WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Теоретичні основи ринкової інфраструктури - Реферат

Теоретичні основи ринкової інфраструктури - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Теоретичні основи ринкової інфраструктури
Зміст
1. Теоретичні основи ринкової інфраструктури
1.1. Ринок, його економічна суть, суб'єкти та види, функції та проблеми розвитку.
1.2. Визначення і сутність ринкової інфраструктури
1.3. Основні елементи ринкової інфраструктури
1.3.-1. Біржі
1.3.-2. Банки
1.3.-3. Інші елементи ринкової інфраструктури
1. Теоретичні основи ринкової інфраструктури.
1.1. Ринок, його економічна суть, суб'єкти та види, функції та проблеми розвитку
Ринок - синтетична категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом і параметрами явища. Історично слово "ринок" характеризувало певне місце, де продавалися та купувалися товари. Як правило, це була торгова площа в центрі міста або спеціально обладнане приміщення, де зустрічалися продавці і покупці. Тут у результаті досягнутої домовленості встановлювалися ціни на товар, який в обмін на гроші переходив у руки покупця.
Внаслідок розвитку засобів зв'язку необхідність певного фізичного місця зустрічей для взаємодії продавців та покупців стає не суттєво. Учасники товарно-грошових відносин одержують можливість контактувати й вирішувати свої проблеми іншим чином. "За наявності сучасних засобів, - пише Ф. Котлер, - купець може вечері дати рекламу товару по телебаченню, зібрати сотні замовлень по телефону і вже на наступний день розіслати товари поштою. Не вступаючи у фізичний контакт з покупцем" *.
Саме тому сьогодні економісти під терміном "ринок" розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців. У підручнику "Економікс" ** ринок розглядається як "інститут або механізм, який зводить покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг". Це вузьке тлумачення ринку. У широкому розумінні:
Ринок - сукупність економічних відносин між різними суб'єктами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, у процесі яких відбувається остаточне визнання їх вартості та реалізації, завдяки чому посилюється конкуренція між товаровиробниками, забезпечується безперервність суспільного відтворення, а також здійснюється опосередкований контроль споживачів за виробництвом.
Суспільне господарство, яке функціонує на цих засадах, називають ринковою економікою. Її антиподом є командна економіка, в якій діяльність господарюючих суб'єктів централізовано регулюється державою, народногосподарські пропорції формуються на базі директивних планів. А ціни встановлюються адміністративним шляхом.
Ринок є організаційною формою існування товарного виробництва. Історія останнього налічує близько 6 тис.. років. Приблизно стільки ж років і існує ринок.
Якщо розглядати еволюцію ринку з точки зору суб'єктів ринкових відносин, то ми побачимо, що спочатку це були безпосередньо виробники і споживачі товарної продукції. Потім, у міру його розвитку й відокремлення в самостійні галузі торгівлі та грошового обігу, активними учасниками ринкових відносин стають торговельні й фінансові посередники: комерційні агенти, комівояжери, консигнатори, брокери, ділери.
Названі суб'єкти, діючи на правах фізичних або юридичних осіб. Відіграють всезростаючу роль у ринковій економіці, і не випадково. Ринок являє собою складний механізм виявлення й узгодження економічних інтересів. Саме цим і займаються торгові й фінансові посередники. Вони вивчають стан справ з попитом і пропозицією тих чи інших товарів, динаміку цін, установлюють ділові контакти, прогнозують ринкову ситуацію.
Їхня діяльність вважається вкрай необхідною і високо оцінюються суспільством. Існує навіть думка, що в ринковому механізмі посередницькі ланки виконують роль керуючої системи.
Навпаки, в умовах командної економіки посередницька діяльність розглядається як другорядна, а то й зовсім небажана. Це зумовлено тим, що тут всеохоплюючим регулятором суспільного життя виступає державний апарат. Посередник же, котрий забезпечує незалежне функціонування господарств, своєю діяльністю об'єктивно протистоїть держапарату, загрожуючи самому його існуванню.
Функції ринку:
1. Регулююча функція ринку. Полягає в тому, що через ринкові механізми (ціна, попит) забезпечується вплив виробників на виробництво для визначення ними обсягу і асортименту продукції.
2. Стимулююча функція ринку. Полягає в тому, що ринк сприяє заохоченню до найкращих кінцевих результатів, конкурентоспроможності їх продукції.
3. Розподільча функція ринку. Передбачає, що на основі ринкової ціни і в поєднанні з ринковою ціною одні виробники отримують прибутки і надприбутки, а інші мають збитки.
4. Інтегруюча функція ринку. Вона виявляється, що ринок робить економіку єдиним цілим і встановлює зв'язки між господарюючими суб'єктами.
Сучасна економіка являє собою синтез великої кількості взаємодіючих ринків. Їх підрозділяють на різні види залежно від умов діяльності суб'єктів ринкових відносин, відповідності чинному законодавству за ознакою простору дії, об'єкта купівлі-продажу.
Види ринку:
1. Залежно від умов, у яких діють суб'єкти господарювання, вирізняють такі ринки:
Вільний ринок - це ринок з великою кількістю виробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного. В ньому немає обмежень в інформації про попит, пропозицію, ціни, якість продукції. Тут вільне ціноутворення, відсутні штучні бар'єри при входженні на ринок того чи іншого товару та виходу з нього;
Регульований ринок - це ринок, який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру;
Монополізований ринок - це ринок, для якого характерна незначна кількість виробників даного товару, застосовується його диференціація, існує дефіцит необхідної інформації, утруднений доступ до ресурсів, погоджуються дії учасників ринкових відносин.
2. За ознакою простору дії вирізняють:
місцевий ринок - у межах міста чи села;
регіональний ринок - певна територія якоїсь країни;
національний і світовий ринки;
легальний (офіційний) і тіньовий ринки.
3. Залежно від об'єктів купівлі-продажу розрізняють такі види ринків:
ринок товарів широкого вжитку;
ринок товарів промислового призначення;
ринок праці;
ринок цінних паперів;
ринок науково технічних знань.
4. Залежно від того, хто є покупцем товару, що продається і з якою метою він купується, розрізняють також:
споживчий ринок - окремі особи і господарства. Які купують товари для особистого споживання;
ринок виробників - організації, що купують товари для використання їх у процесі виробництва;
ринок проміжних продавців - організації, що купують товари для наступного перепродажу їх з прибутком для себе;
ринок державних установ - державні організації. Що купують товари або для наступного їх використання у сфері комунальних послуг. Або для передачі цих товарів тим, кому вони потрібні;
міжнародний ринок -покупці за межами країни. Включаючи закордонних споживачів, виробників, проміжних продавців, держави і установи.
Кожен вид ринку, що згадувався, має свою інфраструктуру, свій набір інструментів, які забезпечують його життєдіяльність. Окремі види ринку не існують самі по собі. Всі вони пов'язані між собою, утворюючи розгалужену ринкову систему. Вона діє не тільки в межах тієї чи іншої країни, а й глобально, охоплюючи своїм впливом значну частину світового господарства.
1.2. Визначення, суть і функції ринкової інфраструктури.
Необхідною умовою дієвості ринкових відносин, нормального
Loading...

 
 

Цікаве