WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Роль держави у становленні та розвитку ринкової економіки України - Курсова робота

Роль держави у становленні та розвитку ринкової економіки України - Курсова робота

командно-адіміністративної економіки до ринкової. Правильне поєднання зазначених чинників сприятиме забезпеченню струк- турної переорієнтації економіки, створенню передумови для ефективної роботи всіх її складових (промисловості, сільського господарства та ін.) як на етапі переходу до ринку, так і в умовах його функціонування. o
У результаті реалізації політики структурних змін можна досягти певних цілей, зокрема:
o розв'язання проблеми альтернативного енергетичного забезпечення;
o екологізації продуктивних сил;
o переорієнтації народногосподарського комплексу на пріоритетний розвиток сільськогосподарського машинобудування, електротехніки, легкої та харчової промисловості;
o комбінування і кооперування виробництва з метою комплексного використання сировини та утилізації відходів;
o організації інноваційних виробничо-територіальних комплексів із замкненим і безвідходним виробництвом;
o планомірного та комплексного розміщення галузей виробництва та сфер обслуговування з урахуванням наявних природних і трудових ресурсів;
o формування розвиненого АПК і високоінтенсивного сільського господарства; розміщення галузей і культур з рахуванням конкретних агрокліматичних та економічих умов;
o оптимізації територіально-виробничих і транспортних зв'язків як між регіонами, так і всередині них;
o створення сприятливих стабільних юридичних умов для зарубіжних інвестицій та діяльності спільних підприємств і організацій (доступ до сучасних передових технологій.
Структурна переорієнтація економіки України необхідна і реальна. Вона безпосередньо продиктована національними інтересами держави, сформульованими у програмі "Україна-2010 рік". Для її здійснення потрібні передусім політична воля та науково обґрунтований план практичних дій.
1.2. Напрямки політики державного регулювання економіки
Незадовільні макроекономічні результати формування господарства України, що отримані на практиці, диктують необхідність переорієнтації ролі держави в управлінні. Назріла потреба кардинально міняти стратегію і направленість перетворень, тому для України вирішальним може бути тільки внутрішній ринок. Економічна політика, що орієнтована на зовнішню торгівлю, можлива для окремих країн Західної Європи або для Південної Кореї.
В умовах сучасного високоінтегрованого господарства роль державного регулювання об'єктивно залишається досить значною. Особливого значення вона набуває в перехідний до ринкової економіки період.
Заміна централізованих методів ринковим шляхом передання суспільної власності в руки конкретних груп призвела до сутички групових інтересів, породила стихійність, властиву слабо регульованому капіталістичному гос- подарству. Активізація державного регулювання економіки забезпечується використанням низки основних принципів: узгодження короткострокових і перспективних цілей при прийнятті управлінських рішень; узгодження фундаментальних і поточних завдань; оволодіння механізмами реалізації цілей.
Державне регулювання стає вкрай необхідним з урахуванням тих реалій, в яких відбувається реформування економіки України. До основних із них належать:
o висока зношеність основних фондів, слабке цивільне машинобудування, підвищена ресурсомісткість;
o необхідність розвитку конкуренції, з одного боку, і державного розподілу ресурсів - з другого, у зв'язку з чим актуальним є формування механізму поєднання цих шляхів перерозподілу ресурсів;
o слабкість грошового обігу, який диктує здійснення системи заходів щодо стабілізації і зміцнення гривні, а до їх реалізації - розробка механізму підвищення інвестиційної активності;
o відсутність чіткої соціально-економічної перспективи;
o монополізм, тіньова координація, а інколи і безпосередній контроль економіки мафіозними структурами.
Нині відстежувались два підходи в питанні про роль держави в перехідній економіці. Один представлений концепцією "обмеження інтервенції держави в економіку", що завбачає проведення макроекономічної політики з використанням монетарних методів. Другий наполягає на достатньо високій, активній ролі держави в перетвореннях. У випадку другого підходу створюються певні передумови, для формуючого впливу держави на економічну динаміку, а також реалізації низки зазначених вище основних принципів. При цьому державний вплив має забезпечити соціальну орієнтацію всіх галузей суспільного господарства, підтримку зайнятості населення.
Конкретні функції державного управління досить чітко визначились у процесі практичної їх реалізації розвиненими країнами світу. Як свідчить аналіз відповідного досвіду, держава має забезпечити:
o узгодження інтересів на всіх рівнях: суспільство - регіон - фірма - працівник;
o збалансованість розвитку, структурну переорієнтацію суспільного відтворення;
o включення вітчизняної економіки в міжнародний поділ праці;
o розвиток виробничого потенціалу країни - його якісний стан, темпи нарощування, рівень використання;
o активну цілеспрямовану кредитну, грошову, податкову політику;
o надання фірмам, комерційним структурам інформації про схеми розвитку і розміщення продуктивних сил, довгострокові й середньострокові плани соціально-економічного розвитку країни і її регіонів.
Все це свідчить про те, що держава реалізує свої функції з управління національною економікою, здійснюючи багатоцільову, різноспрямовану діяльність. Отже, потрібна впорядкована система заходів, дій держави, які в сукупності є загальнодержавною макроекономічною політикою. Дослід-ники виділяють декілька її основних напрямків (див. Табл. 1.).
Таблиця 1. Основні напрямки політики державного регулювання економіки.
Інституційна політика - цілеспрямовані дії держави з перетворення або усунення економічних інститутів, формування нових. Тут є пріоритетними реформування інститутів державного регулювання, приватизація державної власності, формування і розвиток інфраструктури ринку, насамперед уточнення ролі фінансових та інвестиційних інститутів.
Структурно-інвестиційна і промислова політика забезпечує формування ринкових суб'єктів, надає державну підтримку виробникупродукції, на яку є і буде в найближчому майбутньому попит; причому перерозподіл ресурсів належить здійснювати не за галузями, а відповідно за більш деталізованими ознаками (наприклад, для розвитку інвестиційного устаткування), широко використовуючи цільові програми.
За даними окремих досліджень промислова політика охоплює: встановлення конкретних цілей у результаті аналізу реальних можливостей розвитку з урахуванням варіантів світогосподарських зв'язків; установлення системи пріоритетів у розвитку; конкретизацію етапів досягнення стратегічних цілей; механізми реалізації пріоритетів.
Стосовно розробки стратегії промислової політики показовим є досвід Японії. Промислова політика цієї країни включала регульоване відкриття економіки, узгоджене зі зміцненням національного виробництва, поетапну модернізацію виробничого устаткування, підвищення рівня технології відповідно з пріоритетами, заходи зі стабілізації економіки.
Фінансова політика - це необхідні відповідні перспективні програми, узгоджені з
Loading...

 
 

Цікаве