WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Корисність та гранична корисність продукту, закон спадної корисності. - Контрольна робота

Корисність та гранична корисність продукту, закон спадної корисності. - Контрольна робота


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Корисність та гранична корисність продукту, закон спадної корисності.
Вартість товару змінюється залежно від продуктивної сили праці. Під продуктивністю праці розуміють кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу. Отже, із зростанням продуктивності праці у кожній одиниці продукції втілюється менша кількість праці. Тому вартість одиниці товару зменшується, а вартість всієї маси вироблюваної продукції залишається незмінною. Оскільки величина вартості товарів визначається не індивідуальним, а суспільно необхідним робочим часом, то для зменшення величини вартості повинна зрости продуктивність суспільної праці.
Продуктивність праці пов'язана з конкретною працею, бо виражається у більшій або меншій кількості споживних вартостей. Її рівень залежить від таких основних факторів, як масштаби розвитку техніки, науки та впровадження її досягнень у виробництво, форм і методів організації праці, рівня освіти і кваліфікації робітників, природних .умов тощо.
Праця здійснюється з різною інтенсивністю. Інтенсивність- це затрати праці за одиницю часу. Зростання інтенсивності праці рівноцінне подовженню робочого дня. Більш інтенсивна праця створює за одиницю часу більшу вартість порівняно з менш інтенсивною працею. Отже, величина вартості товару перебуває в обернено пропорційній залежності від продуктивності праці і прямо пропорційній - від інтенсивності праці.
Праця, що виробляє товар, є простою, якщо вона не потребує попередньої освіти та кваліфікації. Складна праця - це праця, для виконання якої потрібні спеціальна підготова, оволодіння певною спеціальністю, що у свою чергу передбачає потребу в здобутті освіти. Тому складна праця - це зведена у ступінь проста праця, і в одиницю часу нею створюється більша вартість.
Однак така обернено пропорційна залежність між рівнем іфодуктивпості праці і вартістю товару поширюється лише на просту працю, а при затратах складної праці ця залежність стає складнішою. Вона полягає насамперед у тому, що зниження вартості одиниці товару відбувається не такою ж мірою, як зростає продуктивність. Це зумовлено швидким оновленням номенклатури продукції, плинністю моди, появою принципово нових якісних характеристик товару тощо.
Коли йдеться про товар у цілому, то мається на увазі діалектична єдність двох сторін: речі, споживної вартості, продукту праці, ставлення людини до природи, з одного боку, і відносин між людьми з приводу виробництва і привласнення даного продукту, суспільних економічних відносин - з другого. Отже, товар є продукт праці, що задовольняє певну потребу людини і вироблений для обміну. Але у такій єдності на перше місце висувається його суспільна форма. Тому товар з урахуванням цього можна визначити як специфічну найпростішу суспільну форму продукту. У такому вигляді він є основою і передумовою товарного виробництва.
Єдність протилежностей товару, тобто споживної вартості і вартості, означає, що жодна з властивостей товару не може існувати без іншої. Так, якщо одна вироблена річ не задовольняє чиюсь потребу, не має споживної вартості, то вона не має і вартості. З другого боку, у продукті праці, виробленому на продаж, споживна вартість не існує без вартості, бо вона може задовольнити чиюсь потребу лише після реалізації вартості у процесі обміну.
Водночас споживна вартість і вартість взаємовиключають одна одну. Певний товар може бути використаний товаровиробниками лише як засіб обміну на другий, як вартість, але не як споживна вартість. Крім того, як споживні вартості товари якісно різняться між собою. Кількісно споживні вартості незіставлювані, і навпаки, як вартості товари якісно однорідні. Щодо величини вартості значення має лише кількість та складність праці. Вартості товарів можна зіставляти кількісно.
Суперечність між споживною вартістю і вартістю досягає конфлікту у тому випадку, якщо багато товарів не знаходять збуту через стихійний, анархічний характер товарного виробництва за умов домонополістичного капіталізму. Така найпростіша схема визначення вартості товару у політичній економії.
Визначення вартості в "економікс". В "економікс" зведення вартості до суспільно необхідних витрат не приймається. Західні науковці вважають, що при цьому зовсім не враховується корисність товару, і всій теорії тим самим надається затратний характер. Австрійський економіст Ф. Візер у цьому зв'язку стверджував, що при такому розумінні вартості не можна жодного, дня керувати державою. У найпростішому вигляді вартість товару є споживна, тобто суб'єктивна, оцінка відносного корисного ефекту того чи іншого виду економічного блага, його цінності. Інакше кажучи, вартість визначається ступенем корисності блага та його корисного ефекту для споживача. Першим наближенням до сучасного розуміння проблеми визначення вартості товару є теорія граничної корисності, авторами якої є представники так званої австрійської школи політичної економії: К. Меіігер, Е. Бем-Баверк, Ф. Візер.
Конкретним виразом такої "суб'єктивної корисності" певного блага є "гранична корисність", тобто корисність "граничного" (останнього) екземпляра, який задовольняє найменш значущу ("граничну", "останню") потребу у ньому.
Так, купивши відеомагнітофон, необхідно придбати до нього відеокасети. Потреба у першій відеокасеті буде найбільшою, тому для її придбання покупець готовий платити навіть спекулятивну ціну, якщо вона (касета) у продажу відсутня. Далі з'являється можливість переписати нові цікаві фільми, і власішк відеомагнітофон а купує ще відеокасети. Але при цьому його потреби у відеокасетах поступово зменшуються, відбувається все більше насичення потреб, тому його суб'єктивна оцінка від придбання кожної нової відеокасети зменшується, отже, зменшується їхня гранична корисність, хоча за якістю вони нічим не відрізняються від першої. Тому купівля, наприклад, 15-ої відеокасети у цьому випадку є тим "останнім екземпляром", який задовольняє "граничну потребу" і має "граничну корисність". Остання і визначає ринкову ціну відеока-сети. Звідси й назва теорії-"гранична корисність". Граничну корисність в "економікос" розглядають як задоволення, яке отримує окрема людина від споживання одної додаткової одиниці товару. Це саме стосується й послуг. Отже, ціна окремого товару згідно з цією теорією безпосередньо залежить від ступеня насичення потреби у ньому. Виходить, що за вихідний пункт визначення вартості товару береться суб'єктивна мотивація, суб'єктивна оцінка економічної поведінки індивідів, а не об'єктивні фактори, тобто суспільно необхідні затрати праці.
За умов ринкової економіки має місце конкуренція між продавцями за покупця, між покупцями, між продавцями та покупцями. При цьому з багатьох суб'єктивних оцінок певного товару виводиться його об'єктивна оцінка, або вартість товару, а спільна гранична корисність збігатиметься з однією з індивідуальних. Суспільна оцінка граничної корисності встановлюється при рівності попиту і пропозиції на даний товар і вимірюється ціноюрівноваги,
Loading...

 
 

Цікаве