WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Ринок як одна з категорій товарного виробництва - Курсова робота

Ринок як одна з категорій товарного виробництва - Курсова робота

здійснюється насамперед під час візитів фахівців (інженерів, техніків, майстрів, робітників) і стосується тривалості технологічного циклу, пропускної здатності устаткування, рівня запасів, особливостей організації виробництва, конструктивних і технічних можли-востей виробів, рівня структури і витрат. Засобом збирання відповідної інформації є перегляд професійних журналів, зустрічі з фахівцями, запрошення консультантів тощо. Відтак узагальнюються найважливіші результати, визначаються основні нормативи та показники діяльності фірм, розробляється план розвитку на близьку перспективу.
Предметом купівлі-продажу наринку інформації є також теле- та радіопродукція, книги, газети, реклама тощо.
Ринок золота - сукупність економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу золота. Здійснюють її консорціуми місцевих банків (банкірські доми) й спеціалізованих фірм, які займаються очищенням (афінаж) золота і виготовляють злитки, ставлять на них клеймо, зберігають.
Продавцями золота є золотодобувні країни, власники приватних і державних запасів золота. Покупці цього товару - промислові компанії, які використовують золотої у промислових цілях, ювеліри, інвестори, тезавратори, спекулянти. Найбільшу кількість золота продають для використання у промислових цілях.
У період золотого стандарту золото безпосередньо виконувало роль грошей і тому практично його не продавали й не купували. Потреби в золоті промислових компаній і приватних власників, а також реалізацію золота золотодобувних країн і частини золотих запасів держав і приватних осіб забезпечували монетні двори та їх центральні банки, які розмінювали кредитно-паперові гроші на золото за твердим паритетом відповідно до золотого вмісту грошових одиниць. Це означало монетарний розмін. Тому поняття "купівля-продаж золота", "ціна золота" були ірраціональними, мали умовний характер, тобто були позбавлені економічного змісту. Так, у США згідно із законом 1900 р. золотий вміст долара становив приблизно 0,048 унції, або 1505 г. Ціна (умовна) цього золота сягала 20,67 дол. за трійську унцію. Процес купівлі-продажу зводився до того, що продавець обмінював унцію злитків золота (31,1 г) на 20 дол. 67 центів у золотих монетах. Якщо цей злиток обмінювався на банкноту, то її вільно можна було обміняти на золото. Банкірські доми і спеціалізовані фірми в той період відігравали другорядну роль.
У період золотого стандарту країни, які дотримувалися цього стандарту, повинні були забезпечувати жорстке співвідношення між кількістю грошей в обігу та наявними запасами золота.
Після краху золотого стандарту (скасування вільного обміну кредитно-паперових грошей на золото) була встановлена офіційна ціна на золото - 35 дол. за унцію, а вміст долара становив 0,888 г золота. У деяких країнах навіть було заборонено володіти золотом, тому приватні тезавратори були позбавлені можливості купувати золото за фіксованою ціною. Після Другої світової війни внаслідок стрімкого зростання цін уряду США стало невигідно продавати золото по 35 дол. за унцію. Тому поступово стали формуватися два ринки золота - державний і вільний, з різними цінами на кожному з них. На державному ринку об'єктом купівлі-продажу був державний коштовний метал. США (країна з найбільшими золотими запасами) зобов'язані були продавати золото державним органам інших країн за твердою доларовою ціною. Проте така торгівля монетарним товаром (з американською державною скарбницею і однієї країни з іншою) велася здебільшого без його фізичного переміщення. За 1953-1966 pp. Федеральний резервний банк США продав і купив понад 38 тис. т золота, але за межі країни було вивезено менше 5 тис. т.
Вільний ринок золота певною мірою контролювала держава в багатьох країнах, водночас у переважній більшості з них цей коштовний метал продавали і купували вільно. У 1973 р. провідні країни Заходу домовилися про можливість продажу центральними банками частини своїх запасів на вільному ринку, а в 1978 р. - і купівлі його. Так почав формуватися єдиний ринок золота.
Основними джерелами поповнення цього ринку були видобуток золота деякими країнами, централізовані запаси капіталістичних країн та ін. Незначну частину золота золотодобувні країни продають фірмам (без посередників), а переважну частину його купують і продають з участю спеціалізованих фірм. На Лондонському ринку золота такі операції здійснюють п'ять фірм, які очолює фірма (банкірський дім) Ротшильда, що привласнює значні багатства. На другому крупному ринку золота у Цюріху торгові операції з золотом здійснюють три могутні швейцарські банки. Встановлена ціна на Лондонському ринку (з урахуванням попиту і пропозиції на певний момент) повідомляється в Цюріх (внаслідок чого ціни узгоджуються і вирівнюються). Це означає встановлення світової ціни на золото. На інших ринках (у Мілані, Франкфурті-на-Майні, Токіо та ін.) враховують вартість доставки золота з Лондона і Цюріха, а також плату за страхування та інші витрати, тому ціна на золото там вища.
На міжнародних ринках золота товар продають переважно у стандартних злитках по 12,5 кг 995-ї або 999-ї проби. На внутрішніх ринках - у злитках від 5 до 1 кг, а також у листах, пластинах, монетах та інших формах. У 1996 р. найбільші золотодобувні монополії шляхом укладання форвардних контрактів продали понад 2 тис. т золота (річний обсяг його видобутку у світі), причому хеджування здійснювалося за високими цінами. Так, за середньої собівартості майже 230 дол. за унцію (приблизно 7 г) біржова ціна становила від 375 до 400 дол. (у 1999 р. знизилася до 300 дол.).
Комплексне визначення структури ринку, як уже зазначалося, передбачає з'ясування не лише його основних об'єктів, а й головних суб'єктів (суб'єктів внутрішнього та зовнішнього ринків). Основними суб'єктами внутрішнього ринку є: 1) населення (зокрема домашні господарства); 2) фірми, підприємства; 3) держава.
Перший суб'єкт внутрішнього ринку - населення, у І свою чергу, поділяється на соціальні класи, верстви, прошарки. Американські науковці поділяють населення на і чотири головні категорії споживачів, кожна з яких складається з певних груп із відповідними способами життя, і До першої категорії належать люди, які намагаються задовольнити елементарні потреби. Це передусім знедолені, з низьким рівнем освіти, які живуть у злиднях (переважно люди похилого віку) та молодші за них, що прагнуть вирватись із злиднів. У середині 80-х років їх налічувалося у США до 11%, в 1995 - 14, у 1999 р. - 13%. До другої категорії відносять людей, що "спонукаються ззовні". Серед них виділяють групу, в якої виражене почуття належності до середнього класу, та групу з почуттям зверхності, готову до змагальності. Це верхній
шар середнього класу. До цієї групи також віднесено тих, хто намагається досягти в житті якомога більше - лідерів бізнесу, вищих менеджерів, високопоставлених
Loading...

 
 

Цікаве