WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Роль і місце прибутку в економіці підприємства - Курсова робота

Роль і місце прибутку в економіці підприємства - Курсова робота

фінансової рівноваги.
Негативна ж потреба у капіталі (перевищення надходжень над видатками), навпаки, може виступати як додаткове джерело фінансування.
?
Схема. Шляхи забезпечення підприємницької діяльності фінансовими ресурсами (збільшення капіталу)*
*"Фінанси України", 12'99 стр.36
На особливу увагу підприємців у сучасному розвитку підприємництва заслуговує зовнішнє фінансування за допомогою позичкового капіталу, яке є кредитним фінансуванням і має використовуватися у підприємницькій діяльності ширше, ніж це відбувається нині, коли тільки за недостатності власних джерел фінансування підприємець звертається у банк по кредит. Основним критерієм під час прийняття рішень про кредитування для позичальника повинно стати врахування дії фінансового важеля, так званого "ліверидж-ефекту", який при кредитному фінансуванні дає певну перевагу.
Необхідними складовими зростання доходів підприємницьких структур є:
- реформування податкового законодавства (держава може піти шляхом зниження податкового навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосування гнучкої системи податкових пільг і податкових канікул для інноваційних інвестицій);
- збільшення джерел інвестування - внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що матиме як наслідок фінансове оздоровлення економіки в цілому;
- орієнтація на залучення стратегічного інвестора та розвиток фондового ринку. Головною метою стратегічного інвестора є концентрація власності й досягнення ефективності роботи підприємства у перспективі, а не одержання прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Велика розпорошеність акцій між дрібними акціонерами значно ускладнює ефективність управління компанією. Неможливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх неліквідність загострює цю проблему;
- розвиток системи правових гарантій захисту інвестора за допомогою хеджування: застави майна та страхування інвестиційних ризиків;
- забезпечення ефективного управління державними корпоративними частками;
- формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;
- поліпшення технологічної структури виробництва з використанням науково-технологічних досягнень світового рівня;
- сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-технічних ресурсів;
- державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень та розвиток конкурентних відносин між суб'єктами господарювання.
Дуже актуальною проблемою для всіх підприємств України, є вдосконалення оподаткування прибутку. Відомо, що частка податків у чистому доході підприємства (якщо при цьому врахувати, що частиною чистого доходу є також обов'язкові відрахування, включені у витрати) значно перевищує прийнятий у світі оптимальний рівень вилучень з даного джерела (ЗО-35 %). Але не тільки в цьому- сутність проблеми. Можна було б змиритися з відрахуванням з чистого доходу в розмірі, який перевищує оптимальний рівень (який досягає, скажімо, 50 %). Головна проблема полягає в тому, що всі види відрахувань, які проводяться з доходів підприємства, знеосіблюються, втрачають зв'язок з підприємством - хоча деякі з відрахувань, тим часом, повинні його зберігати. Це стосується в першу чергу відрахувань на соціальне та медичне страхування. У всьому цивілізованому світі прийнято порядок, за якого підприємства за рахунок своїх доходів оплачують страхові листи, а створювані на цій основі страхові фонди використовуються для відшкодування відповідних затрат.
При ключовій ролі процесу формування прибутку динамічний розвиток виробництва неможливий без удосконалення системи розподілу прибутку. У 1998 році на виробничий розвиток було спрямовано 22% бюджетних коштів. Ця частка залишилася майже без змін у порівнянні з 1997 роком - 22,66%, але скоротилася на 5,6% щодо 1995 року.* Це негативно впливає на процес оновлення виробничих потужностей, впровадження нових технічних і технологічних досягнень.
Привертає увагу оцінка зв'язку між формою власності й результатами діяльності підприємств. В Україні ще не до кінця досліджено проблему впливу приватизації на показники прибутковості й продуктивності праці. На думку зарубіжних учених Праєра та Блекмана, у поведінці українських підприємств різних форм власності не спостерігається відмінностей, що
* Статистичний бюлетень за 1998 рік. - К. - 1999. - С. 44.
піддаються оцінці, бо основні валові показники роботи підприємств як державного, так і недержавного секторів економіки за останні роки погіршувалися одночасно.
Результати проведених досліджень свідчать, що у1997-1998 роках обсяг прибутку у промисловості на підприємствах державної форми власності скоротився на 1299,2 млн. грн., колективної - на 4060,3 млн. грн., у приватних суб'єктів господарювання - на 16,7 млн. грн.*
* Статистичний бюлетень за 1998 рік. - К. - 1999. - С. 44.
Висновок
Розвиток ринкових відносин в економіці України потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін. Не дивно, що в сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття.
На думку вченого І.А. Бланка*, прибуток - це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різ-ницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.
Якщо в результаті господарської діяльності збільшуються активи підприємства, то, виходячи з подвійного запису, збільшуються й пасиви, і якщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст капіталу, або, іншими словами, прибуток. Останнє твердження грунтується на аналізі балансу підприємства, і прибуток розглядається як зростання капіталу.
Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту виготовлюваних товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання.
"Фінанси України", 12'99 стр.40
Використана література
1. Бобров В.Я. "Основи ринкової економіки",К."Либідь",1995
2. Біляцький С."Політика і час",1998,№7,с 13-20
3. Башнянин Г.І. та інш.,"Політична економія",Ч1,К.,1997
4. Гальчинський А.С."Основи економічної теорії,К."Вища школа",1995
5. Гаврилишин О.Ю.,"Основні елементи теорії ринкової системи",1992
6. Задея А.А.,Петруня Ю.Е.,"Основы экономики",К.,1997
7. Ковальчук В.М.,"Загальна теорія економіки",К.1998
8. Ніколенко Ю.В.,"Основи економічної теорії",К.1998
9. Основи економічної теорії / за ред.
10. .Н.Климка,В.П.Нестеренка.,К."Вища школа",1997
11. Основи ринкової економіки / за ред. В.М.Петюха,К."Вища школа",1997
12. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. "Макроекономіка". - Київ: Четверта хвиля, 1997.
13. Будаговська С., Ківієвич О. "Макро- і мікроекономіка". - Київ: Основи, 1998.
14. Кембелл Р. Макконел, Стенлі Л. Брю "Економікс". - Львів, 1994.
15. Мочерний С.В., Мехасюк І.Р. "Економічний словник-довідник". - Київ: Femina, 1996.
16. Ніколенко Ю.В. "Основи економічної теорії": книга перша. - Київ: Либідь, 1998.

 
 

Цікаве

Загрузка...