WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Макроекономіка та її показники - Реферат

Макроекономіка та її показники - Реферат

при зменшенні фізичного обсягу продукції. Справа в тому, що ВВП розраховується в вартісній формі, яка безпосередньо залежить від рівня цін, що склалися. Варіант, при якому зростання ВВП відбувається не дивлячись на зниження фізичного обсягу виробництва може мати місце в тому випадку, якщо ціни ростуть швидше ніж виробництво товарів.
Якщо ВВП розраховувати в поточних цінах, то в суспільстві складається не зовсім правильна уява про стан економіки і життєвий рівень населення. Виходить, ніби ВВП зростає, і, отже, життєвий рівень повинен підвищуватися, а він фактично може знижується. Щоб отримати реальну картину динаміки виробництва, необхідно при розрахунку ВНП виключити вплив на нього інфляції, тобто коректувати вартісну величину ВНП.
Тому в економічній теорії і практиці розраховують "номінальний" і "реальний" ВВП. Номінальний ВВП - це ВВП, розрахований в цінах, які склалися в хвилину його розрахунку (в даний момент). Реальний ВВП - це ВВП в незмінних цінах, тобто скоректований номінальний ВВП. Визначення реального ВВП відбувається шляхом ділення номінального ВВП на індекс цін.
З реальним ВНП тісно пов'язані і такі поняття, як інфлювання й дефлювання, тобто приведення показників ВНП за різні роки до єдиної цінової бази, що дає можливість визначити його реальну динаміку.
Інфлювання - це збільшення показників ВНП для років, що передують року, прийнятому за базу.
Дефлювання - це зменшення показників ВНП для років, що слідують за роком, прийнятим за базовий (якщо ціни в ці роки зростали) тому, що показники номінального ВНП завищують реальний обсяг продукції цих років.
Реальний ВВП на душу населення використовується на практиці як найобгрунтованіша характеристика економічного добробуту. Проте в такій ролі він має значні недоліки.
По-перше, від величини ВВП варто було б відняти вартісну оцінку так званих негативних факторів (забруднення повітря і води, шум, перенаселення тощо), які пов'язані з його виробництвом і, зрозуміло, завищують рівень нашого матеріального добробуту. Скажімо, виробник забруднює річку, держава витрачає кошти на її очищення, що збільшує показник ВВП, проте вартість забруднення не вираховується.
По-друге, до ВВП не внесена вартість неринкових операцій (робота домогосподарки; робота тесляра, який займається ремонтом власного будинку; праця вченого, який пише безкоштовно наукову статтю; безоплатна праця добровольців). Всі ці види діяльності є доцільними з точки зору економіки. проте, у відповідності із загальноприйнятою методологією, не враховуються при розрахунку ВВП.
По-третє, у ВВП, на жаль, не відображається вартісна оцінка дозвілля (збільшення вільного часу, яким люди розпоряджаються) і не відображається повною мірою покращення (або ж погіршення) якості товарів, а це, безумовно, є одним із мірил економічного добробуту.
Недоліком показника ВНП є те, що він враховує доходи окремих категорій працездатного населення, які не створюють національного багатства країни, а отримують їх внаслідок перерозподілу створених у суспільстві благ (військовослужбовці, домашня прислуга та ін.), що штучно завищує економічну могутність країни.
Істотними недоліками цього показника є те, що він не враховує доходи тіньового бізнесу, бартерний обмін та ін. Якщо взяти до уваги, що тіньова економіка України у 1998 р. становила 60%, а бартер - до 40%, то стає зрозуміло, наскільки викривлені макроекономічні показники. Крім того, він завищує обсяги виробництва на суму річних амортизаційних відрахувань і на суму непрямих податків.
Важливим завданням є максимально "покращити" показник ВВП, з тим щоб він міг бути дійсно адекватною характеристикою економічного добробуту.
Важливим завданням є максимально "покращити" показник ВВП, з тим щоб він міг бути дійсно адекватною характеристикою економічного добробуту. Тому із офіційного обсягу ВВП потрібно:
o відрахувати вартість впливу на економіку негативних факторів;
o додати вартісну оцінку неринкових операцій;
o додати обсяг продукції, створений тіньовим сектором економіки;
o додати вартісну оцінку дозвілля та покращення якості товарів. Ці перетворення дають показник чистого економічного добробуту (ЧЕД). Його вивели в 1972 році професори Вільям Нордгауз і Джеймс Тобін з Єльського університету.
ЧЕД не підраховується на підставі тієї методики і тієї інформації, що наявна в нашому розпорядженні. Він головним чином нагадує про те, що показник ВВП не є досконалим мірилом економічного добробуту. Проте, як би там не було, але це найкращий макроекономічний показник, який ми маємо на сьогодні і яким користується весь світ.
Окрім названих основних (ВВП та ВНП), існує цілий ряд інших взаємопов'язаних показників національного рахівництва. Всі вони розраховуються на підставі ВВП і використовуються з тією чи іншою метою макроекономічного аналізу.
Чистий внутрішній продукт (ЧВП) можна отримати із ВВП, коли його зменшити на величину амортизаційних відрахувань:
ЧВП = ВВП - Амортизаційні відрахування (3)
Національний доход (НД) - сукупний доход в економіці, який отримують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі) - можна отримати, коли показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих податків на бізнес:
НД = ЧВП - Чисті непрямі податки на бізнес (4)
З точки зору результативності суспільного виробництва, його динаміки, головне значення має величина чистого продукту (ЧП) або національного доходу, тому що саме він, як реальний результат функціонування суспільного виробництва, визначає рівень матеріального добробуту населення країни на даному етапі й можливості його зростання в майбутньому. Така важлива роль ЧП передбачає поділ його на дві частини: необхідний продукт і додатковий продукт.
Необхідний продукт (НП) - це та частина ЧП, яка необхідна для нормального відтворення робочої сили, тобто для підтримання її працездатності, включаючи й підготовку нового покоління працівників. За рахунок НП повинні покриватися витрати на харчування й одяг, утримання житла, здобуття освіти, задоволення культурних і соціальних потреб, на екологічні заходи.
Мінімальна величина НП визначається життєвим мінімумом, потрібним виробникові для відтворення своєї робочої сили й нормального її функціонування.
Максимальна -розмірами ЧП. Останній варіант може існувати лише як епізод. Бо якщо НП буде постійно поглинати весь ЧП, то це, з одного боку, при незмінній кількості населення породжуватиме застій життєвого рівня населення, а з іншого - при зростанні населення - його зниження. Тому суспільство завжди повинно виробляти значно більше, ніж воно споживає, тобто воно повинно виробляти й додатковий продукт.
Додатковий продукт (ДП) - це частина ЧП, яка виступає як надлишок над НП.
ДП=ЧП-НП (5)
ДП виникає лише на певному ступені розвитку людського суспільства, при досягненні ним певного рівня розвитку продуктивних сил. Тобто, лише тоді, коли виробник здобув можливість своєю працею створювати більше продукту, ніж йому необхідно для життя. Отже, поява ДП стала результатом і в той же час могутнім рушійним мотивом технічного прогресу.
Відношення ДП до НП називається нормою ДП. Норма ДП визначається за формулою:
Н=ДП/НП * 100, (6)
де Н - норма ДП; ДП - додатковий продукт; НП - необхідний продукт.
Показник особистого доходу (ОД) можна отримати,
Loading...

 
 

Цікаве