WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Ринок як форма організації суспільного виробництва - Реферат

Ринок як форма організації суспільного виробництва - Реферат

Функції ринку
До організаційних функцій належать:
" встановлення зв'язків між виробниками і споживачами продукції (послуг);
" забезпечення вільного вибору партнерів по господарських зв'язках;
" забезпечення конкуренції між суб'єктами ринку.
До економічних належать:
" механізм ринку робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні тих потреб, які виражаються через попит;
" ринок, створюючи сигнали через ціни, стимулює засвоєння досягнень НТП, зниження витрат, підвищення якості, розширення асортименту товарів і послуг;
" сприяє вирішенню центральних проблем економіки, таких, як підвищення рівня життя, зміна структури економіки;
" механізм ринку в цілому звільняє економіку від дефіциту товарів і послуг.
Також головними функціями, що виконує ринок є: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.
Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат на виробництво будь-якого товару, науково-технічний прогрес, на задоволення платоспроможного попиту населення.
Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва, утворенню середньої норми прибутку, що досягається через перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором пропорцій в економіці.
У зв'язку з тим, що створена споживна вартість перетворюється на товар лише після визнання її суспільством (після продажу), можна зробити висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього немає, то в суспільстві принижується роль ринку як регулятора, що призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення дефіциту як загальноекономічного явища.
Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютизувати її. У сучасних розвинених ринкових системах ринок регулюється також державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть бути також державними і недержавними.
До державних належать: економічні важелі - кредити, податки, ціни, які встановлює держава; адміністративні важелі - державне замовлення, державні програми, правила укладання господарських договорів.
Недержавними є різні угоди між товаровиробниками про ринки збуту, ціни, квоти тощо.
Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує чинники виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління. Якщо суб'єкти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж суспільне необхідні, вони будуть неконкурентоспроможними і стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і розподільчу функцію.
У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців і переможених. Для перших створюються умови щодо подальшого розвитку і процвітання, а для других постає питання про їхнє існування. Відповідно відбувається і соціальне розшарування суспільства за доходами - на багатих і бідних.
Ринок робить економіку єдиним цілим, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча функція ринку.
Стан ринку, його основні елементи: місткість, кон'юнктура та конкуренція. Місткість ринку - це кількість товарів і послуг, які є на ринку в даний момент.
У ринкові відносини вступає безліч суб'єктів - виробників, споживачів, посередників. Тому на ринку складається певна кон'юнктура. Кон'юнктура ринку - це сукупність економічних умов, що складаються на ринку в кожний даний момент, від яких залежить процес реалізації. Кон'юнктура ринку визначається економічними показниками, які характеризують стан ринку. Це співвідношення попиту і пропозиції, рівень цін, місткість ринку, платоспроможні можливості споживачів і т.д.
Основним ринковим індикатором для продавця і для покупця є ціна. Встановлення рівноважної ціни на ринку при взаємодії попиту та пропозиції зображено на рис. 5. По осі абсцис на рисунку відкладено кількість продукції, по осі ординат - ціна продукції.
Чим вище ціни при незмінних доходах, тим менше споживач може придбати товарів і послуг за свої доходи і навпаки. Для підприємця зростання цін - свідчення зростання попиту на його продукцію, а отже і прибутку. Перспектива отримати більше прибутку спонукає його розвивати виробництво. Зниження цін веде до зворотних процесів.
За необмеженої дії ринкових законів кон'юнктура ринку може змінюватися досить динамічно і характеризуватися різними станами. Можна виділити три якісних стани ринкової кон'юнктури: дефіцит товару, надлишок і ринкова рівновага. Дефіцит характеризує певний стан кон'юнктури ринку, коли платоспроможний попит перевищує пропозицію продукції при фіксованому значенні ціни.
Р
Рн надлишок S
Pc C
Pд дефіцит D
Q1 Qc Q2 Q
Рисунок 5. Взаємодія попиту та пропозиції
На графіку це горизонтальна відстань між відповідними точками на кривій пропозиції і кривій попиту.
Дефіцитна кон'юнктура ринку може бути короткочасною (випадковою), а може мати сталий характер. Короткочасний дефіцит на ринку може виникати як у системі переважно ринкового, так і позаринкового регулювання економіки. Він відбиває тимчасові диспропорції у відтворенні певного продукту і частіше пов'язаний із структурними зрушеннями в економіці, порушеннями циклічності виробництва, ціновими факторами.
Тривалого характеру дефіцитові надають певна система економічних відносин та принципові засади відповідної моделі господарювання.
За певних економічних умов дефіцит як стійка диспропорція попиту та пропозиції набуває загального і тривалого характеру. Позаринкова і позацінова природа такого роду дефіциту криється в принципових засадах господарського механізму певної економічної системи. Янош Корнаї (угорський економіст) вважає можливим навіть класифікувати за цією ознакою основні сучасні типи господарювання як ресурсообмежену (постійнодефіцитну) економіку та економіку обмеженого попиту.
Класичним прикладом ресурсообмеженої економіки довгі роки була економіка СРСР та країн Східної Європи. Внаслідок функціонування адміністративно-командної моделі управління економікою цих країн виробилася специфічна господарська система з характерними ознаками. Серед них:
" відокремлення власника відвиробника, а функції безпосереднього господарювання - від функції управління і планування;
" відсутність ринкового контролю співвідношення виробництва і реальної потреби в товарах, планування "від досягнутого";
" безмежність
Loading...

 
 

Цікаве