WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Форми розподілу необхідного продукту (пошукова робота) - Реферат

Форми розподілу необхідного продукту (пошукова робота) - Реферат

необхідністю вимагатиме створення жорстких авторитарних чи й тоталітарних політичних режимів, різку мілітаризацію країн світу та введення жорсткого раціонування матеріальних благ. Г.Груль зазначає, що в майбутньому величезної переваги досягнуть народи, яким вдасться максимально підняти рівень озброєності і підтримувати при цьому виключно низький життєвий рівень. Для реалізації цього ним пропонується радикальне обмеження індивідуальних свобод громадян.
Ще більш жорстку позицію займають представники "екофашизму", якими пропонується не лише встановлення фашистських політичних режимів, вирішення проблем "сильних" народів за рахунок "слабких", а й поділ суспільства на прошарки за певними расовими ознаками з різним доступом до екологічних та матеріальних благ. Якщо не вистачає "на всіх", нехай дістанеться "найкращим", які покликані управляти і вирішувати долі "слабких".
В.М.Лейбін, говорячи про сутнісні відмінності різних напрямків сучасної екофутурології, зазначає, що консерватизм апелює до "традиційних цінностей" і пропонує, головним чином, різного роду стратегії повернення до "минулого" у відносинах суспільства і природи шляхом "відкату" в розвитку соціальної і економічної систем людського суспільства, неолібералізм характеризується прагненням до демократизму, технократизму і наукократизму, пристосованих до умов соціально-економічного і культурно-морального буття людей, що змінюються. Для лівого радикалізму властиві стратегічні установки на заперечення істеблішменту, негативізм, кому-налізм. Правому радикалізму властиві такі стратегічні установки, як фанатизм, експансіонізм, мілітаризм.
Однак ні концепція нульового зростання, ні концепція обмеженого зростання не змогли задовольнити всіх учасників глобального процесу пошуків прийнятного для людської цивілізації майбутнього. Країни, що розвивались, були
категорично проти консервації їх відсталого становища, а глобальну екологічну проблему вимагали вирішити в нерозривному зв'язку питанням подолання бідності та відсталості. В.С.Крисаченко відзначає, що якщо початкові кроки і дискусії навколо майбутнього системи "суспільство-природа" визначалися суто охоронною тенденцією, то з часом кредо змінилось на "охорону природи в цілях розвитку" аж до переорієнтації на охорону самого розвитку.
Як підкреслюють автори праці "Соціальна екологія" під керівництвом Л.П.Царика, суперечки, що спалахнули довкола концепцій розвитку суспільства, привели до виникнення і розвитку певного компромісного варіанту, який отримав назву концепція "сталого розвитку". По суті це яскраво виражена антропоцентрична концепція, що передбачає такий економічний розвиток, який не має згубного впливу на довкілля. Недаремно перший принцип Декларації Ріо проголошує: "Люди є центром сталого розвитку. Вони мають право на здорове і продуктивне життя в гармонії з природою".
Вперше термін "стійкий розвиток" (sustainable development) було використано у документах у 70-х років XX ст., коли з'явилася ідея розробки Всесвітньої стратегії охорони природи, її висунули міжнародні організації: Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОІІ), Програма (комітет) ООН з питань навколишнього середовища (ЮНЕП), Всесвітній фонд дикої природи (ВВФ). Результати тривалих досліджень і пошуків були подані у вигляді концепції в 1987 р. у доповіді "Наше загальне майбутнє", підготовленій ЮНЕП і відомій як звіт Комісії Х.Брутланд.
Офіційне визнання поняття "сталого розвитку" отримало на конференції ООН "Навколишнє середовище і розвиток" (Ріо-де-Жанейро, 1992).
Згідно з прийнятими в Ріо-де-Жанейро документами стійкий розвиток передбачає:
o право людей на здорове і плідне життя в гармонії з природою;
o охорону навколишнього середовища як невід'ємну частину процесу розвитку;
o задоволення потреб у сприятливому навколишньому середовищі як нинішнього, так і майбутніх поколінь;
o зменшення розриву в рівні життя між народами світу, а також між бідними і багатими в кожній країні;
o удосконалювання природоохоронного законодавства;
o відмову від моделей розвитку виробництва і споживання, що не сприяють стійкому розвитку.
Реалізувати ці програмні завданні передбачалось шляхом дотримання принципів стійкого розвитку, серед яких:
o економічний розвиток у відриві від екології веде до перетворення планети на пустелю;
o упор на охорону природи без економічного розвитку закріплює злидні та несправедливість;
o рівність без економічного розвитку означає злиденність для всіх;
o охорона природи без права на дію стає частиною системи поневолення;
o право на дії без охорони природи відкриває шлях до колективного і такого, що стосується всіх однаковою мірою, самознищення.
Як зазначає О.М. Адаменко, за своїєю суттю сталий розвиток - це такий, що задовольняє потреби теперішні, але не ставить під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби, тобто сталий розвиток - це соціально-економічний процес, який забезпечує високу якість довкілля і здорову економіку всіх народів світу.
Оцінюючи зміст концепції стійкого розвитку, українська дослідниця Т.В.Гардащук звертає увагу на те, що ідейний зміст "Нашого спільного майбутнього" отримав досить суперечливі, з методологічного погляду, оцінки. З одного боку, в ньому прогнозується, хоч і не явна, але відмова від фізичних меж на користь зростання та визнання провідної ролі ринкових чинників у процесі розвитку, з іншого - визначальна роль бідності у деградації природних ресурсів і доводиться необхідність усвідомлення спільних інтересів і розбудови нового глобального суспільства, на основі цих інтересів. Але загалом цей ? звіт визнав, що природні ресурси є достатніми для задоволення довготривалих людських потреб. Проблема ж полягає у невідпо­відності просторового розміщення населення щодо природних ресурсів і в розмірах та мірі ефективності використання самих природних ресурсів, які не завжди є раціональними.
Відомий російський вчений академік М.М.Моісеєв, що тривалий час працював над вирішенням глобальних екологічних проблем, поставився негативно навіть до самого терміна "стійкий розвиток". Він зазначав, що в даний час і найближчій перспективі ні про який стійкий розвиток говорити не можна. Орієнтація на стійкий розвиток неприпустимо спрощує сучасний екологічний стан і не націлює людей і людство в цілому на реальність труднощів, з якими вони неминуче зустрінуться раніше, ніж знайдуть шляхи вирішення найважливіших екологічних проблем.
Незважаючи на те, що концепція стійкого розвитку була підтримана світовим співтовариством на рівні Організації Об'єднаних Націй, вона не стала єдиноприйнятною. Більшість дослідниківсхиляється до думки, що в даний час склалося декілька основних екополітичних стратегій вирішення екологічних проблем серед яких:
1. Руссоістська, яка виходить із можливості повернення людства до доіндустріального стану, коли людина не мала такої значної сукупної виробничої потужності і не могла своїми руйнівними діями нести загрозу існуванню природи в її нормальному стані.
2. Технократична -
Loading...

 
 

Цікаве