WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Поняття відкритості економіки - Реферат

Поняття відкритості економіки - Реферат

відкритим питання про баланс виграшу та шкоди від зовнішньої торгівлі для конкретної країни, тобто питання державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків. Адаму Сміту належить принцип абсолютних переваг, що пояснює механізм зовнішньоекономічних зв'язків. Його роздуми зводяться до думки, що жодній країні немає сенсу прагнути до виробництва кожного товару, не рахуючись із можливістю більш вигідного придбанняйого за кордоном. У "Багатстві народів" він висміював страх перед зовнішньою торгівлею, порівнюючи нації з сімейними (натуральними) господарствами. Він вважав, що треба ввозити ті продукти, які можна купити в іншій країні за дешевшу ціну, а вивозити ті товари, що виробляються на основі певних абсолютних переваг. Слабке місце його роздумів полягало в тому, що йому не вдалося спростувати відоме твердження, що обмеження імпорту (збільшення експорту) призводить до створення нових робочих місць. Він підтримував також обмеження зовнішньої торгівлі з потенційним противником. Давід Рикардо на початку ХІХ століття зміцнив докази на користь вільної торгівлі. Він логічно довів, що зовнішня торгівля корисна для кожної нації (країни), навіть якщо вона не посідає абсолютні переваги або, навпаки, має абсолютні переваги в світі у виробництві всіх товарів. Важливо тільки, щоб була різниця у видатках виробництва, тобто була порівняна перевага. Таким чином, джерелом вигідності зовнішньої торгівлі може бути тільки різниця у видатках виробництва товара, поза залежністю від абсолютних розмірів цих видатків. Рикардо наводить такий приклад: виробництво певної кількості вина у Португалії вимагає праці 80 чоловік протягом року, а сукна - 90 чоловік; тим часом в Англії для виробництва тієї ж кількості вина потрібно 120 чоловік, а сукна - 100 чоловік. Португалії буде вигідно вивозити вино в обмін на сукно, хоча імпортоване Португалією сукно могло бути вироблене в самій Португалії з меншою кількістю праці, аніж в Англії. Справа в тому, що, перемістивши працю та капітал з виробництва сукна у виноробство - галузь, в якому вона має великі порівняні переваги перед Англією, Португалія шляхом обміну на вино може отримати сукно, витративши працю лише 80 чоловік, тобто заощадити працю 10 чоловік. Цей обмін буде вигідний для Англії, так як, зосереджуючи свої зусилля на виробництві сукна, вона може в обмін на сукно отримати певну кількість вина, витрачаючи працю не 120, а лише 100 чоловік. Таким чином, вона заощадить працю 20 чоловік. В принципі спеціалізація може бути вигідна навіть відсталій країні, так як така країна все-таки отримує при цьому товари дешевше, ніж могла б їх сама виробляти. Конкуруючі один з одним продавці купують товари там, де вони дешеві, і продають там, де вони дорожче. Обмін може бути, звісно, нееквіалентним, але все ж таки взаємовигідним. Порівняна перевага залежить тільки від співвідношень продуктивності. Д. Рикардо показав, що навіть якби робоча сила (або взагалі ресурси) в одній з країн (Англія) була більш продуктивна, аніж в іншій (Португалія), в обох галузях (текстильній та виноробній), то і в цих умовах торгівля теж була б взаємовигідною. Послідовники Рикардо розвивали його закон порівняної переваги в декількох напрямах. Зокрема, для поглиблення доведення використовувалися так звані криві виробничих та зовнішньоторгівельних можливостей. З їх допомогою для кожної країни можна відобразит всю множину комбінацій обсягів випуску та зовнішньої торгівлі різними товаравми, що можливі при "повному і найефективнішому" використанні її ресурсів - наявні задані запаси економічних ресурсів, повна зайнятість, задаа технологія, країни розрізняються ресурсами розвитку, світ складається з 2 країн, продається два види товарів, інтенсивність використання факторів для кожного блага різна, постійні альтернативні видатки виробництва, смаки людей ідентичні. Закон порівніних переваг Д. Рикардо: взаємовигідна спеціалізація між двома країнами можлива до тих пір, поки внутрішні співвідношення видатків для будь-яких двох продуктів розрізняються. Окремі дослідження вважають, що під впливом стратегії транснаціональних компаній у розміщенні своїх виробництв спеціалізація країн стала визначатися не відносними, а абсолютними перевагами, що веде до відроджання теорії абсолютних переваг Адама Сміта.
ОСНОВНІ ТЕОРІЇ СПІВВІДНОШЕННЯ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА В СИСТЕМІ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ. З розвитком та ускладненням структури світового господарства у першій третині ХХ століття з'явилася теорія торгівельних потоків, розвинута шведським економістом Хекшером та його учнем Оліном - модель Хекшера-Оліна, яку згодом математично обгрунтував Самуельсон. Сутність її полягає в тому, що з ускладненням fструктури світових обмінів з'являється необхідність враховувати не тільки рівень видатків, але й їхню структуру, тобто не можна ігнорувати історично зумовлене співвідношення капітало-, матеріало-, енерго- та трудоємності в залежності від характеру виробництва. Їхня модель в короткій формі формулюється так: країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів, а імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів. Виходить, що за моделлю Хекшера-Оліна трудомісткі галузі повинні бути розташовані у країнах з дешевою робочою силою, енергомісткі - в країнах з надлишком енергоресурсів тощою В цілому структура зовнішньої торгівлі узгоджується з висновками моделі, що свідчить на її користь; одначе модель виявила істотні недоліки, зокрема, пов'язані з невідповідністю змін у структурі торгівлі та забезпеченості факторами виробництва. Наприклад, у ФРН та Великобританії великими темпами зростала чисельність персоналу, а позиції їх у 70-ті роки в торгівлі технічно складною промисловою продукцією погіршилися. Тим часом у Франції при незначному розширенні зайнятості відбувалося прямо протилежне - зміцнення позицій за техномісткими товарами. Ще одна з суперечностей моделі полягає в тому, що за поступового вирівнювання структур забезпеченості факторами повинне відбуватися, наприклад, зниження стимулів до торгівлі між промисловими країнами, але цього не відбувається. Навпаки, перехресні потоки капіталів та аналогічних товарів (внутрішньогалузевий обмін) між країнами, близькими між собою в економічному, культурному та іншому відношенні перетворилися у найбільш динамічну складову міжнародних економічних відносин. Це стосується насамперед розвинених країн. Правда, схожі товари - зовсім не ідентичні. В цьому випадку обмін різновидами товарів задовільняє сучасний дуже диференційований попит. Ці та інші явища не зовсім вкладаються у модель Хекшера-Оліна. Одну з
Loading...

 
 

Цікаве