WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Товарне виробництво, товар і гроші. Основні форми виробництва. Товарне виробництво та його характерні риси (пошукова робота) - Реферат

Товарне виробництво, товар і гроші. Основні форми виробництва. Товарне виробництво та його характерні риси (пошукова робота) - Реферат

у навколишньомусередовищі.
Останнім часом у науковій літературі з філософсько-соціальної проблематики помітне значне зростання публікацій з світоглядних проблем, що включають проблему технології. Бум у розробці цієї проблематики, її зближення з проблемою взаємовідносин людини та природи викликаний, в першу чергу, усвідомленням важливості ролі технології в різноманітних сферах життєдіяльності суспільства з розвитком наукоємних галузей виробництва, таких як інформатика, робототехніка, ядерна та термоядерна енергетика, генна інженерія та багатьох інших. Стає очевидним, що не менш важливим, ніж питання "що виробляється?", стає питання "як виробляється?". Сутність технології аналізується з ряду позицій, даються різні визначення даного поняття (детальніше ця проблема була розглянута в попередніх темах).
Технологію в найбільш загальному вигляді (як спосіб організації діяльності) можна розділити на два основних види - природну технологію і людську. Природна технологія як спосіб організації руху живої та неживої природи відрізняється граничною оптимальністю з позиції цілісності природної системи в цілому. Ця особливість фіксувалась людством протягом всієї його історії, на рівні констатації природи як зразка для наслідування. Специфічно ж людський спосіб освоєння природного простору вирізнявся тим, що все більш розвиваючись, він відходив від природних зразків. Це і винайдення колеса, і всіх заснованих на ньому способів пересування, що не мають аналогів у живій природі, гребного гвинта, пропелера і жорсткого крила в літакобудуванні і т. ін.
У природі доцільність існування, діяльності, оптимальності розвитку окремих систем визначається рамками існуючих рівноваг між системами. Якщо розвиток одного з елементів перевищував допустимі можливості, то ця система або зникала, або якісно реорганізовувалась, пристосовувалась до нових умов. У середині ж кожної окремої системи доцільність її функціонування зумовлюється внутрішніми необхідностями та зовнішніми можливостями. Людське суспільство, як природна система, направляло всю свою діяльність на розширення, розмноження та зміцнення гарантій свого існування.
Не маючи можливості освоїти всю природу одразу, в силу обмеженості знань та технічних можливостей, людство освоювало її "по частинах". Це зумовлює "поділ" єдиної мети на ряд локальних цілей. Викликана цим нерівномірність освоєння різних частин природи приводить до того, що загальний спосіб організації людської діяльності "подрібнюється" на обмежені технології, що виступають частковими моментами природної.
Людська діяльність, включаючи в себе момент цілепокладання та момент цілевиконання, має доцільний характер, тобто в своєму русі узгоджується з поставленою метою. У зв'язку
з питанням про відповідність результату діяльності поставленій меті вирішується проблема ефективності людської діяльності. Вона може бути визначена як співвідношення бажаного ре­зультату (мети) з отриманим. Чим більша відповідність результату і мети, тим вища ефективність акту діяльності і навпаки. Ефективність діяльності визначається і ефективністю технології як способу її організації, тобто, чим більше спосіб реалізації відповідає можливостям досягнення поставленої мети, тим вищим буде ступінь відповідності їй отриманого результату. Найважливішою умовою підвищення ефективності людської діяльності є рівень уявлень про бажаний результат та можливі способи його реального досягнення, тобто рівень знань.
Вся історія людської діяльності є історією підвищення її ефективності. Однак питання про ефективність знаходиться "в середині" самої діяльності, оскільки воно включає в себе і мету, і цілепокладання та цілевиконання, і сам результат. З позицій же цілісності природної системи людська діяльність є, перш за все, природний процес, зумовлений необхідністю існування людського життя. Людина в процесі праці бере на початку природний предмет і створює в його кінці продукт, перетворений в цьому процесі, який може існувати, врешті-решт, лише згідно з законами природи.
Оскільки людські знання про закони природи мають обмежений характер, то для збереження цілісності глобальної екосистеми і умов біологічного існування людини поряд з проблемою ефективності людської діяльності постає проблема її оптимальності. Оптимальність діяльності є співвідношенням способу організації людської діяльності з дійсними законами природи. Чим більше організація людської діяльності відповідає об'єктивним закономірностям природи, тим вищою є оптимальність цієї діяльності, тобто тим більшою є можливість уникнути негативних наслідків втручання в природу, тим менше порушуються механізми підтримки динамічної рівноваги біосфери.
Ефективність і оптимальність людської діяльності далеко не завжди співпадають, оскільки ефективність зумовлюється наявними знаннями та реальними можливостями, а оптимальність - відповідністю знань об'єктивним природним закономірностям. Так, німецький дослідник-натураліст Б. Гжимек, описуючи освоєння саван Африки, відзначав у книзі "Серед тварин Африки", що розвиток традиційного тваринництва на цих територіях є надзвичайно ефективним, так як створює умови для збільшення кількості домашньої великої рогатої худоби (буйволів та корів), що слугує основою харчування місцевих племен. Але надмірне зростання чисельності цих видів тварин, що, з часом, могли б витіснити всі інші види, призводить до збіднення тваринного та рослинного світу, виснаження ґрунтів і скорочення харчової бази. В той же час, вважає вчений, при знанні законів функціонування екосистеми саван можна було б досягти того ж результату (отримання певної кількості м'яса придатного для споживання), збільшивши кількість використовуваних в харчуванні і культивованих видів тварин. При цьому кожен з них займав би свою екологічну нішу, а екосистема могла б задовольняти потреби людей з меншим ризиком для своєї стабільності. При однаковій ефективності (отримання однакової кількості придатного для харчування м'яса) другий варіант є більш оптимальним з точки зору збереження умов людського існування.
Ще більш показовим є приклад гірничодобувної промисловості. При видобутку окремих видів мінеральної сировини у відходи йде величезна кількість не менш цінних для інших видів промисловості продуктів.
Але якщо раніше подібна ефективність людської діяльності при низькому рівні оптимальності не становила загрози для існування людства, то в епоху глобальної екологічної кризи від вирішення питання оптимізації взаємовідносин у системі "суспільство-природа" залежить існування біологічного виду homo sapiens. Оптимізація відносин суспільства з природою означає поєднання елементів пристосування суспільства до природи з усе більшим посиленням елементів оволодіння нею на основі пізнання та практичного застосування її об'єктивних законів.
М.Т.Бакка та О.А.Пирський зазначають, що під оптимізацією соціоекосистем слід розуміти створення в них таких оптимальних функціональних структур, які могли б забезпечити гармонійне поєднання
Loading...

 
 

Цікаве