WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Зародження і розвиток економічних знань. Історія розвитку економічної науки - Реферат

Зародження і розвиток економічних знань. Історія розвитку економічної науки - Реферат

капіталізму у Франції. Фізіократи (від грецького physis - природа і kratos - влада ) були виразниками інтересів великих землевласників. Основнимпредставником і засновником цієї школи був Ф. Кене (1694-1774). На відміну від англійської класичної школи, яка сконцентрувала свою увагу на проблемах поділу праці, вартості, прибутку, заробітної плати, в першу чергу аналізуючи промислове виробництво, Ф.Кене об'єктом свого дослідження зробив землеробство, яке оголосив єдиною продуктивною силою. За його твердженням, тільки у землеробстві створюється нове багатство, а найбільша продуктивність праці зумовлена самою природою. Продуктивними витратами визнавалися лише витрати у сільському господарстві, промислові витрати оголошувались безплідними. Фізіократи висунули ідею еквівалентності обміну і спростували погляди меркантилістів щодо створення багатства у процесі обміну.
Одне з центральних місць у вченні фізіократів займає вчення про додатковий продукт. Під додатковим продуктом фізіократи розуміли надлишок продукції, отриманий у землеробстві, над витратами виробництва. Ф. Кене стверджував, що промисловість не створює чистого продукту, а лише споживає надане землеробством. Вчений розглядав "чистий продукт" з одного боку, як продукт самої землі, дар природи, з іншого - як породження додаткової праці найманого працівника. Продуктивною визнавалася лише праця у землеробстві.
Найбільше наукове значення має вчення фізіократів про капітал. Вчення про складові капіталу стало для Ф. Кене відправним пунктом аналізу процесу відтворення і обігу всього суспільного капіталу, опис якого він подав у знаменитих "Економічних таблицях" (1758). Ф.Кене вперше в історії політекономії запропонував і використав поняття "відтворення" як постійне повторення процесу виробництва і збуту. Геніальність "Економічних таблиць" у тому, що вони є першою вдалою спробою показати головні пропозиції і лінію реалізації суспільного продукту, об'єднавши численні акти купівлі - продажу та рух грошей і товарів. Ідеї, закладені у працях Ф. Кене, стали першоосновою майбутнього економічного моделювання.
Дальший розвиток економічна наука отримала в працях Адама Сміта (1723-1790 рр.) і Давида Рікардо (1772-1825 рр.).
Адам Сміт народився в квітні 1723 року в маленькому шотландському містечку Керкодіді в сім'ї головного контролера таможні. Він отримав хорошу освіту, закінчив два університети, здобув фундаментальні знання з філософії, з політичних наук, математики, астрології, юриспруденції, соціології і економіки. А. Сміт ввійшов в історію економічної думки як основоположник класичної політичної економії.
Основна ідея у вченні А. Сміта - ідея лібералізму, мінімального втручання держави в економіку, ринкового саморегулювання на основі вільних цін, які складаються в залежності від попиту і пропозиції. Ці економічні регулятори він назвав "невидимою рукою". А.Сміт заклав основи трудової теорії вартості, підняв роль продуктивної праці як творця вартості, показав значення розподілу праці як умови підвищення його продуктивності, створив вчення про доходи, чітко сформулював принципи оподаткування і багато іншого.
Ріст багатства відбувається тоді, коли первісно затрачена сума зростає на додаткову величину (добавлену вартість або прибуток). Це принципово важливе відкриття, яке й дозволило економічній теорії, в кінцевому результаті, стати наукою.
Давид Рікардо народився в сім'ї багатого комерсанта. Майже 20 років займався комерційною діяльністю, нажив мільйони і відійшов від справ. Ставши великим землевласником, присвятив себе науковій роботі. Він продовжив розробку теорії А. Сміта, виправивши деякі недоліки його вчення. Головна його праця - "Початок політичної економії і податкове обкладення" (1809-1817 рр.). Він показав, що єдиним джерелом вартості є праця робітника, яка й лежить в основі доходів різних класів (заробітної плати, прибутку, проценту, ренти); що прибуток - це результат неоплаченої праці робітника; сформулював закони обернено пропорційної залежності між заробітною платою і прибутком; вказав на тенденцію норми прибутку до зниження; розкрив механізм диференційної ренти. Його вчення лягло в основу англійського утопічного соціалізму.
Великим недоліком класичної політекономії було знехтування ролі держави в господарському житті. Його джерело відоме: ненавидячи абсолютну монархію, класики мимоволі принижували значення державного регулювання господарських відносин.
Певним етапом еволюції світової економічної думки стали праці швейцарського економіста і історика Жана Шарля Леонарда Сімонда де Сісмонді (1773-1842рр.). В центр свого економічного вчення Сісмонді поставив розподіл, від якого залежить попит і виробництво. Він вважав, що політична економія покликана бути наукою про вдосконалення соціального механізму заради щастя людини.
Ідею створення нового суспільства, розуміючи його кожний по-своєму, висунули французькі соціалісти-утопісти Анрі Клод Сен-Сімон (1760-1825 рр.), Шарль Фур'є (1772-1837 рр.) і англійський економіст Роберт Оуен (1771-1856 рр.). Вони виступили з критикою капіталізму і вимогою реорганізації виробництва, розподілу, відміни приватної власності, зняття протилежності між розумовою й фізичною працею, встановлення справедливої соціальної системи. Останню Сен-Сімон назвав індустріалізмом, Фур'є - гармонією, Оуен - комунізмом. Вони були проти революції і політичної боротьби.
Спираючись на вищі досягнення класичної школи політичної економії Карл Маркс і Фрідріх Енгельс створили теоретичну концепцію, яка отримала узагальнену назву марксизм. Їх ідеї в тій чи іншій степені були доповнені і трохи перероблені В.І. Леніним, а також радянськими економістами і використовувались в Україні аж до 80-х років ХХ ст.
Список використаної літератури
1. Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. - Новосибирск: 000 "Издательство ЮКЭА", 1998.
2. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.: НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2000.
3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 1995.
4. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Атіка, 2001.
5. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2т. - М.: Республика, 1992. (Пер. с англ.)
6. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для України). - К.: Основи, 1996.
7. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. - К.: Основи, 1995.
8. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студ. екон. спец. закл. освіти: У 2 ч./ С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. - К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001.
9. Л.Є. Сімків, Р.Б. Данилейчук, С.Я. Кісь, І.І. Проданова, О.С. Яцюк. Основи економічної теорії: Конспект лекцій. - Івано-Франківськ, 2006.
Loading...

 
 

Цікаве