WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Основні критерії економічного прогресу. Місце та роль товарних бірж в сучасній системі економічних відносин. Форми суспільного виробництва - Контрольна робота

Основні критерії економічного прогресу. Місце та роль товарних бірж в сучасній системі економічних відносин. Форми суспільного виробництва - Контрольна робота

промисловості відокремлюється машинобудування, приладобудування. Першочергова форма поділу праці протікає в середині окремих підприємств (цехи, відділи, робітники відповіднодо фаху). При збалансованому розвитку суспільного поділу праці виникає необхідність узгодження та об"єднання окремих елементів кожної форми поділу праці.
Взагалі роль суспільного поділу праці в поетапному розвитку економічних систем надзвичайно важлива. Оскільки він є базою відносин між суб'єктами господарювання, визначає структуру та організаційну побудову продуктивних сил. Це економічне явище поєднує різні види конкретної праці та відображає структуру суспільної організації виробництва. Суспільний поділ праці проявляється через відокремлення нових галузей виробництва та їх координації в залежності від прогресивних змін у матеріальних засобах виробництва та діяльності виробників, в самому процесу праці, а також у суспільних потребах. Та виступає в якості самостійної продуктивної сили і фактору підвищення суспільної продуктивності праці.
В поділеній праці сконцентровані різні види праці з індивідуальною спеціалізацією, кожен з яких має властиві йому техніко-економічні ознаки. Розбіжність виявляється у знаряддях праці, які використовуються на виробництві; предметах праці, на які спрямовані дії виробника; технологічній специфіці; рівні кваліфікації і професійній підготовці працівника; кінцевій меті виробничого процесу.
Серед основних організаційно-економічних форм реалізації суспільного поділу праці є: спеціалізація виробництва, його кооперація, концентрація та комбінування.
Спеціалізація виробництва характеризується збільшенням кількості самостійних виробництв, відбувається відокремлення виробничих процесів та певному етапі.
В основі кооперації лежать взаємовідносини окремих виробників, існування обміну різними видами діяльності та продукцією між виробниками. При такій формі праці багато осіб взаємодіють в процесі виробництва. Кооперація буває проста і складна. При простій відбувається об"єднання та узгодження (відділ друку, де група людей займається однією і тією ж справою - набір тексту), при складній кооперації узгоджуються і об"єднуються різні види праці (спільна праця підприємств по виготовленню кінцевого продукту, при якій відбувається обмі складовими та зусиллями).
Між спеціалізацією та кооперацією існує постійний взаємозв"язок, що й забезпечує перетворення процесу виробництва на суспільну комбінацію праці.
Концентрація виробництва проявляється в досягненні певного обсягу спеціалізовних підрозділів загальної кооперації виробництва.
Комбінування ставить собі за мету ефективне використання всіх факторів виробничого процесу на підприємстві та створення безвідходних технологій. Це дає змогу створити багатопрофільне виробництво.
Варто зазначити, що, крім галузевого, існує територіальний поділ праці. В цьому випадку відбувається визначення регіональної спеціалізації за місцем географічного розташування (район, область, країна). Завдяки відповідній сировинній та переробній базі, наявності постійних кооперативних зв"язків та кваліфікованої робочої сили, а також сприятливих природно-кліматичних умов і місцезнаходження відбувається формування виробничих комплексів, що значно впливає на економічне становище району (Донбас в Україні - видобуток вугілля), а інколи й країни вцілому.
4. Закон економії робочого часу
Загальновідомим є те, що продуктивність праці визначається кількістю виготовленої продукції та часом, що для цього витрачається. Високий рівень продуктивності праці збільшує ефективність виробництва загалом. Ефективність виробництва залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Велике значення для економічного прогресу має так званий закон економії часу, який поширюється на все суспільне виробництво.
Економія робочого часу витікає з високого рівня професійності робочої сили, застосування досконалих засобів праці, правильного підбору форм і методів організації праці, наявності чіткої інформації, якісних змін в спеціалізації, кооперації, комбінуванні виробництва, а також його концентрації. Адже висока продуктивність праці при значній економії часу є прогресивним явищем та свідчить про наявність стимулів до праці, розвинутого способу виробництва.
Як результат підвищення продуктивності праці при економії часу є зростання додаткового продукту. Це сприяє також розвитку культури, мистецтва, тобто стимулує соціальний прогрес поряд з економічним і вдосконалює суспільні відносини. Отже, зростання додаткового продукту є важливим критерієм економічного прогресу.
Ще за часів рабовласницького ладу простежувалась суперечність між критеріями техніко-економічного і соціально-економічного прогресу. Серед критеріїв соціально-економічного прогресу варто виділити ступінь економічної свободи виробників, власність виробників на робочу силу, відносну самостійність підприємств, розвиток розумового та творчого потенціалу людей, їх потреб, інтересів та ін.
Серед критеріїв соціально-економічного прогресу значна роль належить соціальній, політичній, юридичній свободі виробників, їх вплив на національні відносини, використання багатств культури та мистецтва. Все це відтворює розвиток суспільних відносин.
На прикладі Стародавньої Греції та Риму можна розглянути наступні закономірності - при відсутності у рабів власності на свою робочу силу, відсутності економічної свободи, наявності непосильної експлуатації рабської праці розцвітала культура та мистецтво, досягнувши найвищого апогея. Але відсутність матеріальної зацікавленості та зацікавленості в продуктах своєї праці, відсутність власності на засоби виробництва робочої сили спричинили розпад рабовласницької системи відносин, а за тим і занепад культури.
Отже, при наявності суперечностей між різними видами прогресу відбуваються якісні зміни в системі виробничих відносин, що веде до встановлення єдності.
Щоб досягти гармонійного техніко-економічного, соціально-економічного та соціального прогресу необхідно забезпечити постійний розвиток людини, задоволення її потреб та інтересів.
5. Роль людини в економічному прогресі
З впевненістю можна сказати, що людина є основним джерелом і критерієм соціально-економічного прогресу. Людина як головний фактор виробництва поєднує в собі виробничі і суспільні процеси. Поряд з постійною зміною та розвитком продуктивних сил і виробничих відносин зростає місце та роль людини в процесі виробництва, особливо в умовах сучасного науково-технічного прогресу. Людина за рахунок механізації та автоматизації виробництва звільняється від неохідності безпосереднього виконання певних функцій. Все більшого значення набуває професійний рівень людини.
Людина, крім того, є невід'ємною частиною природи і суспільства. В процесі спільної трудової діяльності людина взаємодіє з іншими людьми. Хибною є думка, що людина має право і навіть зобов"язана брати від
Loading...

 
 

Цікаве