WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Основні критерії економічного прогресу. Місце та роль товарних бірж в сучасній системі економічних відносин. Форми суспільного виробництва - Контрольна робота

Основні критерії економічного прогресу. Місце та роль товарних бірж в сучасній системі економічних відносин. Форми суспільного виробництва - Контрольна робота

суспільної праці, який складається з наступних фаз: саме безпосереднє виробництво, розподіл, обмін, споживання. Перехід від фази до фази здійснюється послідовно. Формування вартості виробничих благ відбувається в процесі створення благ (виробництво), тобто коли є праця і вона витрачається. Процес виробництва є продуктивною силою, яказдатна сама себе створювати. Виробництво створює матеріальні та нематеріальні блага і послуги, що має також позитивне значення.
За весь історичний розвиток людство розрізняє серед форм суспільного виробництва натуральне виробництво і товарне виробництво.
1. Натуральне виробництво
Натуральне виробництво виникло раніше, суть його полягає в тому, що продукти праці призначаються для споживання всередині господарства, яке їх виробило, для задоволення власних потреб виробника. Прикладом натурального господарства є господарство первіснообщинне, господарство рабовласницьких держав, феодальне господарство. При такій формі господарювання продукти не виходили за межі одного господарства, тобто існував замкнений кругообіг продуктів. Окреме господарство як у виробництві, так і в споживанні було повністю відособленим, а рівень споживання власників залежав від рівня виробництва.
Селянські господарства займались вирощуванням хліба, худоби, виготовленням знарядь праці, одягу і т.д. Та виникала потреба в таких продуктах, як сіль, залізо та інших продуктах праці, що створювало умови для застосування обміну, але в системі натурального виробництва йому відводилась другорядна роль. В натуральному господарстві був мало розвинений суспільний поділ праці, хоча деякі види праці могли бути поділені між окремими людьми чи групами людей. Натуральна форма обмежувала мету виробництва та спричиняла задоволення одноманітних примітивних потреб. Економічні процеси циркулюють в межах господарської одиниці, робоча сила теж прикріплена до однієї господарської одиниці. Натарульне виробництво не забезпечує розвитку продуктивних сил, оскільки є малоефективним та консервативним. Крім того, такий спосіб виробництва базувався на експлуатації робочої сили, яка ґрунтувалась на позаекономічному примусі, а залежність була персональною.
Суспільний поділ праці став матеріальною основою виникнення товарних відносин, оскільки спричинив орієнтацію виробників на виготовлення окремих продуктів. Суспільний поділ праці є умовою підвищення продуктивності праці та збільшення виробництва продуктів, так як знаходиться в залежності від закону економії робочого часу. Виробничі відносини між людьми проявляються як у сфері безпосереднього виробництва, так і в формі обміну продуктами праці. Суспільний поділ праці та обмін продуктами мають спільну основу та взаємопов'язані. Але товарні відносини не породжуються суспільним поділом праці.
2. Товарне виробництво та його види
Відокремлення пастуших племен дало поштовх першому суспільному поділу праці та спричинило регулярний обмін між общинами. Другий суспільний поділ праці відбувся вже в рабовласницькому суспільстві, коли ремісництво відокремилось від землеробства. Це й було початком виникнення виробництва для обміну, тобто товарного виробництва. З розвитком процесів обміну виникають металеві гроші, в суспільстві виділяється клас купців, з"являється торговий капітал. Так відбувся третій суспільний поділ праці.
Неоднорідність праці, умов праці, неоднакові здібності людей в фізичному та духовному відношенні до праці спричиняють економічну відокремленість виробників. Це часто веде до привласнення результатів своєї праці (просте товарне виробництво) і чужої праці (експлуатація, капіталізм). При зрівняльному розподілі продуктів праці втрачаються зміст, стимули вдосконалення виробництва, наполегливої праці. Має місце утримання частини працездатних членів суспільства за рахунок інших, що веде до розпаду суспільного устрою, до занепаду продуктивних сил. Тому економічне відокрелення має ефективність, оскільки залежить від затрат праці, відбувається забезпечення прямого зв"язку залежності рівня споживання від рівня виробництва. Така форма ведення господарства дає можливість розкрити духовні та фізичні сили людини, а також створити умови для соціально-економічного прогресу. При суспільному поділі праці та економічній відокремленості обмін відбувається з урахуванням затрат праці виробника. Так виникає товарне виробництво, тобто товарні відносини між виробниками. Через обмін продуктами праці (товарами) відбувається злиття окремих сфер виробництва в єдиний суспільний відтворюваний організм при умові соціально-економічного відокремлення виробників.
В умовах товарного виробництва для задоволення суспільних потреб набуває необхідності купівля та продаж на ринку продуктів, які виробляються відокремленими виробниками. Таким чином ці продукти стають товарами.
Товарне виробництво характеризується суспільним поділом праці, приватною власністю на засоби виробництва, повною соціально-економічною відокремленністю виробників, наявністю міцних економічних зв"язків між відокремленими товаровиробниками через обмін. Товарне виробництво буває просте і підприємницьке (капіталістичне). При простому товарному виробництві спостерігається єдність виробників із засобами виробництва, а капіталістичне існує за умови протиріч між виробниками і засобами виробництва. Основою простого товарного виробництва є власна праця, капіталістичного - експлуатація чужої праці. При простому товарному виробництві продукти праці є власністю товаровиробника, оскільки воно грунтується на особистій праці виробника. При капіталістичному товаровиробництві капіталіст є власником засобів виробництва. Метою капіталістичного товарного виробництва є спільна праця найманих робітників та одержання прибутку для капіталіста. Обмежений характер простого товарного виробництва визначається тим, що частина вироблених суспільством продуктів іде на безпосереднє особисте споживання, а інша частина направляється на ринок. Капіталістичному товарному виробництву притаманна загальність, воно більш розвинуте та розширене. Спільною рисою обох видів товарного виробництва при наявності приватної власності на засоби виробництва є існування зв"язку між виробниками і споживачами, конкуренція між товаровиробниками тощо. Відміність полягає в тому, що при простому товаровиробництві виробник, власник засобів виробництва і продуктів праці є однією особою, при підприємницькому товарному виробництві виробник не є власником засобів виробницвта і продуктів праці, він відокремлений від них. Ще важливою ознакою простого товарного виробництва є нескладна техніка, а підприємницьке, навпаки, базується на високорозвинених автоматичних системах, великій машинній індустрії. На сьогоднішній день підприємницьке товарне виробництво стало більш поширеним і динаміним.
Взагалі, в системі економічної організації товарне виробництво спрямоване на виготовлення продуктів для продажу на ринку. Для
Loading...

 
 

Цікаве