WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Монополія та її форми - Курсова робота

Монополія та її форми - Курсова робота

забезпечення населення суспільними товарами.
У сільському господарстві має місце, зокрема, монополія приватної власності на землю та вироблену продукцію, присадибні господарства сімей селян.
Рекламний монополізм.
Це особливий різновид монополізму, зумовлений диференціацією продуктів. Суть його в штучному створенні виключних умов для реалізації того чи іншого товару рекламою або іншими діями комерційних служб. Наприклад, виникненню такого механізму сприяє позначка підприємством своїх товарів торговою маркою, заманювання магазинами покупців незвичним упакуванням товару або зниженням цін для постійних клієнтів, використання барвистих реклам тощо. Все це вносить у ринкову конкуренцію певні монополістичні мотиви, і комерційний успіх потрапляє в залежність не лише від ціни й споживчих якостей самого товару, але й від певних штучно створених умов.
Інноваційний монополізм. Він характерний для підприємств ( фірм ), які лідирують на тих чи інших напрямках науково-технічного прогресу. Суть його в тому, що окремі фірми, використовуючи передові технології, нові форми організації праці або виробництва, опиняються в кращих умовах, з точки зору виробництва і реалізації своєї продукції, порівняно з іншими фірмами.
Раціональною слід вважати монополію на винаходи і патенти, авторські права, фірмові марки і знаки, на товари ринкової новизни, результатами яких певний період згідно чинного законодавства можуть користуватися лише їх власники.
За цих умов конкурентна рівновага на ринку порушується на користь таких фірм, що забезпечує їм додатковий ( монопольний ) прибуток.
Характерною особливістю монополізації цього типу є, по-перше, те, що вона має тимчасовий характер і зникає в міру розповсюдження технологічних розробок. По-друге, вона є відображенням об'єктивних закономірностей розвитку людського суспільства, зокрема закону економії часу. Тому обмеження такого монополізму з боку держави повинно бути мінімальним.
Також в сучасній теорії можна виділити ще три типи монополій:
1) монополія окремого підприємства;
2) монополія як угода;
3) монополія, що засновується на диференціації продукту.
Досягти монопольного положення першим шляхом нелегко, про що свідчить самий факт винятковості цих утворень. Крім цього, цей шлях до монополії можна вважати "порядним", оскільки він передбачає постійне підвищення ефективності діяльності, досягнення переваги над конкурентами.
Більш поширена олігополія (від грец. - "небагато, мало") - це панування декількох міцних фірм у виробництві продукції в більшості галузей промисловості та їх диктат на ринку. За своїм характером олігополії є колективною монополією, в якій своєрідно поєднується монополія і конкуренція. Ціни, що встановлюється олігополією, є монопольними, а типовим механізмом їх встановлення є практика лідерства в цінах.
Олігополія ускладнює цінову конкуренцію через небезпеку війни цін. У процесі конкурентної боротьби олігополії укладають між собою як відкриті угоди картельного типу, так і таємні, негласні угоди. Неціновій конкуренції властива певна стабільність цін, вона більше контрольована, забезпечує триваліші переваги перед конкурентами за рахунок зміни продукту, вдосконалення виробничої технології, вдалої реклами. Нецінова конкуренція повніше відображає інтереси споживачів. А олігополія, в свою чергу, характеризується значними фінансовими прибутками, що дозволяють повніше займатись неціновою конкуренцією, ніж в умовах монополістичної конкуренції.
Більш доступним і поширеним є шлях угоди декількох значних фірм. Він дає можливість швидко створити ситуацію, коли продавці (виробники) виступають на ринку "єдиним фронтом", коли зводиться на ніщо конкурентна боротьба, насамперед цінова, покупець опиняється в безальтернативних умовах.
Третій тип монополії пов'язаний з диференціацією продуктів, наявністю їх специфічних властивостей. Крім того, це може бути оригінальна упаковка, особливість обслуговування тощо, завдяки чому віддають перевагу тому чи іншому товару. Таку монополію здатні здобути й малі підприємства.
Розглянуті основні типи монополізму вказують на те, що монополізм, по - перше, за своєю природою неоднорідний. Тому й ставлення до нього не може бути однозначним. Якщо монополістичні структури, які відносяться до груп, небезпечні для економіки й повинні бути демонтовані або обмежені, то природні монополії ( технологічні, державні, природні й ті, що передбачають лідерство в науково-технічному прогресі ) не суперечать, у всякому разі не зовсім суперечать нормальному функціонуванню сучасного ринкового господарства й можуть бути з ним сумісні. По - друге, границі дії природного монополізму не постійні. Вони рухомі хоча б тому, що наприклад, монополія, зумовлена виходом тих чи інших фірм на передові рубежі науково-технічного прогресу, недовговічна, й статус монополісті переходить періодично з "рук в руки" як результат зміни фірм - лідерів на передових рубежах науково-технічного прогресу.
2. ФОРМИ МОНОПОЛІЇ
Форми монополій різноманітні, вони змінювалися з розвитком імперіалізму.
Вперше монополії виникли в кінці XIX ст., насамперед у важкій промисловості, а потім почали розповсюджуватись в інших галузях виробництва. Зокрема, після кризи 1873 року вони почали виникати в легкій та інших галузях промисловості, а потім охопили й інші галузі економіки. На початку XX ст. монополістичні об'єднання стали основою господарського життя.
Існує багато форм монополістичних об'єднань. Найпростіші з них - це конвенції, корнери, пули, ринги. Це короткочасні угоди про ціни. Такі угоди мають тимчасовий характер, вони розпадаються при зміні умов на ринку. Вищими, основними формами монополістичних об'єднань є картелі, синдикати, трести і концерни. На початку XX ст. такі об'єднання капіталістів дістали найбільшого поширення.
Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворення - безпосередньє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізується сфера обігу. На цій основі виникають найпростіші форми монополістичних об'єднань - картелі і синдикати.
Картель ( від франц.cartel, італ. carta -папір, документ ) - це така форма монополістичного об'єднання, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, а також виробничу і комерційну самостійність. Це означає що виробництво і збут продукції кожне підприємство, яке входить до картелі, здійснює самостійно. Учасники картелі складають угоди про частки виробництва, умов збуту продукції ( розподіл ринків збуту ), визначають єдині монопольно високі ціни, обмін патентів на нову техніку, найм
Loading...

 
 

Цікаве