WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Економічні погляди Тюрго: продовження та заперечення ідей фізіократизму - Реферат

Економічні погляди Тюрго: продовження та заперечення ідей фізіократизму - Реферат


Реферат
на тему:
Економічні погляди Тюрго: продовження та заперечення ідей фізіократизму
План:
1. Вступ……………………………………………………………………………3
2.Загальна характеристика фізіократизму……………………………………...4
3. Життєвий шлях А.Тюрго……………………………………………………...6
3. Економічні погляди А.Тюрго…………………………………………………8
4. Основні відмінності вчення А.Тюрго та фізіократів……………………….11
5. Висновок………………………………………………………………………13
6. Література……………………………………………………………………..15
Вступ
Фізіократи - французькі економісти другої половини XVIII ст., представники класичної політичної економії. Назва цієї наукової школи походить від грецьких слів "фізіс" - природа і "кратос" - влада. Поява школи фізіократів зумовлена соціально-економічними умовами тогочасної Франції. У країні розвивався капіталізм на його мануфактурній стадії. У другій половині XVIII ст. країна наближалась до революції. А в економічній політиці Франції неподільно панував меркантилізм.
На цей час чітко визначилися дві проблеми, що гальмували економічний розвиток: панування меркантилізму і збереження феодального режиму на селі. Фізіократи, виступаючи проти меркантилізму, висували на перший план аграрну проблему. Саме тому критика меркантилізму набула у фізіократів аграрного характеру. На відміну від меркантилістів, фізіократи були прихильниками економічного лібералізму.
Ідеї, які проголошували фізіократи, у загальних рисах були сформульовані ще їхніми попередниками, зокрема Буагільбером. Проте не можна говорити про їхню цілковиту тотожність. Фізіократи розробили основи, хоча й суперечливої, проте прогресивної реформи, суть якої полягала в капіталістичній реорганізації сільського господарства.
Утворилась школа фізіократів наприкінці 50-х років XVIII ст. Її представниками були: Франсуа Кене, Дюпон де Немур, маркіз Мі-рабо, Мерсьє де Ла Рів'єр, Жак Тюрго та інші.
Загальна характеристика фізіократизму
Джерело багатства і процвітання нації фізіократи бачили винятково в розвитку сільського господарства. Тут зовсім чітко просліджується вплив давньогрецьких мислителів, зокрема Ксенофонта, що писав, що землеробство - мати і годувальниця всіх професій. Ксенофонт вихваляє сільське господарство яке дає плоди, придатні навіть для жертвоприносин, що тренує фізично громадян, що робить їх відмінними воїнами, що штовхає людей на шлях взаємодопомоги, що забезпечує і всім необхідним.
Основоположником і главою цієї школи був Ф.Кене (1694-1774), придворний медик Людовика XV. Він не тільки сформулював основні теоретичні положення, але також економічну і політичну програму фізіократизму. Треба сказати, що у певній мірі фізіократизм являв собою реакцію на меркантилістську політику Кольбера в період царювання Людовика XIV, політику заохочення і розвитку мануфактур при повній зневазі сільським господарством.
Фізіократи оголосили сільське господарство єдиною галуззю, що створює багатство країни. Вони наполягали на тому, що саме постійно відтворені багатства сільського господарства є основою для всіх інших форм багатства, забезпечують заняття усім видам професій, сприяють добробуту населення, надають руху промисловості і підтримують процвітання нації.
Тільки в землеробстві, за твердженням Кене, створюється нове багатство, а велика продуктивність землеробської праці обумовлена самою природою. Обґрунтовуючи цю тезу, фізіократи докладно розробили навчання про "чистий продукт". Під чистим продуктом вони розуміли надлишок продукції, отриманої в землеробстві, над витратами виробництва. "Чистий продукт, - писав Кене, - це щорічно створювані багатства, що утворюють доходи нації, і представляють продукт, що витягається з земельних володінь після вилучення усіх витрат". Таким чином, фізіократи вважали, що чистий продукт виникає тільки в землеробстві. І на їхній стороні була сама очевидність, тому що ніде приріст продукції не демонструється настільки наочно, як у сфері тваринництва і рослинництва.
Фізіократи затверджували, що в промисловості існує лише споживання, промисловість з'являлася "марною галуззю" через те, що там лише перетворювалася форма продукту, даного природою. Оскільки, на думку фізіократів, чистий (чи прибавочний продукт) створюється винятково в землеробстві, земельна рента виявляється в них єдиною формою чистого продукту. У промисловості ж, через її "безплідність", прибавочний продукт не створюється, а доход підприємця і заробітна плата робітника являють собою витрати виробництва.
З вченням про чистий продукт у фізіократів тісно пов'язана концепція про продуктивну і непродуктивну працю.
Вперше в історії економічної думки вони віднесли до продуктивної праці тільки працю, що створює чистий продукт. Отже, відповідно до їхніх поглядів, тільки праця, зайнята в сфері сільського господарства є продуктивною, а праця в інших сферах народного господарства є непродуктивною чи "марною".
Життєвий шлях А. Тюрго
Анн Робер Жак Тюрбо (1727-1781) - за походженням дворянин. Його попередники традиційно знаходились на державній службі в Парижі. Згідно сімейної традиції він як третій син мав отримати духовну освіту. Але після закінчення семінарії і теологічного факультету Сорбонни 23-річний абат А. Тюрго несподівано вирішив відмовитися від свого призначення для церкви, не бажаючи, за його словами, "все життя носити маску на обличчі", і перейшов на державну службу. На той час цей молодий чиновник добре володів шістьма мовами, круг його інтересів складали філософія, філологія, юриспруденція, природні науки, математика, художня література, поезія.
Вже на початку своєї службової кар'єри в магістраті Парижа А. Тюрго понад усе цікавився економічним станом Франції, що дуже хвилював його. У 25 років він вже посідав судову посаду в паризькому парламенті, а ще через рік - доповідача судової палати, ставши помітною фігурою світських і філософських кругів французької столиці. У ці роки А. Тюрго зближувався з одним з колег - інтендантом торгівлі Венсаном Гурне, дружба з яким, зокрема як з економічним наставником, продовжувалася аж до смерті В. Гурне в 1759 р. Разом з ним він бував в колі друзів Ф. Кене, який проживав, як відомо, в одній з квартир на антресолях Версальського палацу.
Черговим службовим призначенням А. Тюрго в 1761 р. був затверджений на посаді інтенданта (губернатора) в Ліможе (центр провінції Лімузен), яку займав майже 13 років. Представляючи центральну владу у віддаленій провінції, він відав господарськими питаннями, зокрема системою стягування податків. Саме у Лимозький період життя А. Тюрго написав свій головний економічний твір "Роздуми про створення і розподіл багатств" (1766), незавершену роботу "Цінності і гроші" (1769) і інші твори. Всі вони, як очевидно, базувалися на фізіократичних поглядах, а також на принципах ринкових економічних відносин і,
Loading...

 
 

Цікаве