WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Поділ праці - Реферат

Поділ праці - Реферат

процесу.
ЕТАПИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ
Розвиток товарного виробництва можна вивчати за етапами суспільного поділу праці.
Перший суспільний поділ праці, відбувся між скотарськими і землеробськими племенами. Це вже були зачатки виникнення товарного виробництва. Однак зауважимо, що обмін відбувався не всередині племен, а на їх стиках зіткнення.
Другий суспільний поділ праці виник на основі відокремлення ремесла, тобто появи прообразу промисловості. Цей етап вважають особливо помітним кроком у зародженні товарного виробництва.
Третій суспільний поділ праці ознаменувався відокремленням торгівлі (купецького капіталу). Торгівля стала самостійною галуззю господарства. Це був новий крок до розвитку товарно-грошових відносин.
Подальший поділ праці пов'язаний з виникненням і розвитком машинної індустрії, формуванням нових галузей виробництва. Особливо помітне значення для розвитку товарного виробництва мало виникнення галузей виробництва засобів виробництва для виробництва засобів виробництва (в основному галузей важкої промисловості). В промисловості поділ праці охопив підприємства, багато з яких почали спеціалізуватися на виробництві окремих видів продукції.
Поступово розвивається міжнародний поділ праці. Це сприяє посиленню зовнішньоекономічних товарних зв'язків, розвитку міжнародної торгівлі. Завдяки міжнародному поділу праці економіка багатьох країн набула інтернаціонального розвитку.
В умовах всебічного поділу праці, масового виробництва товарів створюються сприятливі умови для дії економічного закону поділу праці.
2. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗАКОН ПОДІЛУ ПРАЦІ
СУТНІСТЬ ЗАКОНУ
Життя показало, що поділ праці не є випадковим явищем. Він відображує стійкий, істотний причинно-наслідковий зв'язок, що свідчить про те, що в поділі праці виявляється дія певного економічного закону (рис. 14).
Рис. 1. Механізм дії закону поділу праці
Об'єктивна необхідність дії економічного закону поділу праці випливає з настійної потреби масового виробництва певних видів продукції в умовах ускладнення процесу праці. Проте цей процес-причина наштовхується на обмежені можливості існуючої системи спеціалізації праці. Остання є, по суті, виявом обмеженості виробничих можливостей. Процес-причина закону поділу праці виникає в умовах його взаємодії з законом рідкості, який ми розглянули у попередньому розділі. Водночас закон поділу праці обумовлюється дією закону зростання продуктивності праці.
Людство на всіх етапах свого розвитку прагне підвищити про-дуктивність праці. При цьому необхідність зростання продуктивності праці стосується не тільки продукту в цілому, а і його окремих частин, деталей, вузлів. Часто виробництво якогось агрегату затримується через відставання виробництва його окремої частини.
Отже, виробництво цього компонента доцільно зробити самостійним, спеціалізованим, розрахованим на масову продукцію. Безумовно, таке виробництво пов'язане з широким застосуванням машин, впровадженням, як правило, автоматизації.
Так у суспільстві виникає суперечність між необхідністю масового виробництва в умовах ускладнення процесу праці та обмеженими можливостями існуючої системи спеціалізації праці. Як же вирішити цю суперечність? Практика показала, що він полягає у подальшому розвитку поділу праці, що веде до підвищення її продуктивності. Це і утворює процес-наслідок економічного закону поділу праці.
Формами вияву закону поділу праці є такі:
o поділ праці між галузями суспільного виробництва і окремими підприємствами;
o територіальний поділ праці (розміщення виробництва);
o поділ праці між окремими працівниками, які пов'язані з поділом праці всередині підприємств.
З виникненням світових інтеграційних процесів, як уже зазначалось, розвивається міжнародний поділ праці.
Кількісне вираження закону поділу праці через його багатогранність впливу на економічні процеси пов'язане з комплексом показників: рівнем спеціалізації, ефективністю поділу праці, строком окупності капітальних вкладень на впровадження спеціалізації.
Рівень спеціалізації може бути визначений за допомогою коефіцієнта рівня спеціалізації як частка профільної продукції в загальному обсязі продукції, виробленої підприємством.
Ефективність поділу праці розраховують за такою формулою:
Де П1 ,П2- продуктивність праці відповідно до і після впровадження поділу праці.
У практиці господарювання ефективність спеціалізації обчислюють як термін окупності капітальних витрат Ток на спеціалізацію.
де К - обсяг капітальних вкладень на здійснення спеціалізації; Ф - вартість засобів праці, що вивільнились у результаті спеціалізації та можуть бути направлені для використання в інші виробничі галузі; Еу - умовна річна економія від зниження витрат підприємства (економія спожитих засобів виробництва і оплати праці).
Важливою передумовою (організаційною основою) підвищення рівня спеціалізації в промисловості є стандартизація, уніфікація і типізація.
Економічна ефективність системи стандартизації, уніфікації та типізації виявляється за рядом напрямів: встановлення раціонального асортименту продукції, збільшення серійності її випуску, скорочення строків проектування та витрат на нього, виготовлення засобів технологічного оснащення тощо.
СУЧАСНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
На основі відокремлення виробництва певної продукції на ряді підприємств виникли нові галузі промисловості, для яких характерний особливий виробничий апарат.
Тепер у промисловості існують три види спеціалізації:
предметна - спеціалізація підприємства на виготовленні однорідної закінченої продукції;
подетальна - виробництво окремих частин і деталей головного продукту;
технологічна (стадійна) - відокремлення окремих стадій єдиного технологічного циклу (рис. 15).
Рис.2. Форми і зміст спеціалізації у промисловості
При аналізі промислового виробництва застосовується система показників спеціалізації:
o частка основної продукції в загальному обсязі продукції, що виробляється;
o кількість конструктивних ітехнологічно однорідних груп, видів і типів виробів;
o частка купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що одержані ззовні, в загальному обсязі продукції, яка виготовляється.
У сільському господарстві залежно від їхнього значення галузі поділяють на основні, додаткові та підсобні.
Основні галузі визначають спеціалізацію господарства, регіонів, областей, їхня частка в товарній і валовій продукції, матеріальних і трудових витратах найвища.
Додаткові галузі створюються для раціональнішого використання робочої сили, засобів праці та відходів виробництва основних галузей.
Підсобні галузі призначені для обслуговування основних і додаткових галузей, а також для переробки продукції, яка швидко псується і погано транспортується.
У сільському господарстві склались такі основні форми спеціалізації:
зональна (територіальна] - виробництво в регіоні тих видів продукції, для яких є найсприятливіші природні та економічні умови;
господарська - спеціалізація агропромислових і сільськогоспо-дарських підприємств на виробництві певного виду продукції;
внутрішньогосподарська - відокремлення підрозділів підприємств з виробництва чітко визначених видів продукції (або робіт);
технологічна (стадійна) - перетворення окремих стадій (часткових процесів) єдиного виробничого процесу будь-якого кінцевого продукту на самостійні виробництва;
внутрішньогалузева - господарства або їхні підрозділи займаються виробництвом різних продуктів, що є продукцією однієї галузі.
Спеціалізація сприяє розвитку масового виробництва. На спе-ціалізованих підприємствах є можливість організувати поточне виробництво, застосувати продуктивніше устаткування і краще його використовувати, механізувати і автоматизувати виробничі процеси. Це забезпечує значне зростання продуктивності праці та зниження витрат підприємств.
Loading...

 
 

Цікаве