WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Основні риси світового господарства. Міжнародний світовий ринок і валютні відносини (науковий реферат) - Реферат

Основні риси світового господарства. Міжнародний світовий ринок і валютні відносини (науковий реферат) - Реферат

валютно-фінансового, політичного співробітництва країн-учасниць, узгоджується зовнішня політика і безпека в регіоні. Створено єдиний ринковий простір без внутрішніх кордонів, у якому забезпечується вільне переміщення товарів і послуг, капіталів та робочої сили і функціонує єдина валюта - євро. Нині в ЄС входить 25 країн.
Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) утворена в 1967р. з метою сприяння соціально-економічному розвиткові країн-учасниць, взаємодопомозі у проведенні науково-дослідних робіт, спільній зовнішньоекономічній діяльності, підтриманню миру та стабільності в регіоні.
Організація Африканської єдності (ОАЄ) яка у липні реорганізована в Африканський Союз, створена в 1963р. й охоплює 50 країн-учасниць. Її метою є сприяння єдності між африканськими країнами, інтенсифікація і координація їхніх зусиль для підвищення життєвого рівня в Африці, посилення міжнародного співробітництва.
Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК) створено в 1964р. для формування спільного ринку Центральної Африки, усунення торговельних бар'єрів, створення спільних підприємств, розвитку транспортної мережі, уніфікації податкових систем, тощо.
Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ). Утворена в 1983р. з метою сприяння співробітництву країн регіону, прискорення їх соціально-економічного розвитку, регіонального використання ресурсів, створення латиноамериканських транснаціональних корпорацій (ТНК), розвитку транспорту, туризму, природоохоронних програм. У рамках ЛАІ діють три об'єднання: Амазонський пакт, Ла-Платська і Андська групи.
Суть міжнародних валютних відносин. Міжнародні валютні відносини - це сукупність економічних відносин між країнами, юридичними і приватними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти.
Валюта - це загальна назва грошових одиниць різних країн, за які у відповідних країнах можна купити будь-який товар. Розрізняють національну та іноземну валюту. Національна валюта - це встановлена законом грошова одиниця певної держави. Вона є основною національною валютною системою. Іноземну валюту використовують для міжнародних розрахунків.
Одним з видів валюти є резервна валюта, у якій центральні банки держав нагромаджують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків. У цій ролі використовують сьогодні долари США, єрво, фунти стерлінгів і японську єну. Визнання цієї валюти, як резервної, покладає на економіку цих країн певні зобов'язання, а саме:
- необхідно підтримувати певну стабільність цієї валюти;
- уникати її девальвації;
- не допускати валютних та торгових обмежень.
Найважливішою характеристикою валюти є її конвертованість, тобто здатність обмінюватися на інші валюти. За рівнем конвертованості розрізняють:
- вільно конвертовані валюти, які без обмежень обмінюються на будь-які іноземні валюти. У новій редакції Статуту Міжнародного валютного фонду (МВФ) зараз використовують поняття "вільно використовувана валюта";
- частково конвертовані валюти - це валюти країн, де є певні валютні обмеження ;
- не конвертовані (замкнуті) валюти - це гроші тих країн, де вільний обмін іноземних валют заборонено. Переважно це країни з командною економікою, де заборонені валютні операції як юридичним, так і фізичним особам.
Валютний курс та фактори від яких він залежить. При обміні грошової одиниці однієї держави з іншою встановлюється валютний курс. Валютний курс - це ціна валюти однієї держави, виражена в грошових одиницях іншої. Визначення валютного курсу необхідне при експорті та імпорті товарів, надходженні капіталів з-за кордону, міжнародних кредитах, коли виникає необхідність обміну національної валюти на іноземну. У сучасних умовах валютні курси бувають двох видів:
- фіксовані;
- плаваючі (рис. 4).
Фіксовані валютні курси встановлюються на основі міжнародних угод (фіксовані валютні курси, встановлені між грошовими одиницями країн і Європейського Союзу). Основою для їх встановлення є співвідношення реальної купівельної спроможності валют, яку визначають на основі вартості однакового набору товарів і послуг в різних країнах. Плаваючі валютні курси складаються на валютних ринках під впливом попиту і пропозиції.
Валютний курс залежить від багатьох чинників, а саме:
- стабільності економіки та рівня інфляції у країні;
- попиту і пропозиції на валютних ринках;
- співвідношення купівельної спроможності валют, які обмінюються;
- соціально-політичного становища в країні.
Рисунок 4. Види валютних курсів
Фіксування курсу національної грошової одиниці в іноземній валюті, визначення її ціни через іноземну валюту називають валютним котируванням. Розрізняють офіційне і ринкове котирування валют. За офіційним котируванням проводяться всі валютні операції в державі. Здійснюють його в основному Національні банки.
Існує ряд заходів, спрямованих проти падіння курсу і на утримання його на незмінному рівні, а саме:
- продаж валюти тієї країни, стосовно якої спостерігається падіння курсу, із офіційних резервів центрального банку. Це збільшить пропозицію цієї валюти і зменшить її курс;
- стримування імпорту та заохочення власного експорту;
- валютний контроль: вимога продажу заробленої експортерами валюти в державі. Пізніше держава розподілить отриману валюту між імпортерами. Однак такий захід може зменшити зацікавленість у виробництві та експорті;
- відсоток за інвестиціями, що його можуть отримати іноземні інвестори, вклавши капітал в економіку країни. Чим вищим є цей відсоток у порівнянні з відсотком, який можна отримати в інших країнах, тим національна економіка є більш привабливою для іноземних інвесторів. За умов більшої привабливості вони формуватимуть додатковий попит на національну валюту країни, у економіку якої вкладають капітал. Слід зазначити, що Україна може вдатися до першого заходу зпевними обмеженнями. Адже після розпаду СРСР вона не отримала відповідної частки золотого фонду, а резерви Національного банку є недостатніми. Джерелом їх поповненням у 1995-1998рр. стали кредити міжнародних організацій. Додамо, що якраз використання цих резервів допомогло утримати курс гривні під час фінансової кризи в 1998 році. Саме в цей період зафіксована девальвація гривні на 80%. Щоб призупинити знецінення гривні, Національний банк України витратив 1,6 млрд. дол. з валютних резервів. На кінець року обсяг резервів становив лише 0,9 млрд. дол. Аналогічна ситуація спостерігалася і в листопаді 2004р. В цей період Національний банк витратив близько 1,5 млрд. дол., щоб витримати курс долара.
Запровадження валютного контролю в 1992р. також не дало бажаних наслідків. Зокрема, значна частина валютної виручки почала залишатись за кордоном, а фактичні надходження від експорту становили 165млн. дол. проти 2,7млрд. дол. запланованих надходжень.
Самим дієвим засобом підтримки курсу валюти є зростання експорту, що спричиняє підвищення попиту на національну валюту. Але для цього продукція українського виробника має стати конкурентноздатною на зовнішньому ринку.
Слід додати, що крім національних валют, у міжнародних розрахунках використовують міжнародні валютні одиниці - СДР і євро. Спеціальні права запозичень (СПЗ),
Loading...

 
 

Цікаве