WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Роль держави у становленні та розвитку ринкової економіки України - Курсова робота

Роль держави у становленні та розвитку ринкової економіки України - Курсова робота

організаційно-інституційними перетвореннями.
Соціальна політика - насамперед соціальний захист найменш забезпечених верств населення, управління через інтереси.
Державна політика в широкому розумінні охоплює всі дії держави у сферах податкової, цінової, кредитної, дотаційної, зовнішньоекономічної політики, реформування відносин власності та інших, що мають вплив на розвиток промисловості; у вузькому розумінні - управління окремими галузями і підприємствами: зміна обсягів випуску продукції, структури виробництва, створення нових галузей, сприяння малому бізнесу, економії ресурсів та. ін.
З боку стратегічної цілі реформ доцільне виділення як пріоритетного інноваційного напрямку, який включає:
o визначення пріоритетів науково-технічного розвитку і здійснення розподілу державних ресурсів;
o створення сприятливого інноваційного клімату в економіці, послідовне формування платоспроможного попиту на інновації;
o створення умов для розвитку підприємництва в науково-технічній сфері;
o активний протекціонізм стосовно до інтелектуального, науково-технічного потенціалу країни.
Реалізація зазначених функцій держави в регулюванні економіки потребує відновлення і подальшого розвитку системи планування на макрорівні з метою обґрунтування рішень, пов'язаних з реалізацією цих функцій.
1.3. Важливість ролі держави у становленні та регулюванні ринкової економіки
Ринкова економіка - це система прав і обов'язків. Без дійових правових механізмів, економічної відповідальності за прийняті рішення і зобов'язання вона не зможе функціонувати. Ринок - одне з визначних досягнень людської цивілізації. Він пройшов випробування часом і довів велику життєву силу. Це підтверджено світовим досвідом і зафіксовано сучасною наукою. Маємо підстави стверджувати, що сучасна історія не знає жодного прикладу ви-сокорозвиненої, гнучкої економіки, яка могла б ефективно функціонувати без ринку.
Сучасний ринок вважається соціально орієнтованим, ефективно регульованим, що органічно вписується у відповідні соціально-економічні моделі, які досить різноманітні і не виключають одна одної (наприклад, англо-саксонська, романська, скандинавська, східноазіатська). Однак, незважаючи на різноманітність моделей ринку, для розвиненої ринкової економіки характерні й загальні риси. Світовий досвід вказує насамперед на те, що без активної регулюючої ролі держави не може бути ефективної, і соціально орієнтованої ринкової економіки. Немає жодної країни з високорозвиненою економікою, де б держава усунулась від регулювання ключових соціально-економічних процесів.
Методи державного регулювання, звичайно, змінюються. Проте завжди за державою зберігатимуться такі функції, як захист прав власності, забезпечення вільного підприємництва, стимулювання ділової активності, боротьба з монополістичними тенденціями, забезпечення законності і правопорядку в господарській сфері, в регулюванні грошового обігу, в зовнішньоекономічній діяльності, забезпечення економічної безпеки країни. Жодна з цих функцій ніколи не втрачає значущості. Змінюються лише механізми, методи і способи виконання державою цих функцій та її орієнтація в економіці.
Водночас із розвитком суспільства, зі змінами у структурі суспільного виробництва, прогресом у його технічній базі, активізацією певних сфер життєдіяльності розвиваються, збагачуються, уточнюються змістовні функції держави. Це насамперед послідовний перехід до прямих та непрямих методів регулювання економіки.
Посилюється роль держави в регулюванні соціальних процесів (визначення мінімальної оплати праці, мінімальної погодинної ставки, обов'язкової для будь-якого підприємства незалежно від форми власності, прожиткового мінімуму, тривалості робочого часу та часу відпочинку, гарантованих відпусток). Держава має розв'язувати складніші проблеми соціальних відносин: комплекс взаємовідносин праці та капіталу, соціальне партнерство, зменшення невиправданої різниці в доходах населення, забезпечення ста- більності в суспільстві.
Останнім часом держава виконує якісно нові функції які раніше не проявлялися так чітко, що зумовлено поступовим становленням постіндустріального суспільства. Це питання освіти, формування й підтримки фундаментальної науки, промислової політики, екології. Тому концепція витіснення держави зі сфери економіки та зменшення її функцій не відповідає глобальним світовим тенденціям і сучасним реаліям перехідної економіки України.
Роль держави якісно змінюється на етапі становленню ринкової економіки і в умовах функціонування вже добре відрегульованої економіки. Самоорганізація (а ринок є класичним зразком самоорганізації) характерна для досить усталених систем і не може бути впроваджена доти доки не відбудуться перехідні процеси, доки одна систем не трансформується в іншу. До того ж в умовах переходу принцип самоорганізації виконує консервативну, захисну функцію. Механізм самоорганізації намагається повернути систему до попереднього стану, уникнути зовнішніх перешкод і "законсервувати" старі тенденції.
На стадії формування ринкової економіки можна виокремити кілька напрямків активної державної економічної політики.
Перший - формування нової системи відносин власності, що притаманна багатоукладній економіці. Такий процес не може бути стихійним.
Другий - становлення малого підприємництва, у тому числі фермерського господарства. Цей процес не може відбутися без допомоги держави і без державного регулювання. Держава відіграє велику роль і у створенні сучас-их високоорганізованих структур типу фінансово-промислових та аналогічних утворень, які є опорними для сучасної розвиненої ринкової економіки в усьому світі. Їх ініціювання та становлення потребують чіткого регулювання і підтримки з боку держави.
Третій - за активного сприяннядержави формуються основні елементи ринкової економіки, зокрема фінансовий і фондовий ринки, інститути регулювання ринку праці та зайнятості - інфраструктури ринкової економіки загалом.
Масштаби державного регулювання, його конкретні форми і методи в різних країнах істотно різняться. Тому готових схем не може бути. Неприпустимими є як абсолютизація, так і переоцінювання ролі держави. Треба шукати виважене, раціональне поєднання цих важливих складових розвитку економіки. Водночас протиставлення "ринок - держава" є зручним у методичному, навчальному плані, однак воно далеке від реального життя і не охоплює всіх економічних явищ і процесів.
Сьогодні відбувається процес становлення інститутів господарських утворень, роль яких стає дедалі помітнішою в регулюванні соціально-економічних процесів. Це такі інститути, як угоди й асоціації: союзи промисловців і підприємців, асоціації банкірів, торгово-промислові палати, які не є структурами державними. Проте всі вони не залежать до структур ринкової економіки, а входять до господарського утворення, є реальними учасниками та суб'єктами регулювання економічних і соціальних процесів. Іншими словами, функції державного регулювання передаються не ринкові, а інститутам громадського утворення, які є складовими цього механізму.
Підвищується значущість і регулюючий вплив міждержавних інститутів і
Loading...

 
 

Цікаве