WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Сутність саморегульованої ринкової економіки - Курсова робота

Сутність саморегульованої ринкової економіки - Курсова робота


Курсова робота
Сутність саморегульованої ринкової економіки
Зміст
Вступ
1. Сутність саморегульованої ринкової економіки
2. Регульована економіка
3. Конкретні моделі ринкової економіки
Висновки
Вступ
Модели організації ринкової економіки - це дуже актуальна тема, особливо у цей період, коли Україна намагається зробити свою конкретну модель, якаб відповідала теперішнім умовам . Від моделі залежить поведінка держави, як на внутрішній так і на світовій арені.
В результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку (капіталізм) ця товарна форма стає пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, в літературі отримала назву "ринкової економіки". Ключовим елементом конструкції "ринкова економіка" є ринок.
Ринок - це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками. "Ринок" для американця, західноєвропейця, японця виглядає по-різному, й це цілкем природно, якщо врахувати, що американська "ринкова економіка" тяжіє до класичної моделі підприємництва, французька - до державного "дирижизму", західнонімецька - до "соціального ринкового господарства", а японська - до "корпоративного патерналізму". Відповідно до цього Україна повинна мати ринок, який би відповідав її національним особливостям, а не американським або європейським.
У той же час у всіх названих країнах ринок має цілком визначений набір загальних ознак, який дає можливість судити про ступінь розвитку ринкових відносин. Взагалі "ринкова економіка" - поняття досить загальне, певною мірою - абстракція. Тому сказати, що країна переходить до ринкової економіки - значить не сказати нічого. В реальному житті ринкова економіка, відображаючи ступінь розвитку соціально-економічних відносин суспільства, виступає в певних конкретних формах (моделях), що відповідають сукупності умов (економічних, соціальних, історичних, географічних та ін.), у яких знаходиться дана країна. Це означає, що не існує абстрактної ринкової економіки, впровадження якої могло б забезпечити економічне зростання, а є її конкретні типи й форми.
Ринкова економіка виступає в двох основних формах: саморегульованій і регульованій. Саморегульована представлена нам вільним ринком. А регульована представлена такими загальними моделями: економічний лібералізим; державний дирижизм; соціально-ринкове господарство; корпоративний патерналізм; планово-ринкове господарство.
Метою моеї роботи є ознайомлення і аналіз ринкової економіки, а саме регульованої і самерегульованої. А також розгляд і характеристика конкретних економічних моделей, які існують у світі.
Сутність саморегульованої ринкової економіки
Класична політична економія ще з часів А. Сміта розглядала ринок як організацію господарства, за якої відбувається вільна гра ринкових сил. Реалізуючи свої інтереси, економічно вільна людина поліпшує свій добробут і водночас примножує багатство суспільства. Вважалося, що суперечностей між людиною і суспільством не існує. Інтереси суб'єктів ринку гармонізує конкуренція, завдяки якій досягається економічна рівновага як рівновага інтересів. Вирівнюючи попит і пропозицію, конкуренція відновлює пропорційність, забезпечуючи саморегуляцію економіки. Державі за ринкової економіки відводилася другорядна роль, а саме: забезпечення національної оборони, організація громадського порядку, емісія великих банкнот, будівництво та утримання деяких громадських споруд (доріг, мостів тощо).
Можно дати таке визначення: "Саморегульовання ринкове"- це наявність у ринковому механізмі компонентів та елементів, завдяки яким він здатний без активної регулюючої ролі держави або через незначне опосередковане її втручання забезпечувати процес взаємодії суб'єктів індивідуальної капіталістичної власності та суб'єктів гос-подарювання, а також узгодження їхніх інтересів з метою привласнення максимальних прибутків. Саморегульовання почало формуватися на початку XVI ст. і завершилося в середині XIX ст. Воно базується на приватній капіталістичній, частково приватній трудовій власності та адекватній їм формі господарювання і здійснюється через механізм вільної конкуренції, стихійного переливання капіталів усередині галузей і між ними, ринкового ціноутворення, коливання попиту і пропозиції та ін. Зворотний зв'язок між елементами саморегульованої ринкової економіки відбувався передусім через механізм ціноутворення, стихійного коливання цін навколо ринкової вартості. Вперше саморегульовання ринкове теоретично обгрунтував Адам Сміт, запровадивши у науковий обіг термін ''невидима рука".
"Невидима рука"Адама Сміта
Без особливих коментарів А. Сміт викладає читачеві положення про "невидиму руку". При цьому не можна виключити, що ідею автор "Багатства народів" запозичив із памфлетів меркантилістів XVII ст., де йшлося про те, що економічна поведінка передбачає передусім прибуток, а для цього державі слід захищати в своїх егоїстичних інтересах вітчизняних підприємців.
Але А. Сміт анітрохи не повторює меркантилістів. У його книзі суть "невидимої руки" полягає у пропаганді таких суспільних прав і умов, за яких завдяки вільній конкуренції підприємців і через їх власні інтереси ринкова економіка буде якнайкраще вирішувати суспільні завдання і приведе до гармонії власну і колективну волю з максимально можливою користю для всіх і кожного. "Кожен індивід намагається використати свій капітал так, щоб він приніс найбільший прибуток. Він, як правило, не має наміру забезпечувати суспільні інтереси і не знає, наскільки він їх забезпечує. Він опікується лише своїм власним добром, дбає лише про власну користь. І в цьому ним керує невидима рука аби досягти мети, яка не є частиною його намірів. Дбаючи про свої власні інтереси, він часто забезпечує інтереси суспільства ефективніше, ніж коли він має намір забезпечити їх насправді," - відмічає А. Сміт.[5.c.66]
Іншими словами, "невидима рука" незалежно від волі і намірів індивіда - "економічної людини" - направляє її і всіх людей до найкращих результатів, користі і до більш високих цілей суспільства, ніби тим самим виправдовуючи прагнення людини-егоїста ставити власний інтерес вище суспільного. Таким чином, смітовська "невидима рука" припускає таке співвідношення між "економічною людиною" і суспільством, тобто "видимою рукою" державного управління, коли остання, не протидіючи об'єктивним законам економіки, перестає обмежувати експорт й імпорт і виступати штучною перешкодою "звичайному ринковому порядку".
Звідси ринковий механізм господарювання, а за Смітом - "очевидна і простасистема звичайної свободи", завдяки "невидимій руці" завжди буде автоматично зрівноважуватися. Державі ж для досягнення правових й інституціональних гарантій і визначення
Loading...

 
 

Цікаве