоспроможності національних виробників та погіршенням кон'юнктури світових ринків, наочно продемонстрували скороминучість набутих більшістю українських виробників чинників конкурентоспроможності. Ознаками цього стали падіння темпу приросту експорту товарів з 41,6 % у 2004 до 5 % при збереженні приросту імпорту на рівні 24,6 %. Найбільш тривожною ознакою є те, що рекордний за темпами приросту доходів населення 2005 рік співпав зі сповільненням приросту промислового виробництва до 3,1 %, що засвідчує процес втрати конкурентоспроможності українськими підприємствами на внутрішньому ринку та витіснення їх іноземними конкурентами.
Заходи економічної політики держави, які здійснювалися в цей період, не лише не були орієнтовані на зміцнення конкурентоспроможності українських товаровиробників, але й нерідко безпосередньо суперечили реалізації цього завдання.
2. Складові стратегії забезпечення конкурентоспроможності економіки України
Отже, минулий рік, який охарактеризувався суттєвими позитивними зрушеннями в рівнях доходів та життя громадян України, водночас був практично втрачений для процесу зміцнення конкурентних позицій вітчизняних компаній. Між тим, реалізація стратегії забезпечення конкурентоспроможності національної економіки критично важлива на сучасному етапі економічної глобалізації, зважаючи на значну сучасну та перспективну відкритість української економіки в умовах поступового зменшення ваги традиційних конкурентних переваг у світовій торгівлі, зрушень у структурі регіонального розподілу центрів політичного та економічного впливів.
Різке підвищення вартості природного газу, імпортованого Україною, разом із загальносвітовою тенденцією подорожчання енергоносіїв прискорюють процес вичерпання чинників, які забезпечили конкурентоспроможність України в енергоємних галузях - металургії, хімічній промисловості - сферах теперішньої міжнародної спеціалізації українського промислового комплексу, ведуть також про підвищення собівартості та погіршення конкурентоспроможності виробників, які працюють на внутрішньому ринку. Це робить вжиття
За таких умов підвищення конкурентоспроможності економіки України є безальтернативним напрямом економічної стратегії держави. Розширення ЄС, просування в напрямі вступу до СОТ, реалізація інтеграційних домовленостей з країнами
Loading...

 
 

Цікаве