WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Динамічні моделі (пошукова робота) - Реферат

Динамічні моделі (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота:
Динамічні моделі
Зміст
1. Виробнича функція
2. Моделі економічного циклу
3. Моделі економічного зростання
Список використаної літератури
Виробнича функція
Для опису взаємозв'язку між затратами чинників виробництва і обсягом продукції, що випускається, в економіці використовують поняття виробничої функції.
Технологічна залежність між структурою затрат ресурсів, наприклад працею (L) та капіталом (К), і максимально можливим випуском продукції (Q) записується за допомогою такої виробничої функції:
Y = F(L, К) або Q = F(L, К).
Виробнича функція показує, який максимальний обсяг випуску Y може бути одержаний при кожному конкретному наборі витрачених ресурсів і незмінній технології. Зміна технології приводить до зміни самої функціональної залежності.
Введемо позначення: Q - обсяг випуску; L - кількість праці; К-кількість фізичного капіталу; А - змінна, яка залежить від ефективності виробничих технологій; FQ - функція, яка визначає залежність обсягів випуску продукції від значень витрат чинників виробництва.
Більшість виробничих функцій має властивість постійної віддачі від масштабу. Це означає, що при одночасній зміні всіх чинників виробництва на одну й ту саму величину функція змінюється на ту ж саму величину. Розглянемо виробничу функцію для двох чинників L та К.
Математично це означає, що для будь-якого додатного числа z:zQ = A F(zL, zK).
Якщо z=l,2, то при зростанні обох чинників виробництва на 20 %обсяг випуску продукту також зросте на 20 %, або в 1,2 раза.
Залежно від кількості чинників виробнича функція визначається як одночинникова, двочинникова, багаточинникова.
Функціональна залежність може бути подана в табличній, графічній та аналітичній формах.
Для неперервної і диференційованої двочинникової виробничої функції формула може бути записана з використанням часткових похідних функції двох змінних:
Технологічна норма заміщення MRTS показує вибір між двома чинниками у виробництві. Вона вимірює пропорцію, у якій фірмі потрібно замінити один чинник іншим, щоб залишити випуск без змін.
Виробнича функція відповідає закону спадної віддачі чинників виробництва.
Розглянемо двочинникову виробничу функцію (див. таблицю) заданими так званої виробничої сітки. Кожна клітина таблиці відображає максимальний обсяг випуску, який забезпечується відповідними обсягами чинників.
Для побудови двочинникової функції вибираємо з таблиці різні комбінації ресурсів, які забезпечують один і той самий обсяг випуску, і наносимо точки з відповідними координатами (L, K) на координатну площину. Якщо з'єднати ці точки плавною кривою, одержимо лінію незмінного випуску - ізокванту (рис. 4.1). Ізокванта - крива, що показує всі можливі комбінації ресурсів (L, K), які дозволяють от-римати певний фіксований обсяг виробництва (Q).
Аналогічно можна розглянути різні варіанти досягнення обсягіввипуску Q = 10, Q = 15 та побудувати відповідні їм ізокванти. Су-купність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідаєпевному обсягу випуску продукції, називається картою ізоквант. Фун-кція відображає залежність між обсягом випуску (Y) та працею (L).
Рис. 1. Карта ізоквант
Типовим прикладом виробничої функції в аналітичній формі може бути виробнича функція Кобба-Дугласа:
Її ізокванти мають вигляд кривих, які ми розглянули вище. Вони опуклі в бік початку координат і не перетинають їх, а необмежено наближаються до координатних осей. Це означає, що чинники виробництва можуть лише частково замінювати один одного, але повна заміна є неможливою, тобто F(0, K) = F(L, 0) = 0.
Наступний приклад виробничої функції - функція з фіксованими пропорціями чинників, яка має назву виробничої функції Леонтьева(рис. 2): Q = min(aL, bK); a, b > 0.
Виробнича функція Леонтьева
