WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Особливості підприємництва в аграрній сфері - Реферат

Особливості підприємництва в аграрній сфері - Реферат

що відбуваються в світовій економіці. Так, у США у 1934 році було 6,8 млн. фермерських господарств, у 1964 - 3,2 млн., а на початку 90-х років залишилося 2,1 млн. При чому 70% товарної сільськогосподарської продукції дають 300 тисяч великих ферм, які складають лише 13,8% від їх загальної кількості. Це чітко простежується і в інших країнах.
Отже, при перебудові аграрних відносин, підходів до вирішення питання про власність на землю, особливо її купівлю-продаж, необхідно прорахувати негативні наслідки:
- спекуляції землею, в результаті якої її значна частина випаде з господарського обороту, а велика кількість дрібних власників втратить джерело до існування;
- класова, міжнаціональна і міжособистісна ворожнеча;
- соціальна несправедливість, на основі якої будуть виникати конфлікти;
- загроза втрати економічної незалежності через те, що земля може бути скуплена іноземним капіталом, який уже зараз диктує умови розвитку вітчизняної економіки.
Реформуючи аграрні відносини, необхідно створити такий механізм, який право користування землею, як і її продуктами, міг би забезпечити тим, хто на ній працює.
Первинна виробнича ланка в сільському господарстві (фермерське господарство, селянська спілка, особисте господарство) функціонує на основі комерційного розрахунку. Це означає, що для забезпечення своєї діяльності вона повинна мати певні грошові ресурси, які виступають у вигляді виробничого капіталу. Існують певні особливості обороту капіталу в сільському господарстві. По перше, це джерела формування капіталу. Певна частина виробничого капіталу в сільському господарстві (будівлі, споруди, обладнання) формуються звичайним шляхом через сферу товарного обігу. Проте значна частина засобів виробництва, що споживаються, створюються в самому господарстві і входять у виробничий оборот, минаючи сферу товарного обігу. Тобто відбувається відновлення безпосередньо в натуральній формі (формування стада власним молодняком, вирощування садів, виробництво насіння, кормів). Це означає, що в процесі відтворення певна кількість створеної продукції не набуває форми кінцевого продукту.
По друге, це особливості в обороті капіталу, які обумовлені сезонним характером сільськогосподарського виробництва. Так, механічні знаряддя праці застосовуються в сільському господарстві відносно короткий час (зернові комбайни 10-20 днів на рік, сівалки 5-10 днів). У той же час високоефективне господарство вимагає наявності повного комплексу машин для того, щоб усі операції виконувалися своєчасно і високоякісно. Це, з одного боку, передбачає вищий ніж у промисловості рівень капітало- і енергоозброєності праці, а з іншого, - уповільнення обороту капіталу порівняно з іншими галузями народного господарства.
За таких умов підтримання нормального процесу відтворення вимагає наявності надійних каналів фінансування сільськогосподарського виробництва. В усіх розвинутих країнах сільськогосподарське виробництво знаходиться на державній дотації. Так, на кінець 80-х років дотації для сільського господарства у США становили 36% , Канаді - 56% , Японії - 79% , Південній Кореї - 59%.
Земельна рента: суть, причини виникнення та види. Диференціальна рента. Земельна рента - це нетрудовий доход, який отримує земельний власник. Підставою для отримання такого доходу є право власності на землю. Власність на землю існує давно, тому слід розрізняти ренту докапіталістичну і капіталістичну.
Докапіталістична (рабовласницька, феодальна) земельна рента вилучається на основі особистої залежності безпосереднього виробника (раба, кріпака) від власника (рабовласника, феодали) і тому охоплювала весь додатковий продукт, а іноді і частину необхідного.
Сучасна капіталістична рента виникає на основі прикладання капіталу до землі і тому виступає в загальній масі додаткового продукту як надлишок над середнім прибутком.
Види земельної ренти:
- диференціальна;
- абсолютна;
- монопольна.
В умовах ринкової економіки рентні відносини виникають між власниками землі, з одного боку, і користувачами землею, з іншого. Найбільш поширеною формою таких відносин є оренда землі.
В Україні оренда виникає наприкінці 80-х - початку 90-х років, коли селяни частину землі і засобів виробництва почали брати в тимчасове самостійне користування. Правову підставу оренда отримала лише з прийняттям закону "Про селянське господарство", в якому гарантується право громадян на створення фермерських господарств, а також на орендування землі.
У найзагальнішому плані під орендою розуміється передача права користування і розпорядження власністю однією юридичною особою - власником іншій - користувачу на принципах повернення і платності на умовах, передбачених договором. Характерними рисами орендних відносин є:
- наявність двох суб'єктів цих відносин - власника і користувача. В ролі тих, хто надає оренду, може бути лише власник землі. Орендарями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи;
- орендні відносини за своєю природою вторинні, похідні. Вони передбачають лише право користування, розпорядження власністю. Сама ж власність залишається за первинним власником. Тому орендні відносини будуються на принципі повернення;
- власник передає орендарю право продуктивно використовувати землю. Це означає, що він передає йому потенційну можливість отримати від цього певний доход. Цілком природно, що за це потрібно платити. Тому обов'язковою умовою орендних відносин є платність, яка виступає в формі орендної плати;
- орендні відносини завжди мають договірний характер.
Орендна плата - це заздалегідь визначена певна величина доходу орендаря, яка встановлюється в абсолютній величині і виплачується власнику землі щорічно або щоквартально залежно від умов договору. Що ж є джерелом орендної плати? Адже, якщо орендар буде сплачувати її з свого прибутку, то в нього зникне матеріальний стимул вкладати свої капітали в сільськогосподарське виробництво.Основним джерелом орендної плати є додатковий продукт , який одержує орендар в процесі використання землі. Причому не весь додатковий продукт, а лише його частина. Яка саме? Одна частина у формі підприємницького доходу (середній прибуток) залишається орендарю, а друга частина (земельна рента) у формі орендної плати виплачується земельному власнику за право користування його землею. Отже, в даному випадку орендна плата виступає формою прояву земельної ренти. А земельна рента є джерелом орендної плати.
Окрім земельної ренти, орендна плата може включати також амортизаційні відрахування за користування приміщеннями, спорудами, енергетичним устаткуванням, якщо вони є на орендованій земельній ділянці. Орендна плата може включати в себе також у повному обсязі вартість оборотних засобів, якщо вони надаються власником у користування орендарю.
Земельна рента за своєю суттю є надлишковою додатковою вартістю. У промисловості вона - явище тимчасове, тому що конкуренція не дає можливості надовго закріпити виключні умови, що їх породжують, як привілеї окремих підприємств. У сільськогосподарському виробництві інші умови функціонування капіталу. Земля у просторі обмежена, з одного боку, наявними земельними угіддями планети, з іншого, кордонами держав. Водночас потреба в продукції сільського господарства постійно зростає. Це викликано такими факторами, як зростання попиту на сільськогосподарську сировину з боку промислового виробництва, зростанням населення на планеті, зростанням грошових доходів.
Обмеженість земельних угідь і зростаючий попит на продукцію сільського господарства роблять неможливим зосередження виробництва сільськогосподарської продукції лише на кращих землях. Людство, щоб забезпечити зростаючі потреби, змушене одночасно обробляти всі землі, придатні для використання. Але вони не всі однакової якості. Це створює певні умови, які породжують монополію на землю , як об'єкт господарювання.
Сутність такої монополії проявляється в наступному. Якщо людство змушене обробляти всю землю, незалежно від її якості, то повинні бути певні
Loading...

 
 

Цікаве