WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Стан ринку, його основні елементи: місткість, кон’юнктура та конкуренція - Реферат

Стан ринку, його основні елементи: місткість, кон’юнктура та конкуренція - Реферат

інтернаціональний рівні.
Методи конкурентної боротьби - це передусім поліпшення якостітоварів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, тимчасове зниження цін, умов оплати. Водночас використовуються і такі "мирні" методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таємних угод про єдину політику.
Як складова частина господарського механізму конкуренція діє через попит, пропозицію і ціни. У цьому разі вона відбувається між самими виробниками, споживачами. Так, із посилення конкуренції між виробниками виростають пропозиція товарів і послуг, їх якість, внаслідок чого знижуються ціни. Зворотній механізм існує за конкуренцією покупців. У результаті конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання пропозицій народного господарства.
На нижній стадії капіталізму панувала вільна конкуренція, для якої характерна велика кількість конкурентів - виробників і конкурентів - покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. Товаровиробники орієнтуються на задоволення потреб споживача. Ідеальною моделлю у цій схемі є ситуація, коли споживач завжди має рацію. За вільної конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну. На сучасному етапі таким вимогам відповідають сільськогосподарські ринки.
В умовах капіталізму вільна конкуренція виявляється у конкурентній боротьбі між різними формами приватного капіталу (промислового, торговельного, банківського) і всередині кожного з них. Така конкуренція набуває форми внутрішньогалузевої та міжгалузевої.
Внутрішньогалузева конкуренція - це боротьба між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці на кожному з них встановлюється індивідуальний робочий час на виготовлення певного виду товару, а отже і індивідуальна вартість виробництва. Але ціни на ринку тяжіють до витрат, що встановлюються на підприємстві, які виробляють переважну масу продукції. Тому результатом внутрішньогалузевої конкуренції є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову вартість.
Міжгалузева конкуренція - це конкуренція між товаровиробниками, які діють в різних галузях народного господарства. Через різні умови виробництва у галузях підприємці за однакових витрат капіталу отримують неоднакову масу продукту. Тому в епоху вільної конкуренції ті товаровиробники, які отримують меншу кількість прибутку, намагалися вкладати свої капітали в галузі, де був вищий прибуток. Якщо це відбувалося, то пропозиція товарів у перших галузях (де низькі прибутки) зменшувалась (що згодом зумовлювало зростання попиту на них ), а в других - збільшувалася пропозиція і зменшувався попит. Внаслідок цього ринкові ціни на товари, виготовлені у галузях, куди переливаються нові капітали, знижуються, а в інших (звідки відбувається відплив капіталу) - зростають. Коли кількість прибутків у різних галузях вирівнюється, переливання капіталів припиняється, і в кожній галузі на рівний капітал буде отримано рівний середній прибуток. Цей прибуток є елементом середніх ринкових цін або цін виробництва.
З виникненням монополій вільна конкуренція перетворюється на монополістичну або недосконалу.
За умов монополістичної конкуренції велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутні гетерогенні товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірми виробляють стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної конкуренції виробляється диференційована продукція. Диференціація стосується перш за все якості продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються цінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовами післяпродажного обслуговування (для товарів тривалого користування), за близькістю до покупців, за інтенсивністю реклами тощо.
Таким чином, фірми на ринку монополістичної конкуренції вступають в суперництво не тільки (або навіть не стільки) за допомогою цін, але й шляхом всебічної диференціації продукції й послуг.
Олігополістична конкуренція характеризується небагатою чисельністю учасників конкуренції - коли відносно мала (в межах десятку) кількість фірм панує на ринку товарів чи послуг. Класичним прикладом олігополії є "велика трійка" в США - "Дженерал моторз", "Форд", "Крайслер".
За умов олігополії можуть вироблятися як однорідні, так і диференційовані товари. Однорідність найчастіше має місце на ринках сировини й напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу тощо; диференціація - на ринках споживчих товарів.
Недосконала конкуренція ведеться між крупними компаніями (всередині монополістичного сектора) і дрібними та середніми фірмами. Це боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів. Ця конкуренція все більше ґрунтується на впровадженні нових досягнень НТП. Тому розрізняють цінову і нецінову конкуренцію.
Цінова конкуренція - боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зниження витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості і асортименту. Підприємці при цьому нерідко маніпулюють цінами (встановлюють знижені, поки товар не завоює ринок збуту, а потім підвищують).
Нецінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживачів шляхом впровадження досягнень НТП у виробництво, що підвищує якість продукції, її асортименту. Для завоювання ринків збуту компанії продовжують термін гарантійного обслуговування, надають кредити покупцям.
Різновидом недосконалої конкуренції є нечесна конкуренція, яка ведеться неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, укладення угод про єдину політику цін).
Список використаної літератури
1. Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. - Новосибирск: 000 "Издательство ЮКЭА", 1998.
2. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.: НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2000.
3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 1995.
4. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Атіка, 2001.
5. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2т. - М.: Республика, 1992. (Пер. с англ.)
6. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для України). - К.: Основи, 1996.
7. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. - К.: Основи, 1995.
8. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студ. екон. спец. закл. освіти: У 2 ч./ С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. - К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001.
9. Л.Є. Сімків, Р.Б. Данилейчук, С.Я. Кісь, І.І. Проданова, О.С. Яцюк. Основи економічної теорії: Конспект лекцій. - Івано-Франківськ, 2006.
Loading...

 
 

Цікаве