WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Основні фактори суспільного виробництва та їхня взаємодія - Реферат

Основні фактори суспільного виробництва та їхня взаємодія - Реферат

шляхом перетворення на "таємне" знання, було першоосновою виникнення в суспільстві владних відносин.
З цього часу момент опредмечування і цілевиконання концентрується у виконавській праці, тоді як момент розпредмечування і цілепокладання протистоїть йому як духовне виробництво. Цей факт практично свідчив про розділення суспільства на соціальні групи, закріплення за ними різних функцій діяльності, суспільний розподіл праці, перетворення безкласового суспільства па класове. Як зазначає Г.С.Батіщев, розділення діяльності є не що інше як розділення самої людини, перетворення людських індивідів в "часткових індивідів". У підсумку виходить, що начебто ніхто не здійснює предметної діяльності, піхто не володіє людською предметно-діяльнісною сутністю, ніхто не живе як людина. Людською діяльністю володіє лише суспільство в цілому, а його окремі члени лише виступають носіями чи то функцій цілепокладання, чи то цілевиконання. Суспільний розподіл діяльності, за своєю суттю є розділенням самої людини.
Подібне "часткове" реальне буття окремих індивідів приводить, на думку К.Маркса, до того, що в результаті складається таке становище, що людина почуває себе вільно-діючою тільки при виконанні своїх тваринних функцій - при прийнятті їжі, при питті, в статевому акті, в кращому разі ще розташувавшись у себе в житлі, прикрашаючи себе і т.д. - а в своїх людських функціях вона почуває себе тільки твариною. З соціальним розділенням людської діяльності пов'язується і поява відчуження людини від природи, суперечності між людською сутністю та її реальним існуванням.
Вихід з такого становища К.Маркс вбачав в перебудові суспільних відносин на нових засадах. В "Економічно-філософських рукописах 1844 року" він писав про те, що вирішення цієї проблеми зможе дати лише комунізм як позитивне скасування приватної власності - цього самовідчуження людини - і через те як справжнє привласнення людської сутності людиною і для людини; а тому як повне, свідоме, і з збереженням усього багатства попереднього розвитку, повернення людини до самої себе як людини суспільної, тобто людяної. Такий комунізм як завершений натуралізм = гуманізму, а як завершений гуманізм - натуралізму; він є справжнє розв'язання суперечності між людиною і природою, людиною і людиною, справжнє розв'язання спору між існуванням і сутністю, між опредмечуванням і самоутвердженням, між свободою і необхідністю, між індивідом і родом.
Але причини суперечностей між людиною і природою не обмежуються лише соціальним розподілом діяльності. Не меш важливим є також і те, що людська діяльність має предметний і універсальний характер. Як зазначає Г.С.Батищев, діяльність є здатність людини вести себе не у відповідності з організацією свого тіла, не як раба "специфіки" свого організму, а у відповідності із специфічною логікою кожного специфічного предмета; іншими словами - бути "вірним" не "собі", а світу предметів, які вони в собі, і в цій вірності іманентній предметам їх власній логіці вперше бути дійсним чином самим собою, бути не тілом, поряд з іншими тілами, не кінцевою річчю, поряд з іншими кінцевими речами, а предметно-діяльнісною істотою, діячем. Діяльність відбувається і може відбуватись лише з логікою кожного особливого предмету, але в той же час вона не відбувається і не може відбуватися згідно з логікою жодного з особливих предметів. Іншими словами людина знаходить себе лише в предметному світі і тільки в ньому одному, але зовсім не як один з предметів чи їх сукупність.
Ця особливість призводить до того, що людина, з одного боку, не може пізнати і перетворити всі предмети природи, але лише окремі з них, і в той же час вона здатна пізнати будь-який з предметів природи, найсуттєвіші зв'язки між ними. Людина пізнає і перетворює природу "по частинах". Ця "частковість" призводить до "частковості" при втручанні в колообіги речовини та енергії, які існують в оточуючому природному світі, а, отже, і порушують їх, чим викликають екологічні кризи та катастрофи.
Подібне "часткове" освоєння оточуючого природного простору було єдино можливим шляхом розвитку суспільства, а локальні екологічні кризи та катастрофи, як зазначалось вище, стимулювали прогрес як самого суспільства, так і його знань та способів перетворення природи у власних інтересах. Однак, як відзначає російський академік М.М. Моісеєв, на сучасному етапі розвитку цивілізації вже неможливо, небезпечно ігнорувати тісний зв'язок процесів еволюції природи і людського суспільства. Антропогенні впливи на природні процеси можуть призвести до виникнення нового перехідного періоду, який приведе біосферу в новий стан рівноваги, де місця людині вже не буде.
В універсальному та предметному характері людської діяльності полягає не лише причина глобальної екологічної кризи, а й передумова виходу з неї. Окрема людина пізнати природу в цілому не може, а людство - може. Людина володіє в природному світі специфічним способом передачі та накопичення інформації - соціальним. Вона здатна сприймати досвід попередніх поколінь і передавати свій власний майбутнім у процесі спілкування з іншими за допомогою мови.
Історія людського суспільства як специфічної природної системи є історією пізнання, освоєння та перетворення людиною оточуючого її природного світу. Людина є спадкоємцем природа, результатів її розвитку, її тенденцій та потенцій. Природа - її абсолютна посилка і абсолютно умова. Людина не лише "виходить" з природи, але й ніколи не залишаючи її,поступово продовжує розширювати і поглиблювати свій спадковий зв'язок з нею на всіх щаблях та рівнях свого діяльнісного прогресу. В процесі спілкування з природою і з іншими людьми вона постійно збагачує себе як людину.
Людство в процесі освоєння природи, з одного боку все більше звільняється від безпосередньої залежності від оточуючого природного середовища, а з іншого - збільшує свою залежність від знань про природу, істинності мети свого розвитку і здатності враховувати всю багатоманітність наслідків свого втручання в природні процеси. Якщо раніше людське суспільство залежало від клімату, врожаю і т.п., а порушення балансу природних систем призводило до вимирання окремих популяцій біологічного виду homo sapiens, то зараз ціна помилок визначення наслідків його діяльності - існування всього виду.
Запобігти глобальній екологічній катастрофі можна буде лише за умови узгодження людської діяльності з природними процесами, ліквідацією відчуження між ними, для цього необхідно досконало пізнати закономірності розвитку як суспільства, так і природи і їх взаємодії.
Література :
1. Батищев Г.С. Деятелыюстная сущность человека как философский принцип // Проблема человека в современной философии. - М., 1969. - С.73-144.
2. Гарковеико Р.В. Общая теория отношений общества с природой // Философские проблемы глобальной экологии. -М..1983.-С.31-59.
3. Гертнер Э. Рабочий класс и экология. - М., 221.
4. Давыдова ГЛ. Единство человека и природы как философский принцип // Взаимодействие общества и природы. -М, 1986. - С.5-24.
5. Дробницкий ОТ. Природа и границы сферы общественного бытия человека // Проблема человека в современной философии. - М., 1969. - С.189-230.
6. Кобылянский В.А. Единство и соподчиненность природы и человека // Взаимодействие общества и природы. - М., 1986. -С.25-48.
7. Кобылянский В.А. К проблеме разграничения и выявления взаимной связи природы и общества // Философские проблемы глобальной экологии. - М., 1983. - С.31-59.
8. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 р. // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. 2-е вид. Т.42. - С39-159.
9. Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. 2-е вид. Т.З. - С.17-45.
Тарасенко Н.Ф. Природа, технология, культура. - К., 1У8Ь.- С.8-42.
Loading...

 
 

Цікаве