WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Предмет і метод економічної теорії - Реферат

Предмет і метод економічної теорії - Реферат

Політична економія і економічна теорія є нині двома відносно самостійними ланками в системі економічних знань, яку виробило людство продовж століть.
З часу виникнення кожної з цих наук, які мало чим відрізняються одна від одної, ведеться полеміка, до речі і по сьогодні, що повинна вивчати і якими методами пізнання при цьому користуватися кожна з них.
Визначаючи предмет свого дослідження, П. Самуельсон стверджував, що економіка, або політекономія це:
- наука, що вивчає, як люди здійснюють організацію виробництва і споживання;
- наука про дії, які охоплюють обмінні операції між людьми;
- наука, що вивчає, як люди роблять вибір, щоб використати рідкісні ресурси для виробництва різних товарів та їх розподілу;
- наука, яка вивчає людей у їх діловому житті;
- наука, що вивчає, як можна вдосконалювати суспільство;
- наука про економічні системи.
Він запропонував також визначення предмета економіки, або політекономії: "Це наука, що вивчає, як люди і суспільство здійснюють кінцевий вибір рідкісних ресурсів, щоб виробляти їх для споживання".
У підручнику П. Макконнелла і С. Брю дається таке визначення предмета економіки: "Економікс має справу з ефективним використанням обмежених виробничих ресурсів чи керуванням ними для максимального задоволення людських матеріальних потреб".
Наведені визначення предмета економічної науки можна синтезувати в наступне: "Економічна теорія вивчає, як суспільство, використовуючи обмежені ресурси, забезпечує найповніше задоволення потреб людей. Вона досліджує, як потрібно організувати виробництво, розподіл та споживання в умовах обмежених виробничих ресурсів".
Важливо зазначити, що хоч економічна наука вивчає проблеми виробництва і розподілу життєвих благ, вона не є наукою про ці блага і ресурси. Економічна теорія повернута головним чином до людей, які беруть участь у виробництві і йдуть шляхом прогресу та змін незалежно від того, що останні з собою несуть. Іншими словами, економічна теорія вивчає не ресурси і багатство як такі, а економічну поведінку людей.
Історія розвитку економічної науки. Починаючи з ХІV ст. в економіці передових країн Західної Європи відбувалося витіснення натурального господарства товарно-грошовими відносинами, умовою господарського життя ставав товарний обмін. Багатство - як приватне, так і національне - виражається тепер не сукупністю натуральних благ та послуг, що належали феодалам, а грошима, тобто загальним еквівалентом товарної економіки. Головним предметом стають гроші, а сила держави починає вимірюватися безпосередньо грошовими ресурсами.
На основі цих економічних процесів у країнах Європи на початку ХV ст. виникло економічне вчення меркантилізму, яке посіло визначне місце в історії розвитку економічної думки. "Меркантилізм" походить від італійського слова "мерканте", що перекладається, як купець, торговець. Представники цієї школи вважали, що багатство суспільства виникає тільки в торгівлі (гроші, золото). Головний предмет своєї науки вони бачили в процесах товарного і грошового обігу. Такі уявлення не були випадковими. Вони відповідали початковому виду капіталістичної діяльності - міжнародній торгівлі, коли товари куплялися в одній країні за більш низькими цінами, продавалися в іншій за більш високими. Тому меркантилісти радили державі розширювати торгівлю, накопичувати золото в країні. Представники цієї школи - Томас Ман (1571-1641 рр.) і Антуан Монкретьєн де Ваттевіль (1575-1621 рр.)
Томас Ман - англійський економіст, що був купцем і нажив солідне майно, передав свій досвід в двох невеликих працях "Роздуми про торгівлю в Англії з Ост-Індією" і "Багатство Англії у зовнішній торгівлі або Баланс нашої зовнішньої торгівлі як результат нашого багатства". В той час торгівля і обіг грошей грали настільки велику роль, що слова "торгівля" і "економіка" вважалися майже однозначними. Томас Ман головним видом капіталу вважав торговий капітал, багатство ототожнював з його грошовою формою, а джерелом збагачення визнавав лише торгівлю, в якій вивіз товарів переважав над ввозом, що приносить приріст капіталу, багатство.
Антуан Монкретьєн де Ваттевіль - французький економіст, поет, бунтівник, дуелянт, прожив бурхливе, повне пригод життя, схоже героям роману А. Дюма "Три мушкетери", був засуджений як державний злочинець, за вироком суду його труп було спалено, а попіл розвіяно за вітром. Але в історію він увійшов як яскравий представник меркантилізму у Франції, який обезсмертив своє ім'я тим, що ввів в науковий оборот термін "політична економія". В 1615 р. він випустив книгу "Трактат по політичній економії" і з того часу економічна теорія розвивається як політична економія. Поява такого терміну не випадкова в той час, адже воно обумовлено зростаючою роллю держави в первісному накопиченні капіталу і зовнішній торгівлі. На думку Монкретьєна, зовнішня торгівля є джерелом прибутку, "головною метою різних ремесел" і кращим способом зростання могутності держави. Він бачив різницю між грошима і багатством, достатком. "Не велика кількість золота та срібла ... робить державу багатою, - писав він, - а наявність предметів, необхідних для життя і для одежі...". Він був противником розкоші, яка за його словами "для держави чума і зубожіння".
Варто зазначити, що деякі ідеї меркантилістів (державне втручання в господарське життя, протекціонізм в торгівлі) використовують і в сучасній економіці.
Додамо, що критики меркантилізму справедливо відзначили, що під час торгівельної угоди не виникає взагалі ніякого багатства, а відбувається лише обмін грошей на товар і навпаки. При порушенні рівності в обміні багатство лише перерозподіляється на користь однієї зі сторін. Коли ж обмін рівноцінний, то ніхто не може збагатитися.
Ще однією течією була школа фізіократизму. Виникла вона і розвивалась у період мануфактурного капіталізму у Франції. Фізіократи (від грецького physis - природа і kratos - влада ) були виразниками інтересів великих землевласників. Основним представником і засновником цієї школи був Ф. Кене (1694-1774). На відміну від англійської класичної школи, яка сконцентрувала свою увагу на проблемах поділу праці, вартості, прибутку, заробітної плати, в першу чергу аналізуючи промислове виробництво, Ф.Кене об'єктом свого дослідження зробив землеробство, яке оголосив єдиною продуктивною силою. За його твердженням, тільки у землеробстві створюється нове багатство, а найбільша продуктивність праці зумовлена самою природою. Продуктивними витратами визнавалися лише витрати у сільському господарстві, промислові витрати оголошувались безплідними. Фізіократи висунули ідею еквівалентності обміну і спростували погляди меркантилістів щодо створення багатства у процесі обміну.
Одне з центральних місць у вченні фізіократів займає вчення про додатковий продукт. Під додатковим продуктом фізіократи розуміли надлишок продукції, отриманий у землеробстві, над витратами виробництва. Ф. Кене
Loading...

 
 

Цікаве