Рис. 3. Лінійна виробнича функція з повним заміщенням чинників виробництва
Третій приклад лінійна виробнича функція з повним заміщенням чинників виробництва (рис. 4.3): Q = aL + bK; a, b > 0.
Для випадку a = b = 1 (рис. 4.3) AK/AL = 1.
Моделі економічного циклу
Економічний цикл (цикл ділової активності) - це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.
Кожен цикл становить певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, що повторюються. Економічний цикл характеризується: 1) самовідтворенням; 2) безперервністю; 3) хвилеподібним характером динаміки макроекономічних показників. Двофазові моделі містять у собі фази піднесення і спаду та найвищу і найнижчу точки циклу.
За тривалістю економічні цикли поділяють на: короткі (малі) - коливання ділової активності 3-4 роки; середні - коливання ділової активності 8-10 років; великі (довгі хвилі) - з періодичністю 48-55 років.
Модель Самуельсона-Хікса - це кейнсіанська модель економічного циклу.
У моделі Самуельсона-Хікса беруть участь два економічних суб'єкти: домогосподарства і фірми. Припускається фіксованість рівня цін і відсоткової ставки [2].
Споживання поточного періоду Ct визначається доходом попереднього періоду Yt-1:
Ct = c'Yt-1,де c' = MPC - гранична схильність до споживання.
Функція сукупного попиту має вигляд:
Це - статична модель циклу. Ita - автономні інвестиції фірм. При зростанні автономних інвестицій за принципом мультиплікатора зростає сукупний попит і дохід. Приріст доходу викликає зміну індуційованих інвестицій (інвестиції, які залежать від доходу). Отже, ефект мультиплікатора викликає дію акселератора. Акселератор - відношення при-росту індуційованих інвестицій до відносного приросту доходу. Формула акселератора:
Отже, функція сукупного попиту може бути представлена так:
Це - динамічна модель економічного циклу, або модель взаємодії мультиплікатора та акселератора, у якій сукупний попит залежить відc' та А. За Хіксом, с та А можуть викликати коливання, а не вибухи попиту, оскільки існують певні обмеження. Нижнє обмеження - вели-чина амортизаційних відрахувань, верхнє - рівень повної зайнятості.
Модель Калдора - кейнсіанська модель економічного циклу(рис.4).
Особливості моделі.
1. Функції споживання та інвестицій мають нелінійний характер та описуються логістичними кривими (S-кривими).
2. Рівновага економічної системи залежить від граничної схильності до заощадження та граничної схильності до інвестування. Ці величини визначають нахил ліній заощадження та інвестицій. Якщо гранична схильність до інвестування більша за граничну схильність до заощадження, то економіка перебуває у нестійкій рівновазі. Якщо
гранична схильність до інвестування менша за граничну схильність до заощадження, то економіка перебуває у стійкій рівновазі.
3. За Калдором, обсяг інвестицій та заощаджень змінюється залежно від фази економічного циклу.
Рис. 4. Зміна функції інвестицій від зміни доходу
Розглянемо чотирифазову модель економічного циклу, яка скла-дається з таких фаз: спад, депресія,пожвавлення, піднесення. В умовах спаду та депресії спостерігається незначний рівень безробіття і не-довантаження виробничих потужностей. Для збільшення доходу інвестиції не потрібні, оскільки при зростанні зайнятості зросте за-вантаження виробничих потужностей. Лінія інвестицій у цьому випадку є пологою (I). В умовах пожвавлення існують висока зайнятість і повне завантаження виробничих потужностей. Тому для збільшення виробництва і доходу потрібні інвестиції. Еластичність інвестицій за доходом більша за одиницю у зв'язку із зростанням реального капіталу. Лінія інвестицій набуває крутизни (II). В умовах піднесення (надлишкової зайнятості та високого доходу або інфляційного розриву) інвестиції втрачають еластичність за доходом. Їх упровадження пов'язане зі значними втратами та ризиком (III).
Зміна функції заощаджень від зміни доходу
При спаді та депресії
Loading...

 
 

Цікаве