WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Витрати виробництва, собівартість та ціна - Реферат

Витрати виробництва, собівартість та ціна - Реферат


Реферат
на тему:
Витрати виробництва, собівартість та ціна
Витрати виробництва, їх суть, природа та види. Основною метою будь-якого підприємства (фірми) є отримання прибутку. Для виготовлення кінцевого продукту йому потрібні різні ресурси (засоби праці та предмети праці), які купуються на ринку.
Витрати виробництва - це вартість ресурсів, залучених для виготовлення кінцевої продукції підприємства. Інакше кажучи, витрати виробництва - це те, у що обходиться виготовлення товару підприємству. В економічній літературі розрізняють економічні та бухгалтерські витрати.
Економічні витрати - це платежі, які має робити підприємство для отримання і використання всіх ресурсів. Вони складаються з двох частин: явних і неявних витрат.
Явні витрати - це платежі за ресурси, які підприємство купує на ринках ресурсів, бо сам виробник не володіє ними. До них слід віднести платежі за електроенергію, паливо, сировину, працю тощо. Явні витрати ще називають бухгалтерськими або грошовими витратами.
Відповідно до економічного змісту, бухгалтерські витрати можна поділити на:
- матеріальні витрати;
- витрати на оплату праці;
- амортизація основних засобів;
- відрахування на соціальні заходи;
- інші витрати (рис 1).
Галузі виробництва в залежності від структури витрат можна поділити на матеріаломісткі, фондомісткі, трудомісткі. До матеріаломістких галузей належать ті, де велика частка матеріальних витрат. Зокрема, у харчовій та легкій промисловості на ці витрати припадає близько 90% загальних витрат, у чорній металургії - понад 80%, хімічній промисловості - 75%.
?
Рисунок 1. Бухгалтерські витрати підприємства
Трудомісткі - це галузі, в яких питома вага витрат на заробітну плату становить майже 50%. Сюди належать галузі видобувної промисловості, точного машинобудування, приладобудування. До капіталомістких відносять галузі, у структурі витрат яких висока питома вага амортизації (електроенергетика, нафтодобувна промисловість).
Слід зазначити, що підприємство може володіти деякими ресурсами, які воно використовує у виробництві. Це, наприклад, капітальні блага, управлінські навички власника підприємства, фінансові ресурси тощо. Оскільки ці ресурси є власністю виробника, то платежі за їх використання мають неявний характер, їх прямо не оплачують. Такі витрати називають неявними. Щоб визначити економічні витрати підприємства, потрібно обчислити у грошовому вираженні неявні витрати і додати до бухгалтерських.
Додамо, що економічні витрати поділяють на короткострокові та довгострокові. Іншими словами, витрати, які здійснюються в короткостроковий та довгостроковий період.
Короткостроковий період - це проміжок часу, надто короткий для зміни виробничих потужностей підприємства, але достатній для зміни рівня використання наявного устаткування. У цьому періоді виробничі потужності підприємства незмінні. При цьому можна змінити кількість продукції, що виробляється за рахунок підвищення продуктивності праці, або за рахунок залучення додаткової кількості працівників.
Довгостроковий період - це проміжок часу, достатньо тривалий для того, щоб підприємство могло змінити обсяг усіх ресурсів, що використовуються, і навіть виробничих потужностей.
Так, наприклад, якщо б на заводі "Позитрон" найняли додатково ще 20 робітників, то це було б короткостроковим коригуванням. Але коли б добудували ще один цех і встановили там устаткування, то це уже довгострокове коригування. При цьому зазначимо, що ці два періоди відрізняються один від одного не тривалістю. В галузях легкої промисловості можна провести заміну виробничих потужностей навіть за один день, а в важкій промисловості на це потрібно набагато більше часу.
В залежності від того, як витрати реагують на зміну обсягу виробництва, їх поділяють на постійні та змінні.
Постійні витрати - це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу продукції. Прикладом даного виду витрат можуть бути орендна плата, амортизація основного капіталу, страхові внески, утримання управлінського персоналу. Постійні витрати виплачують навіть тоді, коли продукцію взагалі не виробляють.
Змінні витрати - це витрати, величина яких у короткостроковому періоді змінюється залежно від зміни обсягу продукції. Вони включають витрати на сировину, заробітну плату, пальне, тобто містять усі витрати, які не належать до постійних.
Постійні та змінні витрати в сукупності становлять валові (загальні) витрати. Також на підприємствах розраховують середні витрати - витрати на одиницю випуску продукції, які дорівнюють валовим витратам, поділеним на обсяг випуску продукції.
Собівартість продукції, її суть та структура. Шляхи зниження собівартості. Собівартість - це витрачені в грошовій формі поточні затрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції.
Можна виділити такі види собівартості:
- індивідуальна - це затрати на виробництво одиниці певного виду продукції;
- цехова - включає затрати виробництва в межах певного цеху, за винятком загальнозаводських;
- виробнича - сума затрат на виробництва продукції, що включає виробничі та загальні управлінські витрати підприємства;
- повна - це виробнича собівартість і затрати, пов'язані з реалізацією продукції (рис. 2).
Собівартість є одним з найважливіших показників ефективності роботи підприємства. Адже її зниження веде до підвищення прибутку. Але для того, щоб знизити собівартість, потрібно перш за все вивчити її структуру. Структура собівартості - це співвідношення елементів витрат у повній собівартості на виробництво продукції.
Необхідно зазначити, що на підприємствах різних галузей структура собівартості неоднакова. Так, наприклад, у вугільній промисловості найбільші витрати ідуть на заробітну плату, у легкій промисловості - це витрати на сировину та матеріали. Тому для того, щоб знизити собівартість у вугільній промисловості, треба механізувати працю шахтарів, а в легкій промисловості це досягається за рахунок економії матеріальних ресурсів.
Рисунок 2. Види собівартості
Зниження собівартості є головною метою як окремого підприємця, так і суспільства в цілому. На приватному підприємстві цей крок дасть можливість отримати додатковий прибуток. А для суспільства низька собівартість означає:
- ефективне використання ресурсів, які завжди є обмеженими;
- можливість використання вивільнених ресурсів для виробництва додаткових матеріальних благ;
- зниження собівартості окремими підприємцями створює передумови для зниження цін.
Виявлення резервів зниження собівартості повинне спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.
В даний час при аналізі фактичної собівартості продукції, що випускається, виявлення резервів і економічного ефекту від її зниженнявикористовується розрахунок по економічних факторах. Вони відбивають основні напрямки роботи колективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивності праці, упровадження передової техніки і технології, краще використання устаткування, здешевлення заготівлі і краще використання предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат, ліквідація непродуктивних витрат і втрат.
Економія, що обумовлює фактичне зниження собівартості, розраховується по наступному складу факторів:
1. Підвищення технічного рівня виробництва.
2. Удосконалювання організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; удосконалювання керування виробництвом і скороченням витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших факторів, які підвищують рівень організації виробництва. Зниження поточних витрат відбувається в результаті
Loading...

 
 

Цікаве