WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Зародження і розвиток економічних знань. Історія розвитку економічної науки - Реферат

Зародження і розвиток економічних знань. Історія розвитку економічної науки - Реферат

році після виходу в світ праці англійського економіста А.Маршала"Економікс" став витісняти термін "економіка". Предметом економікс А. Маршалл вважав дослідження нормальної життєдіяльності людського суспільства, зокрема, багатства і частково людини, точніше її стимулів до дії та мотивів протидії. Термін "економікс" він запровадив, щоб показати неефективність державного регулювання економіки наприкінці ХІХ ст. і доцільність його обмеження в ринковій економіці. Українською мовою названа праця перекладається двояко: "Принципи економікс" і "Принципи політичної економіки". Тому ці два поняття науки часто ототожнюють.
Всесвітньо відомий американський економіст П. Самуельсон, якому за підручник "Економіка", що за ним навчається більшість студентів у західних країнах, присуджено Нобелівську премію, наголошує, що економіка, або політична економія, як її найбільш традиційно називають, пройшла багато етапів розвитку. Але це не означає цілковитого збігу предмета цих наук. Політична економія і економічна теорія є нині двома відносно самостійними ланками в системі економічних знань, яку виробило людство продовж століть.
З часу виникнення кожної з цих наук, які мало чим відрізняються одна від одної, ведеться полеміка, до речі і по сьогодні, що повинна вивчати і якими методами пізнання при цьому користуватися кожна з них.
Визначаючи предмет свого дослідження, П. Самуельсон стверджував, що економіка, або політекономія це:
- наука, що вивчає, як люди здійснюють організацію виробництва і споживання;
- наука про дії, які охоплюють обмінні операції між людьми;
- наука, що вивчає, як люди роблять вибір, щоб використати рідкісні ресурси для виробництва різних товарів та їх розподілу;
- наука, яка вивчає людей у їх діловому житті;
- наука, що вивчає, як можна вдосконалювати суспільство;
- наука про економічні системи.
Він запропонував також визначення предмета економіки, або політекономії: "Це наука, що вивчає, як люди і суспільство здійснюють кінцевий вибір рідкісних ресурсів, щоб виробляти їх для споживання".
У підручнику П. Макконнелла і С. Брю дається таке визначення предмета економіки: "Економікс має справу з ефективним використанням обмежених виробничих ресурсів чи керуванням ними для максимального задоволення людських матеріальних потреб".
Наведені визначення предмета економічної науки можна синтезувати в наступне: "Економічна теорія вивчає, як суспільство, використовуючи обмежені ресурси, забезпечує найповніше задоволення потреб людей. Вона досліджує, як потрібно організувати виробництво, розподіл та споживання в умовах обмежених виробничих ресурсів".
Важливо зазначити, що хоч економічна наука вивчає проблеми виробництва і розподілу життєвих благ, вона не є наукою про ці блага і ресурси. Економічна теорія повернута головним чином до людей, які беруть участь у виробництві і йдуть шляхом прогресу та змін незалежно від того, що останні з собою несуть. Іншими словами, економічна теорія вивчає не ресурси і багатство як такі, а економічну поведінку людей.
2. Історія розвитку економічної науки.
Починаючи з ХІV ст. в економіці передових країн Західної Європи відбувалося витіснення натурального господарства товарно-грошовими відносинами, умовою господарського життя ставав товарний обмін. Багатство - як приватне, так і національне - виражається тепер не сукупністю натуральних благ та послуг, що належали феодалам, а грошима, тобто загальним еквівалентом товарної економіки. Головним предметом стають гроші, а сила держави починає вимірюватися безпосередньо грошовими ресурсами.
На основі цих економічних процесів у країнах Європи на початку ХV ст. виникло економічне вчення меркантилізму, яке посіло визначне місце в історії розвитку економічної думки. "Меркантилізм" походить від італійського слова "мерканте", що перекладається, як купець, торговець. Представники цієї школи вважали, що багатство суспільства виникає тільки в торгівлі (гроші, золото). Головний предмет своєї науки вони бачили в процесах товарного і грошового обігу. Такі уявлення не були випадковими. Вони відповідали початковому виду капіталістичної діяльності - міжнародній торгівлі, коли товари куплялися в одній країні за більш низькими цінами, продавалися в іншій за більш високими. Тому меркантилісти радили державі розширювати торгівлю, накопичувати золото в країні. Представники цієї школи - Томас Ман (1571-1641 рр.) і Антуан Монкретьєн де Ваттевіль (1575-1621 рр.)
Томас Ман - англійський економіст, що був купцем і нажив солідне майно, передав свій досвід в двох невеликих працях "Роздуми про торгівлю в Англії з Ост-Індією" і "Багатство Англії у зовнішній торгівлі або Баланс нашої зовнішньої торгівлі як результат нашого багатства". В той час торгівля і обіг грошей грали настільки велику роль, що слова "торгівля" і "економіка" вважалися майже однозначними. Томас Ман головним видом капіталу вважав торговий капітал, багатство ототожнював з його грошовою формою, а джерелом збагачення визнавав лише торгівлю, в якій вивіз товарів переважав над ввозом, що приносить приріст капіталу, багатство.
Антуан Монкретьєн де Ваттевіль - французький економіст, поет, бунтівник, дуелянт, прожив бурхливе, повне пригод життя, схоже героям роману А. Дюма "Три мушкетери", був засуджений як державний злочинець, за вироком суду його труп було спалено, а попіл розвіяно за вітром. Але в історію він увійшов як яскравий представник меркантилізму у Франції, який обезсмертив своє ім'я тим, що ввів в науковий оборот термін "політична економія". В 1615 р. він випустив книгу "Трактат по політичній економії" і з того часу економічна теорія розвивається як політична економія. Поява такого терміну не випадкова в той час, адже воно обумовлено зростаючою роллю держави в первісному накопиченні капіталу і зовнішній торгівлі. На думку Монкретьєна, зовнішня торгівля є джерелом прибутку, "головною метою різних ремесел" і кращим способом зростання могутності держави. Він бачив різницю між грошима і багатством, достатком. "Не велика кількість золота та срібла ... робить державу багатою, - писав він, - а наявність предметів, необхідних для життя і для одежі...". Він був противником розкоші, яка за його словами "для держави чума і зубожіння".
Варто зазначити, що деякі ідеї меркантилістів (державне втручання в господарське життя, протекціонізм в торгівлі) використовують і в сучасній економіці.
Додамо, що критики меркантилізму справедливо відзначили, що під час торгівельної угоди не виникає взагалі ніякого багатства, а відбувається лише обмін грошей на товар і навпаки. При порушенні рівності в обміні багатство лише перерозподіляється на користь однієї зі сторін. Коли ж обмін рівноцінний, то ніхто не може збагатитися.
Ще однією течією була школа фізіократизму. Виникла вона і розвивалась у період мануфактурного
Loading...

 
 

Цікаве