WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Сімейні доходи. Мінімальний і оптимальний споживчий бюджет - Реферат

Сімейні доходи. Мінімальний і оптимальний споживчий бюджет - Реферат

з них збереження оточуючого середовища, від якого залежить вирішення проблеми гармонізації взаємовідносин суспільства та природи, не є поки що, за винятком безпосередньо відповідальних за охорону природи (наприклад міністерства охорони природи чи Мінчорнобиль), серед пріоритетних завдань. Крім цього вони часто не виходять поза межі своїх вузьковідомчих інтересів і не мають достатніх повноважень для їх вирішення.
Природоохоронні завдання й забезпечення стійкого розвитку повинні в найближчий час стати невід'ємною частиною діяльності всіх урядових та великих приватних організацій. Вони мусять відповідати за те, щоб їх політика, програми та бюджети заохочували та підтримували діяльність, яка булаб екологічно безпечною та економічно сталою зараз і в майбутньому і, тим самим, сприяти розв'язанню проблеми глобальної екологічної кризи.
Однак жодна держава не може вирішити в повній мірі екологічну проблему, оскільки вона має глобальний характер. Забруднення оточуючого середовища не визнають національних кордонів - викиди окислів сірки західноєвропейських теплових електростанцій є причиною кислотних дощів у Скандинавії, американських - в Канаді, вирубування тропічних лісів Амазонії скорочують можливості регенерації кисню у всій атмосфері нашої планети, відходи швейцарських хімічних концернів по Рейну досягають вод Північного моря, радіоактивні викиди після аварії на Чорнобильській АЕС поширюються атмосферними потоками по всій планеті і т.п. Вирішення глобальної екологічної проблеми вимагає координації національних зусиль на міжнародному, глобальному рівні співробітництва та здійснення екологічної політики.
Взаємопов'язаний, комплексний характер нових завдань по вирішенню соціально-екологічних проблем вступає в суперечність із характером дій існуючих національних відомств у межах кожної країни. Ці відомства є, як правило, незалежними, відокремленими і виконують порівняно вузькі завдання, приймаючи рішення "за зачиненими дверима". Існує роз'єднаність відомств, що керують економікою, і відомств, які відповідають за охорону природи.
Новий підхід потребує докорінної зміни ставлення урядів, відомств і приватних осіб до проблем охорони навколишнього середовища, подальшого розвитку міжнародного співробітництва. Реалізація завдань соціально-екологічної політики можлива двома шляхами. Перший з них полягає в тому, що головна увага зосереджена на ліквідації негативних наслідків людської природоперетворюючої діяльності, другий - на усуненні причин.
На першому шляху останнім часом досягнуто значних успіхів - у багатьох відомствах з'являються нові підрозділи, які відповідають за охорону довкілля та раціональне використання ресурсів (укомплектовані переважно науковим персоналом). Розгорнуто екологічний моніторинг, спеціальні галузеві дослідження, поліпшується інформування в межах окремих країн і в міжнародному масштабі, вдосконалюється екологічне законодавство, яке сприяє розробці та впровадженню нових, екологічно більш сумісних технологій.
У наш час кордони між країнами, націями з соціально-екологічної точки зору, стають прозорими, проникними, а діяльність, яка вважалась виключно "внутрішньою справою", сьогодні зумовлює екологічну ситуацію, розвиток і виживання населення інших країн. І навпаки, наслідки економічної, соціальної, торговельної політики одних країн істотно впливають на інші. Тому необхідно змінити міжнародно-правову основу для забезпечення стійкого розвитку, створити нову систему міжнародних відносин, яка могла б заборонити одній або кільком країнам підривати екологічну безпеку інших.
Як зазначив у своєму виступі на міжнародній конференції "Планета Земля. Вік XX" (Москва, липень 1992) відомий польський футуролог, письменник-фантаст С.Лем, "нова цивілізація повинна бути підпорядкована глобальному управлінню експертів-спеціалістів найвищої кваліфікації (переважно екологів і політиків). Дедалі менше місця залишатиметься "локальному патріотизму". Потрібно буде створити нову науку з методами наддержавного загальнолюдського підходу до земних проблем, особливо деморегуляції та розвитку біотехнології. Ця наука повинна лягти в основу соціально-екологічної політики в сучасних умовах глобальної екологічної кризи".
В той же час, відзначаючи винятково велику роль держави та державних органів у здійснення соціально-екологічної політики, необхідно пам'ятати про те, що держава, як апарат узгодження інтересів громадян та їх груп, не має якоїсь "власної" волі. Вона є виразником інтересів найбільш активної частини суспільства, яка здатна нав'язати свої інтереси іншим. В умовах функціонування демократії це "нав'язування" є результатом суспільного компромісу. Збереження нормальних умов біологічного існування людини на сьогоднішньому етапі розвитку цивілізації виступає як загальний інтерес людства. Ця стратегічна мета людської діяльності на сучасному етапі розвитку взаємовідносин суспільства та природи не піддається сумніву практично ніким на планеті і боротьба йде, в основному, за рахунок яких поступок та чиїх інтересів буде гармонізовано глобальну соціоекосистему.
Для досягнення розумного компромісу між глобальними соціально-екологічними інтересами людства та єоціально-економічними інтересами окремих індивідів та соціальних груп останні вступають у певний вид відносин. Суть цих відносин полягає у впливі на формування цілей і визначення механізмів та засобів здійснення соціально-екологічної політики держави. Зараз практично всі політичні партії, незалежно від їх доктри-нальної бази, включають у свої програми питання охорони навколишнього природного середовища, забезпечення соціально-екологічної безпеки, а в багатьох індустріально розвинутих країнах навіть виникли політичні партії екологічного напрямку. Крім того значний вплив на формування екологічної політики в глобальних масштабах має така потужна наднаціональна громадська організація, як "Грінпіс".
У цілому соціально-екологічну політику можна визначити як сукупність науково обгрунтованих і сформульованих принципів, завдань та цілеспрямованих дій держави, громадських та державних організацій, окремих громадян, з допомогою яких здійснюється взаємодія суспільства та природи, охорона оточуючого природного середовища, сучасна стратегія раціо­нального природокористування.
Хоча в кожній з країн
Loading...

 
 

Цікаве